Ухвала суду № 85851319, 25.11.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

25.11.2019

Справа № 642/6541/19

Провадження № 1-кп/642/835/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Харків

Колегія суддів Ленінського районного суду м. Харкова у складі головуючого судді Гримайло А.М., суддів Вікторова В.В., Євтіфієва В.М., секретаря Сорокіної Ю.В., прокурора Круглякова А.С., захисників Ципліцького Д.О., Тихоненкова Д.А., Алексєєвої А.В., Шапошнікова І.Є., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 О.М., Агафонова Д.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за ознаками ч. 5 ст.185, ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.1 ст.28 ч. 2 ст. 365 КК України; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за ознаками ч. 5 ст.185, ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.1 ст.28 ч. 2 ст.365, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за ч.1 ст.28 ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за ознаками ч. 5 ст.185, ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.1 ст.28 ч. 2 ст. 365 КК України; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за ознаками ч. 5 ст.185, ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.1 ст.28 ч. 2 ст.365, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за ч.1 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання в якому просив продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку із тим, що ризики, встановлені на досудовому розслідуванні не зникли та не зменшилися. Крім того, через характер вчинення ОСОБА_2 злочинів пов`язаних із застосуванням ним, як працівником поліції, тривалих насильницьких дій, щодо потерпілого, вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення набуло суспільного резонансу.

Захисник Циплінський Д.О. та обвинувачений ОСОБА_2 проти клопотання прокурора заперечували та просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов`язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, в тому числі й обов`язку носити електронний засіб контролю.

В обґрунтовані вказали, що продовжуючи запобіжний захід ОСОБА_2 колегія суддів посилалась на наявність двох ризиків: переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК) та перешкоджати провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК).

Однак, з плином часу вагомість ризиків, встановлених попередніми ухвалами суду, зменшується.

Навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначати у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Будь-яких обставин, які вказували б на збільшення ризиків або їх актуальність не дивлячись на плин часу, не існує.

Важливими обставинами у даному кримінальному провадженні є те, що поряд із ОСОБА_2 є ще чотири обвинувачених, які не перебувають під вартою.

Стосовно трьох обвинувачених було застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а стосовного одного - домашній арешт, який в подальшому був змінений на особисте зобов`язання.

За весь час жоден із обвинувачених не вчиняв дій, направлених на перешкоджання досудовому розслідуванню чи судовому провадженню або на ухилення від органу досудового розслідування чи суду.

ОСОБА_2 також не вчинялося жодних дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню.

Отже, з огляду на відсутність кримінального минулого, міцні соціальні зв`язки за місцем проживанням, народження дитини, відсутність будь-яких дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню, на даний час відсутні підстави вважати, що наявні ризики, передбачені п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК.

Інші учасники кримінального провадження підтримали думку захисника Ципліцького Д.О. та обвинуваченого ОСОБА_2 .

Вислухавши сторони кримінального провадження, судова колегія вважає, що клопотання захисника задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.

Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочину діяльність. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, має бути враховано тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого та розмір заподіяної ним майнової шкоди.

Відповідно до ст. 194 КПК України - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

Відповідно до п.4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою. має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Відповідно до п.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків та відповідно до процедури, встановленої законом. П. З ст. 5 Конвенції кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "с" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Це ж положення відображено в ч. 4, 5 ст. 28 КПК України, а саме кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

З моменту ратифікації Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Серед них відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України. ч.4 ст.9 КПК України вказує, що у разі наявності протиріччя норм КПК України міжнародному договору, застосовуються положення відповідного міжнародного договору.

В п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» N 35615/06, від 13 листопада 2007 року вказується, що вимога обґрунтованої підозри є важливим елементом гарантії від свавільного арешту і затримання. Того факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин. Суд підкреслює в цьому зв`язку, що за відсутності розумної підозри особу не може бути заарештовано або затримано з метою змусити його дати свідчення або свідчення проти інших осіб, або для виявлення фактів або інформації, які можуть служити для обґрунтування підозр щодо нього.

Відповідно до п.1 ч.1 ППВСУ № 11 від 17.10.2014 "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" При здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність" строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Стаття 5 Конвенції забороняє переміщати тягар доведення необхідності звільнення на особу, щодо якої вирішується питання про позбавлення її свободи.

Розподіл тягаря доведення надає судді можливість вирішити питання про звільнення обвинуваченої особи, якщо обвинувачення не надало доказів, достатніх, щоб переконати суддю у необхідності тримання під вартою.

Таким чином, якщо обвинувачення не впоралося з із тягарем доведення, презумпція на користь звільнення стає достатньою підставою для звільнення, яка не потребує додаткового обґрунтування.

Не може продовження терміну утримання обвинуваченого під вартою бути застосовано і з тієї причини, що у справі, на думку обвинувачення, очікується призначення покарання у вигляді позбавлення свободи (рішення «Панченко проти Росії», рішення «Ілійков проти Болгарії», рішення «Летіли проти Франції», рішення «Худойоров проти Росії», рішення «Рохліна проти Росії»).

Відповідно до конституційного принципу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо можливого перешкоджання судовому розгляду тлумачиться судом на користь обвинуваченого.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»), справа має суспільний інтерес та повинна бути розглянута всебічно, повно та неупереджено, у розумні строки. Вказані суспільні інтереси мають більшу перевагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа Європейського суду з прав людини «Калашніков проти Росії», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Російської Федерації).

У відповідності до п.9 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК. Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

У п. п. 40 - 41 Рішення ЕСПЛ зазначено:

«п. 40. Суд нагадує, що питання про те, чи є розумним термін тримання особи під вартою не може оцінюватися абстрактно. Це питання повинно бути оцінено відповідно до особливостей кожного конкретного випадку, причини, наведених у рішеннях національних судових та слідчих органів, і задокументованих фактах, на які посилається заявник у його клопотанні про звільнення.

Тривале тримання під вартою може бути виправдане у даному випадку, тільки якщо є конкретні ознаки існування суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує правило поваги до особистої свободи (див, серед іншого, Лабіта проти Італії, № 26772/95, § 153, БСИЯ 2000-ІУ;. і Бузаджі проти Республіки Молдова, процитоване вище, § 90).

У відповідності до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У розумінні ст. 9 Конституції України - Конвенція про захист прав людини. Протоколи до Конвенції та Рішення ЄСПЛ - є частиною національного законодавства.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак колегія суддів не приймає доводи захисника та обвинувачених щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст .2, 9, 177, 199, 314, 315, КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Круглякова А.С. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківській слідчий ізолятор», щодо обвинуваченого ОСОБА_2 на 60 днів, тобто до 17 січня 2020 року включно.

Відкласти підготовче судове засідання на 11 грудня 2019 року на 14 год. 15 хв.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії.

Повний текст ухвали виготовлений 25.11.2019.

Головуючий А.М. Гримайло

Судді В.В. Вікторов

В.М. Євтіфієв