Ухвала суду № 85851215, 25.11.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження №1-кп/641/515/2019 Справа №646/492/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого - судді Музиченко В.О.

суддів – Чайка І.В., Фанда О.А.

при секретарі - Леонідовій Т.А.

за участю прокурора – Мозгового М.Л.,

захисників обвинувачених– адвокатів Василенко Н.М., Калюжної Л.А.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглядаючи в судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220060001876 від 04.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220060001876 від 04.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались судом при обранні та продовженні запобіжних заходів стосовно обвинувачених – продовжують існувати. Крім того, прокурор зазначив, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень-злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років або довічного позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи можливість призначення відносно них такого покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачені можуть змінити місце проживання, уникати явки та переховуватись від суду. Крім того, обвинувачені не мають постійного місця роботи та джерела доходу, у них відсутні міцні соціальні зв`язки, а тому є підстави вважати, що вони можуть вчинити інший злочин та продовжити свою злочинну діяльність, а також незаконно впливати на потерпілих і свідків, які викривають їх у скоєнні злочинів. Фактичні обставини умисних особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинувачених. Прокурор вказав, що оскільки обвинувачені вчинили злочини із застосуванням насильства та злочини, які спричинили загибель людини, то застосування до них інших, більш м`яких запобіжних заходів є неможливим. Прокурор вважає, що застосування відносно обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, які на цей час не зменшились та не змінились.

Обвинувачені та їх захисники просили застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки ризики, вказані прокурором – не доведені, а обвинувачені вже тривалий час перебувають під вартою.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування та продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, тому суд вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду кримінального провадження та виконання покладених на них процесуальних обов`язків. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні кримінального правопорушення-злочину проти життя за обтяжуючих обставин, що свідчить про їх підвищену небезпеку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання обвинувачених під вартою строком на 60 днів.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 331 КПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора Мозгового М.Л. про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор».

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали до 23 січня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченими в той же термін з моменту вручення їм копії ухвали.

Головуючий суддя- В . О . Музиченко

Судді: І. В. Чайка

О. А. Фанда