Рішення № 85818909, 22.11.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/191/15-ц

Провадження № 2/219/27/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Погрібної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Мирошниченко О.Л.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.05.2012 року між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до чинного законодавства був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15 червня 2012 року між ПАТ Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №0413/0608/45-008 від 05.06.2008 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа - Банк». Відповідно до вказаного кредитного договору банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 18 000,00 доларів США, а відповідач зобов`язалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком №1. Банк свої зобов`язання по кредитному договору виконав, надав відповідачу кредит. У порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 10.11.2014 року має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 17 354,91 дол. США, що за курсом НБУ на 10.11.2014 року складає 256 925,99 грн., за відсотками - 354,53 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає у розмірі 5248,54 грн. Крім того, розмір неустойки становить 46,33 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 685,88 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що випливають з основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 05.06.2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки №0413/0608/45-08-Р-1. Відповідно до умов договору поруки поручитель поручається за виконання ОСОБА_1 обов`язків, що виникли на підставі основного договору, або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідають перед банком за порушення обов`язків за договором, як солідарні боржники, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі , що і боржник. Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачами зобов`язання стосовно умов повернення кредиту, позивач звернувся до суду та просить суд постановити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 262 822,37 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом у розмірі 256 925,99 грн., заборгованість по відсотках у розмірі 5 248,54 грн., пеня у розмірі 647,84 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 628, 22 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, від нього до суду надійшла заява, згідно якої просив розглянути справу у його відсутність на підставі наявних доказів та матеріалів, позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Крім того, від представника надійшла заява до суду, згідно якої просив розглянути справу у його відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі. Також представник відповідача ОСОБА_3 зазначив, що у відповідача не виникло право вимоги щодо стягнення заборгованості, оскільки кредитний договір, укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 строком до 05 червня 2038 року, та відповідно до п.9.2 вказаного договору вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним направляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 днів з моменту її надсилання Банком за адресою позичальника, що Банком зроблено не було, відповідачі не були повідомлені про відступлення прав вимоги за укладеними ними кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 також в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Крім того, від представника надійшла заява до суду, згідно якої просив розглянути справу у його відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 надав до суду пояснення, згідно яких зазначив, що позивач не довів в судовому засіданні своє право на звернення до суду з даним позовом, вважає, що перехід права вимоги від первинного кредитора ВАТ «Сведбанк» до ПАТ «Альфа-Банк» не підтверджений належним чином, долучені до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу права вимоги від 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта банк» та ПАТ «Альфа-банк» з затемненням тексту, що дає підстави для сумніву у його достовірності. Крім того, представник відповідача вважає, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за первинним кредитним договором №0413/0608/45-008 від 05 червня 2008 року розмір процентної ставки за користування кредитом з 10 серпня 2012 року збільшився з 11,9% до 12,97% річних, додаткової угоди щодо збільшення процентної ставки між первинним кредитором та іншими покупцями права вимоги укладено не було. Доказів про наявність згоди ОСОБА_2 , як поручителя, на збільшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення обсягу його відповідальності, позивачем суду не надано.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що 05 червня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 0413/0608/45-008 (кредитний договір на купівлю житлової нерухомості). Відповідно до вказаного договору банк надав грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 18 000 доларів США на строк по 05 червня 2038 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором.

Також 05 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №2 до кредитного договору № 0413/0608/45-008 від 05 червня 2008 року. На виконання п.8.4.2 Кредитного договору в зв`язку з виконанням позичальником зобов`язання, передбаченого п.5.7 сторони домовились викласти п.1.3 кредитного договору в наступній редакції: п.1.3.2 – 7% річних за період користування кредитом з 21 червня 2011 року по 09 серпня 2011 року; п.1.3.3 – 10% річних за період користування кредитом з 10 серпня по 09 серпня 2012 року; п.1.3.4 – 12,97% річних за період користування кредитом з 10 серпня 2012 року по 05 червня 2038 року.

Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед банком 05 червня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 0413/0608/45-008-Р-1. Відповідно до вказаного договору поручитель зобов`язався перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором № 0413/0608/45-008 від 05 червня 2008 року, у сумі 18 000 доларів США, строком до 05 червня 2038 року, з процентною ставкою 11,90% річних за їх використання. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов`язання. У разі невиконання позичальником умов основного зобов`язання в строк, поручитель погашає суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником коштів, наданих в межах основного зобов`язання.

25 травня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Сведбанк» відповідно до чинного законодавства України був укладений договір купівлі – продажу прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого права вимоги за кредитним договором № 0413/0608/45-008 були відступлені до ПАТ «Дельта Банк».

В свою чергу, згідно договору від 15 червня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» продав кредитний договір № 0413/0608/45-008 від 05.06.2018 року позичальник ОСОБА_1 ПАТ «Альфа – Банк».

ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 ПАТ «Альфа – Банк» рекомендованим листом (згідно згрупованих рекомендованих відправлень) направлено повідомлення про відступлення, згідно якого повідомлено, що ПАТ «Дельта Банк» на користь ПАТ «Альфа – Банк» було здійснено відступлення своїх прав за кредитними договорами, у результаті відступлення новий кредитор є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними документами та всі права кредитора за договорами поруки з 15.06.2012 року.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Врахувавши викладене, зокрема зазначену правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 вбачається, що договір від 15 червня 2012 року, згідно якого ПАТ «Дельта Банк» продав кредитний договір № 0413/0608/45-008 позичальник ОСОБА_1 ПАТ «Альфа – Банк» є договір з характерними ознаками договору факторингу.

В судових засіданнях представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнали позовні вимоги оскільки вважали, що у відповідача не виникло право вимоги щодо стягнення заборгованості, тому що кредитний договір, укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 строком до 05 червня 2038 року, та відповідно до п.9.2 вказаного договору вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним направляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 днів з моменту її надсилання Банком за адресою позичальника, що Банком зроблено не було. Крім того, відповідачі не були повідомлені про відступлення прав вимоги за укладеними ними кредитним договором.

Також, позивачем не був підтверджений факт передачі права вимоги від ПАТ «Дельта Банк» до ПАТ «Альфа – Банк», оскільки Банком не були надані оригінали документів, а тому відповідачі відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України ставили під сумнів відповідність поданих позивачем копій документів оригіналам.

На виконання ухвали суду представником позивача направлені належним чином завірені копії акту приймання – передачі кредитних файлів до договору купівлі – продажу Прав вимоги від 15 червня 2012 року; Витягу з договору № 03663 від 12 квітня 2012 року про надання послуг) щодо організації відправки письмової кореспонденції), Витяг з акту приймання – передачі прав вимоги до договору купівлі – продажу Прав вимоги від 15 червня 2012 року з вказаним фактичного розміру боргу по спірному договору, оціночної вартості та купівельної ціни, згідно якого оціночна вартість майнових прав за кредитним договором № 0413/0608/45-008 позичальник ОСОБА_1 складає 142 726, 13 грн., в свою чергу купівельна ціна складає 77 458, 52 грн., сума дисконту з урахуванням погашення складає 65 267,61 грн.

Щодо надання представником позивача оригіналів документів, які були заявлені відповідачами, суд виходить з того, що надання оригіналів документів необхідне у разі, якщо відповідач заявляє про фальшивість чи недостовірність наданих до матеріалів справи документів, однак відповідачі ставили під сумнів відповідність поданих позивачем копій документів оригіналам, але про фальшивість чи недостовірність наданих до матеріалів справи документів в судовому засіданні не заявляли.

Представником позивача надавались до матеріалів справи належним чином завірені копії договору про відступлення права вимоги між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа – Банк» від 15 червня 2012 року з переліком кредитних договорів, що відступаються. В цьому переліку є кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем, отже представником позивача доведений факт передачі права вимоги за кредитним договором № 0413/0608/45-008 від 05.06.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Альфа – Банк».

Отже право вимоги у позивача настало з моменту укладення договору про відступлення права вимоги між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа – Банк» від 15 червня 2012 року.

Як вказує позивач, відповідачі належним чином свої зобов`язання за Договором не виконували, кредит в порядку та сумах, зазначених вище, не погашали, у зв`язку із чим, відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 10.11.2014 року у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 17 354,91 дол. США, що за курсом НБУ на 10.11.2014 року складає 256 925,99 грн., за відсотками - 354,53 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає у розмірі 5248,54 грн. Крім того, розмір неустойки становить 46,33 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 685,88 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Станом на момент розгляду даної справи докази виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредиту в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором Банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором.

До матеріалів справи представником позивача наданий розрахунок заборгованості за період з 18.06.2012 року по 10.10.2014 року, з якого вбачається, що заборгованість складає 7 224, 02 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 1 289, 60 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 5 248, 54 грн., пеня 685, 88 грн. Іншого розрахунку заборгованості представником позивача не було надано.

Згідно з п.2 договору поруки відповідачі відповідають перед банком як солідарні боржники. ОСОБА_2 зобов`язався перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 умов, щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі, в строки та в порядку передбачених кредитним договором №0413/0608/45-008 від 05.06.2008 року

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачами встановленого у кредитному договорі строку повернення грошових коштів, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 7 224,02 грн.

Позивачем також було заявлено, зокрема вимогу про стягнення з відповідачів суми простроченої заборгованості по нарахованим процентам у розмірі 5 248, 54 грн., згідно наданого розрахунку.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року № 14-10цс/18 (справа № 444/9519/12), припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №0413/0608/45-008 від 05 червня 2008 року розмір процентної ставки за користування кредитом з 10 серпня 2012 року збільшився з 11,9% до 12,97% річних. Додаткової угоди щодо збільшення процентної ставки між кредитором та поручителем не було, доказів про наявність згоди ОСОБА_2 , як поручителя, на збільшення процентної ставки за користування кредитом також представником позивача не надано. В договорі поруки від 05 червня 2008 року не передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди. Пунктом 13 договору поруки передбачено, що зміни і доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості по відсотках у розмірі 5 248, 54 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Отже аналіз наведених норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Разом з тим спеціальна позовна давність застосовується за умови подання стороною у спорі відповідної заяви, зробленої до винесення судом рішення.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки позивач його пропустив.

Отже, з даним позовом позивач звернувся до суду 15.01.2015 року, а тому з боржника та поручителя підлягає стягненню сума заборгованості (пені) з 14.01.2014 року, яка згідно розрахунку складає 39,5 грн.

Враховуючі викладені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за період з 18.06.2012 року по 10.10.2014 року у частині стягнення суми простроченої заборгованості по кредиту – 1 289,60 грн.; стягнення суми простроченої заборгованості по нарахованим процентам з відповідача ОСОБА_1 – 5 248,54 грн.; нарахувань на суму простроченого кредиту (пені) – 39,5 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення простроченої заборгованості по кредиту за період з листопада 2014 року задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не був наданий розрахунок заборгованості на час розгляду справи в суді.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням висновків про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа – Банк» суд вважає, що позивачу, на підставі ст.141 ЦПК України, слід відшкодувати понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі пропорційному задоволенню позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 512,514,526, 527, 530, 543,554, 612, 625, 1077, 1084 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 247, 259, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» заборгованість у сумі 1 329,10 грн. ( яка складається з заборгованості за кредитом – 1 289,60 грн., пені – 39,50 грн.) за період з 18.06.2012 року по 10.10.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» заборгованість у сумі 5 248,54 грн. ( яка складається з заборгованості за відсотками -5 248,54грн.) за період з 18.06.2012 року по 10.10.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» судові витрати по 32,89 грн. з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк», відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 22.11.2019 року.

Суддя Н.М. Погрібна