Ухвала суду № 858185, 22.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-29761/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Господарського суду Харківської області від 05.12.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. у справі № АС-03/495-05

за позовом Державного підприємства “ІОМЗ-Холдінг”

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача Биков В. А., Добрякова Н. В.,

встановив:

Державним підприємством “ІОМЗ-Холдінг”подано позов, з урахуванням доповнень, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області від 16.09.2005р. № 0000762310/0 та від 19.10.2005р. № 0000762310/1 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 8765 грн., в т. ч. 6261 грн. основного платежу і 2504 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також від 16.09.2005р. № 0000772310/0 та від 19.10.2005р. № 0000772310/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 195629 грн. та застосовання штрафної санкції в розмірі 78252 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 05.12.2005р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р., у справі № АС-03/495-05 позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем неправомірно встановлений факт порушення позивачем пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки позивачем в ході перевірки були надані податкові накладні на підставі яких останній мав право включити до складу податкового кредиту по декларації за травень 2005р. ПДВ в сумах 3180 грн., 2993 грн. та 198897 грн.; всупереч ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відповідачем протягом дії мораторію нараховано позивачу штрафні санкції у звязку з визначенням податкового зобовязання по ПДВ та виявлення завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ; податкове повідомлення-рішення від 16.09.2005р. № 0000772310/0 винесено всупереч положенням пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з перевищенням повноважень відповідача, оскільки податкове повідомлення-рішення може прийматись лише стосовно податкового зобовязання, а відшкодування ПДВ таким не є.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати посилаючись на їх прийняття без належної оцінки доводів та аргументів, фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. п. 1.6., 1.7. ст. 1, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 69-86 КАС України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін з посиланням на їх законність та повне обґрунтування, виконання судами всіх вимог процесуального законодавства та ухвалення рішень відповідно до норм матеріального права на підставі повно і всебічно зясованих обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної позапланової документальної перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування відповідачем встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту декларації за травень ПДВ в сумі 2993 грн. в результаті невірного розподілу частки ПДВ по придбаним товарам, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а також включення до складу податкового кредиту декларації за травень 2005р. ПДВ в сумі 198897 грн., що непідтверджені податковими накладними, та складено акт № 766/23-30210179/303ДСК від 14.09.2005р.

На підставі зазначеного акту Ізюмською обєднаною державною податковою інспекцією Харківської області прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.09.2005р. № 0000762310/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 8765 грн., в т. ч. 6261 грн. основного платежу та 2504 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000772310/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 195629 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 78252 грн.

В подальшому в ході процедури адміністративного оскарження відповідачем 19.10.2005р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000762310/1 та № 0000772310/1 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування із застосуванням штрафної (фінансової) санкції, аналогічні зазначеним в податкових повідомленнях-рішеннях від 16.09.2005р. № 0000762310/0 та № 0000772310/0 відповідно.

Статтею 96 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Докази правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту за травень 2005р. податку на додану вартість у звязку з придбанням товару в серпні 2004р., часткового включення податкової накладної № 127/1 від 25.08.2004р. в податкові декларації за період з серпня 2004р. по травень 2005р., коригування позивачем податкового кредиту в сумі 3000 грн. за травень 2005р., підстави необхідності виправлення податковим органом допущених позивачем при включенні сум ПДВ до складу податкового кредиту судами попередніх інстанцій не досліджувались.

Роблячи висновок про можливість визначення податковим повідомленням-рішенням лише податкового зобовязання, а не бюджетного відшкодування, суди першої та апеляційної інстанції не врахували положення п. п. 1.6., 1.7. ст. 1, п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ч. 2 п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/5459, пп. 2.6 п. 2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської від 09.07.2002р. порушено провадження у справі № Б-24/27-02 про банкрутство позивача та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому відповідачем неправомірно в порушення вимог ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень застосовані штрафні санкції.

Такий висновок Вищий адміністративний суд України вважає безпідставним, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів є зупиненням виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиненням заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254,розділом VIIПрикінцеві та перехідні положення КАС України,

ухвалив:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 05.12.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. у справі № АС-03/495-05.

3. Справу № АС-03/495-05 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України Брайко А. І.