Рішення № 85822333, 20.11.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

20.11.2019 ЄУН №337/1309/18

Провадження 2/337/1343/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

при секретарі – Шаповаловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 , представник позивача: Никоненко Олег Олександрович, ( АДРЕСА_2 ) до АТ «УКРСОЦБАНК» (ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Ковпака, 29), Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ 04352865, Запорізька область, Запорізький район, с. Широке, вул. Радянська буд.1, Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району, Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, (Запорізька область, Запорізький район, с АДРЕСА_3 Широке, вул. Радянська АДРЕСА_4 .1), третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрований: АДРЕСА_1 , про скасування запису про право власності ,

В С Т А Н О В И В :

09.04.2019 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрсоцбанк», виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району, Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, в якому просить скасувати запис 29192787, вчинений 28.11.2018 року о 16:26:32 годині державним реєстратором Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков Сергієм Олександровичем щодо реєстрації права приватної власності на 1/1 частини квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 за Акціонерним товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Ковпака , будинок 29.

Ухвалою судді від 10.04.2019 р. відкрито провадження у справі.

06.05.2019 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому вважає, що перереєстрація права власності на квартиру відбулася у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 10 травня 2019 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги , вважає їх законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити, оскільки АТ «Укрсоцбанк» звернуло стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у відповідності до умов іпотечного застереження, яке добровільно погоджено АКБ «Укрсоцбанк» та позивачем при укладенні іпотечного договору, а тому положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у цьому випадку не можуть бути застосовані.

Позивачка ОСОБА_1 представник відповідача - Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, відповідач Державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков Сергій Олександрович, третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, з заявами про відкладення розгляду не зверталися.

У відповідності до вимог ст.223 ЦПК України, суд розглянув справу у його відсутність.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали провадження, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин

Судом встановлено наступне

28.12.2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 25140,00 доларів США.

28.12.2007 року між Банком та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до умов якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рамках забезпечення виконання зобов`язання умов за кредитним договором було надано в іпотеку квартиру, загальною площею 69.36 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

28.11.2018 року о 16:26:32 годині державним реєстратором Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим Сергієм Олександровичем проведено реєстрацію права приватної власності на 1/1 частини квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 за Акціонерним товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Ковпака , будинок 29 на підставі статті 5 вказаного договору, в порядку позасудового врегулювання, передбаченого ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в якості підстави внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44340872 від 30.11.2018 року , 11:03 ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, та в якості підстав виникнення права власності зазначено наступне: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу : серія та номер : б/н, виданий 27.07.2018, видавник: Публічне акціонерне товариство «Укрпошта»; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: вих. № 10603, виданий 18.06.2018, видавник: публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», іпотечний договір № 07П202-І, серія та номер: 3520, виданий 28.12.2007, видавник: Приватний нотаріус запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М.

Статтею 4 укладеного між сторонами іпотечного договору від 26.12.2007 року передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмету іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» .

Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07 липня 2004 року.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі

№ 6-1356цс15, дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

На вище викладене звернув увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31.10.2018 року у справі № 465/1310/17.

Судом встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, про що, зокрема, підтверджується інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а загальна площа не перевищує 140 кв. метрів.

При цьому, під час судового розгляду справи представниками відповідачів, не надано суду доказів проведення перевірки щодо відповідності вказаного об`єкта нерухомого майна наведеним положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Частиною 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

З переліку документів, які стали підставою для державної реєстрації права власності квартири позивача за АТ «Укрсоцбанк» вбачається, що оцінка предмета іпотеки квартири не проводилась.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Дана позиція висловлена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 306/1224/16-ц.

Як вбачається з Інформаційної довідки від 18.03.2019 року № 159985835 у графі «підстава виникнення права власності» відсутня інформація про надання заявником - іпотекодержателем оцінки вартості предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності на момент державної реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк».

При розгляді даної справи відповідачем не доведено, що оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності не проводилася, тобто фактично іпотекодержатель АТ «Укрсоцбанк» ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом України «Про іпотеку», так і Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127.

А тому виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк» проведена всупереч норм чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 11, 18 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 , представник позивача: Никоненко Олег Олександрович, ( АДРЕСА_2 ) до АТ «УКРСОЦБАНК» (ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Ковпака, 29), Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ 04352865, Запорізька область, Запорізький район, с. Широке, вул. Радянська буд.1, Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району, Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, (Запорізька область, Запорізький район, с АДРЕСА_3 Широке, вул. Радянська АДРЕСА_4 .1), третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрований: АДРЕСА_1 , про скасування запису про право власності – задовольнити.

Скасувати запис 29192787, вчинений 28.11.2018 року о 16:26:32 годині державним реєстратором Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим Сергієм Олександровичем щодо реєстрації права приватної власності на 1/1 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, м .Київ, вулиця Ковпака, будинок 29.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст виготовлений 21 листопада 2019 року. Копію повного тексту рішення надіслати учасникам провадження.

Суддя: Л.Г. Салтан