Рішення № 85820451, 12.11.2019, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 240/548/19

Провадження № 2/240/228/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року смт. Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді – Шинкаренко А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Рєзнік Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

24.06.2019 року представник позивача акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 09.01.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що його підписана заява, разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", та "Тарифами банку", складають між ним та банком договір. Крім того, у позові зазначено, що власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту, з метою запобігання виникненню Овердрафту. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 20.05.2019 року, має заборгованість у розмірі 62902,93 гривень, яка складається з наступного: 30180,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12838,98 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 15830,55 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 581,49 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2971,57 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на вказані обставини, а також те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, представник позивача просить суд стягнути із відповідача на користь позивача всю суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.01.2014 року, в розмірі 62902,93 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 02.07.2019 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 11 год. 00 хв. 26 липня 2019 року.

26.07.2019 року було відкладено підготовче судове засідання на 11 год. 00 хв. 03.09.2019 року, у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

07.08.2019 року представник відповідача – Трофімчук В.В., надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Копію відзиву було надіслано позивачу ( а.с 53-57).

03.09.2019 року представник відповідача надав до суду розрахунок суми заборгованості, згідно виписки, щодо руху коштів за банківською карткою, виданою ОСОБА_1 , а також, виписку з банківського рахунку, щодо руху грошових коштів ( а.с. 61-94)

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 03.09.2019 року було продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі, відкладено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 16.09.2019 року, та витребувано у відповідача додаткові докази по справі.

16.09.2019 року було відкладено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 02 жовтня 2019 року, у зв`язку з ненадходження до суду витребуваних у позивача доказів.

17.09.2019 року від позивача – АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали від 03.09.2019 року, для повного та всебічного розгляду справи по суті, до суду надійшли додаткові докази ( а.с. 105-123).

26.09.2019 року до суду надійшло від представника відповідача доповнення до відзиву на позовну заяву, копія якого надіслано позивачу ( а.с. 126-133).

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 02.10.2019 року було призначено справу до розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 21 жовтня 2019 року.

21.10.2019 року, у зв`язку з клопотанням представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 11 год. 00 хв. 12 листопада 2019 року.

24.10.2019 року до суду надійшла від представника позивача відповідь на доповнення до відзиву, разом з випискою по рахунку.

Представник позивача акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в відкрите судове засідання, 12.11.2019 року, не з`явився, причини неявки суду не відомі, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Проте, до суду надіслав відповідь на відзив, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_1 , та його представник - адвокат Трофімчук В.В., в судове засідання 12.11.2019 року, не з`явились, причини неявки суду не відомі, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Представник відповідача надав до суду доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає. Зазначає, що відповідачем витрачено коштів на суму 134565,08 грн. До вказаної суми включені кошти, списані позивачем без дозволу ОСОБА_1 на цілі, не передбачені Анкетою-заявою від 09.01.2014 року, на загальну суму 6359,83 грн., у тому числі: 580,00 грн. – членські внески, 587,40 грн. – підтвердження предавторизації, 3207,39грн. – страхові платежі, 992,04 грн. – покупка товару, 993,00 – PNFP. Відповідно до виписки по кредитному рахунку, відповідачем за банківською карткою 5168 7423 НОМЕР_1 за період з 10.01.2017 року по 20.05.2019 року повернуто коштів на суму 111954,19 грн. Таким чином, на момент звернення до суду, за відповідачем обліковуються певні зобов`язання по поверненню позивачу отриманих коштів на загальну суму 16251,06 грн. (134565,08 – 6359,83 – 111954,19). Проте, на момент звернення позивача до суду строк виконання зобов`язань за кредитним договором ще не настав, в позасудовому порядку позивач до відповідача з вимогою про повернення суми кредиту не звертався, тому, у банка були відсутні підстави для подачі позову до суду.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, приходить до таких висновків

Матеріалами справи встановлено, що 09.01.2014 року ОСОБА_1 виявив намір на отримання кредиту у ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк», на що вказує Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

На підставі вказаної заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Згідно з умовами укладеного кредитного договору, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, станом на 20.05.2019 року, складає 62902,93 гривень, з яких: 30180,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12838,98 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 15830,55 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 581,49 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2971,57 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 6-9).

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір, про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 9 січня 2014 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченим тілом кредиту, пеню, і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09 січня 2014 року, посилався на довідку про обслуговування кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю довідку про обслуговування кредитування та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), що саме у зазначеному в цих документах, які додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку, також, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (09 січня 2014 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (24 червня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, штрафів наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався й на Тарифи банку, однак наданий банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», також, відповідачем не підписаний.

При цьому, згідно з частиною шостою ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», який міститься в матеріалах даної справи, не визнається відповідачем та не містить його підпису, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 9 січня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З наведених вище підстав, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору, і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження №14-131цс19.

Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, суд виходить з наступного.

Зазначення в розрахунку заборгованості, що заборгованість відповідача за тілом кредиту складає 30180,34 грн. та заборгованість за простроченим тілом кредиту - 12838,98грн., не відповідає жодній з граф розрахунку, зокрема, підсумку сум, зазначених у графі "Витрати клієнтом кредитних коштів, ні відомостям з виписки по картковому рахунку.

Відповідно до виписки по кредитному рахунку відповідача, сформованої позивачем на ім`я ОСОБА_1 за банківською карткою 5168 7423 НОМЕР_1 , за період з 10.01.2017 року по 20.05.2019 року відповідачем витрачено коштів на суму 140681,88 грн. та сплачено – 118035,34 грн., натомість, вказані кошти зараховувались в рахунок не погоджених з відповідачем відсотків за кредитним договором, та в рахунок не погоджених пені та штрафів, які не були визначені сторонами при підписанні анкети-заяви.

Крім того, відповідно до виписки з даного рахунку, в суму фактично використаних коштів на придбання товару, також, було включено та стягнуто кошти на комісію за обслуговування (членські внески) на суму 580 грн., страхові платежі на суму 3207,39 грн., що, не передбачено анкетою-заявою, яку підписав відповідач.

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 03.09.2019 року було зобов`язано сторін провести акт звірки взаєморозрахунків, проте, вказана ухвала суду не була виконана.

Тому суд, врахувавши розрахунок позивача, відповідача, та здійснивши їх перевірку, вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18859,15 грн, яка складається з різниці: 140681,88 грн. (суми фактично витрачених коштів)- 118035,34 грн. (фактично сплачених коштів відповідачем) - 3207,39 грн. (страхових платежів) - 580,00 грн. (членських внесків).

Заперечення відповідача, щодо зарахування до суми тіла кредиту коштів на придбання товару у розмірі 992,04 грн., підтвердження предавторизації в розмірі 587,40 грн., та витрат на PNFP в розмірі 993,00 грн., є безпідставними, оскільки відповідачем не надано доказів, щодо невикористання ним вказаних коштів.

Що стосується позовних вимог, про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 12838,98 грн, то суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні з таких підстав.

Простроченим кредитом є кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором (п.1.1.1.88 – долучених банком до позову Умов).

При цьому, за змістом ч.1 ст.1054 ЦК України до обов`язків позичальника за кредитним договором входить повернення одержаних коштів та сплата платежів, встановлених як винагорода кредитора за надання цих коштів, зокрема, відсотків за користування кредитом.

З системного аналізу вищенаведених положень Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та ч.1 ст.1054 ЦК України слідує, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, фактично є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами.

Отже, за відсутності визначеного договором порядку нарахування відсотків за користування кредитом, позовні вимоги банку про стягнення простроченого тіла кредиту (до якого включено відсотки за користування кредитним коштами, як плата за користування кредитом) зазначені позовні вимоги банку - є необґрунтованими.

Посилання відповідача на те, що не настав строк виконання зобов`язань за кредитним договором, також, є безпідставними, оскільки, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахування викладеного наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника лише суми непогашеного тіла кредиту, який, з наведеного розрахунку та встановленому судом розмірі, становить 18859,15 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (а.с.1).

Згідно ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.36 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вбачається, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (ч.1 ст.141 ЦПК України) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом №3674-VI).

Враховуючи вищевказані положення ЦПК України, а також роз`яснення Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 575,94 грн. (18859,15 грн. х 1921грн. / 62902,93 грн.)

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 5, 12, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) до ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.01.2014 року, станом на 20.05.2019 року, у розмірі 18859 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ядесят дев`ять) гривень 15 коп. заборгованості за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 575 (п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 94 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Олександрівський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 21 листопада 2019 року.

Суддя А.І. Шинкаренко