Рішення № 85852192, 25.11.2019, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/2285/18

Провадження № 2/636/408/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області

у складі головуючого - судді Оболєнської С.А.,

за участі: секретаря судового засідання - Гамоліної О.В., Луценко І.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Чугуївському міському суді Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання договорів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ПроКредит Банк», яким просить визнати Рамкову угоду від 24.05.2013 року FW 202.491, Договір про надання траншу №202.44015/ FW 202.491 від 24.05.2013 року недійсними, у зв`язку з тим, що порушені вимоги законодавства про захист прав споживачів, не проведена належна переддоговірна робота, а також при укладанні договорів було введено в оману щодо фактичних обставин - істотних умов договору.

ПАТ «ПроКредит Банк» в наданому суду відзиві зазначає, що доводи покладені в основу позовної заяви, надумані і такі, що не можуть слугувати підставою для визнання правочинів недійсними, оскільки укладаючи Кредитний договір сторони у розділі "Гарантії та підтвердження" визначили такі умови, зокрема, перед підписанням сторони належно і у достатній формі ознайомилися з усіма умовами договору, Рамкової угоди, тарифами Кредитора, їх повністю та однаково з Кредитом розуміє, вважає справедливими, адекватними, розумними та жодних заперечень не має; цей договір підписаний Позичальником добровільно, волевиявлення Позичальника є вільним, не під впливом помилки, тиску чи тяжких обтяжень. Дані положення укладеного із позивачем договору є результатом домовленості сторін, а тому є обов`язковим до виконання сторонами цього договору. ФОП ОСОБА_2 звертався до господарського суду з позовом про визнання цих же Рамкової Угоди та Договору про надання траншу недійсними з тих же підстав і йому було відмовлено, тому просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

24.05.2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальником) та ПАТ «ПроКредит Банк» (кредитором) укладена рамкова угода FW 202.491, пунктом 2.1 якої встановлено, що кредитор на підставі угоди зобов`язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов`язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, передбачені угодою та кредитними договорами.

Пунктом 2.2 рамкової угоди встановлені ліміти умов кредитування - еквівалент 300000 грн., ліміт строку кредитування - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних.

Згідно з п. 3.5 рамкової угоди кредит вважається виданим з моменту списання суми кредиту з відповідного рахунку кредитора з метою видачі кредиту, а при видачі овердрафту - з моменту виникнення дебетового сальдо поточного рахунку позичальника.

У пунктах 4.1, 4.2 рамкової угоди зазначено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти у розмірі та порядку, визначених угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

У випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення (п.4.4 рамкової угоди).

Відповідно до п.10.2 цієї угоди при порушенні встановлених договорами строків погашення грошових зобов`язань позичальник сплачує штрафну неустойку у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, розмір неустойки збільшується до 1% за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Неустойку не може бути збільшено, якщо погашено не менше 80% усього боргу чи помісячно погашається не менше ніж 30% від суми заборгованості.

Того ж дня, 24.05.2013 року, на підставі Рамкової угоди ФОП ОСОБА_2 уклав з ПАТ «ПроКредит Банк» Договір про надання траншу №202.44015/FW202.491, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 37500 дол. США, строком на 60 місяців, від дати видачі кредиту з процентною ставкою у розмірі 15% річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Цільове використання кредиту - придбання основних засобів.

У підпункті 6 пункту 2 договору про надання траншу визначений спосіб видачі кредиту - продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника № НОМЕР_1 у кредитора.

Відповідно до п.3 цього договору позичальник уповноважує кредитора здійснити у день видачі кредиту продаж усієї суми кредиту на міжбанківському валютному ринку України за курсом кредитора та зарахувати гривневий еквівалент проданої валюти на рахунок позичальника. Одночасно позичальник уповноважує кредитора здійснити договірне списання суми комісії кредитора та інших банків за операцію з продажу валюти згідно з тарифами кредитора та суми інших витрат/втрат, пов`язаних даною операцією.

Даний договір є невід`ємною частиною рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонами, що виникли на підставі цього договору.

Так, ст. 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У пункті 14 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема статті 215, 1048-1052, 1054-1055 ЦК України, статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Укладаючи кредитний договір, сторони у розділі "Гарантії та підтвердження" визначили такі умови, зокрема:

- перед підписанням сторони належно і у достатній формі ознайомилися з усіма умовами договору, рамкової угоди, тарифами кредитора, їх повністю та однаково з кредитом розуміє, вважає справедливими, адекватними, розумними та жодних заперечень не має;

- цей договір підписаний позичальником добровільно, волевиявлення позичальника є вільним, не під впливом помилки, тиску чи тяжких обтяжень.

У розділі договору "Попередження про валютні ризики" сторони погодили такі умови:

- погашення кредиту здійснюється виключно у валюті кредиту незалежно від зміни будь-яких обставин;

- впродовж дії договору курс іноземної валюти, а також і вартість кредиту для позичальника можуть істотно змінюватися;

- ризики, пов`язані із зміною курсу іноземної валюти, несе позичальник.

Також позичальник підтверджує, що мав право отримати кредит у національній валюті, але добровільно та за власною ініціативою вибрав кредитування у іноземній валюті, оскільки заінтересований саме у такому кредиті, незважаючи на усі існуючі ризики та можливі негативні зміни.

Таким чином, положення укладеного кредитного договору є результатом домовленості обох сторін, а тому є обов`язковими до виконання сторонами цього договору.

Стосовно доводів ОСОБА_2 про те, що банк увів позичальника в оману під час укладення спірних правочинів, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з п. 20, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особами, котрі беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони даного правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, в даному випадку позивач.

Однак, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження доводів ОСОБА_2 щодо введення його в оману під час укладання спірних договорів.

Відповідно до положень статті 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначений кредитний договір укладено сторонами у відповідності зі ст.1055 ЦК України, в письмовій формі за волевиявленням обох сторін, кожна із сторін розуміла мету укладення договору, та підписала його, протягом тривалого часу договір виконувався, а тому він вважається укладеним з моменту його підписання.

При цьому, всі умови кредитного договору викладені сторонами договорі, з якими вони погодились, підписавши договір без якихось зауважень чи розбіжностей. Окрім того, на момент укладення спірного кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи, підстав вважати, що договір траншу не був спрямований на реальне настання правових наслідків, з матеріалів справи не вбачається.

Всі істотні умови, передбачені ст. 1054 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: розмір кредиту, умови його надання, обов`язки сторін, умови повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами - містяться в договорі про надання траншу і ФО-П ОСОБА_2 погодився з ними, підписавши договір.

Додаток №1 до Договору траншу «Графік повернення кредиту та сплати процентів» містить детальний графік платежів, із зазначенням процентної ставки.

Так, ознайомлення ФО-П ОСОБА_2 з умовами кредитування і згода останнього на такі умови, керуючись принципом свободи договору (ст. 627 ЦК України), підтверджується підписом останнього в договорі про надання траншу.

Підписуючи кредитний договір, позичальник погодився з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом в строки, встановлені договором.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача, тому що перед укладенням сторонами кредитного договору банк надав ФО-П ОСОБА_2 в повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену ч. ч. 2, 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Договір був укладений за участю і згодою позичальника та відповідно не порушує жодного принципу договірних зобов`язань. Підстав для визнання спірних договорів недійсними в межах заявлених позовних вимог не встановлено.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 р. у справі № 922/1952/16 у задоволенні позову ФО -П ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання недійсними рамкової угоди від 24.05.2013 р. № FW 202.491 та договору про надання траншу від 24.05.2013 р. № 202.44015/ FW 202.491, що є її невід`ємною частиною, укладені між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк"; застосування правових наслідків визнання недійсними рамкової угоди від 24.05.2013 р. № FW 202.491 та договору про надання траншу від 24.05.2013 р. № 202.44015/ FW 202.491, зобов`язавши Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути Публічному акціонерному товариству "ПроКредит Банк" суму фактично одержаного кредиту у розмірі 251 756,00 грн, а Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суму фактично сплачених у доларах США платежів у розмірі, який орієнтовно становить 11 000,00 дол. США, в національній грошовій одиниці за курсом НБУ станом на момент повернення, відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2017 року залишено без змін.

Таким чином, підстави, передбачені ст. 215 ЦК України, для визнання правочинів недійсними, відсутні, а тому суд визнає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання договорів недійсними відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , ІН НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», код 21677333, адреса місцезнаходження: пр-т Перемоги, 107-а, м. Київ, 03115.

Суддя С.А. Оболєнська