Рішення № 85817444, 22.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2019 року № 640/16907/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Міністерства оборони України

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови,

за участю представників:

позивача - Грома Анатолія Миколайовича (довіреність від 03.09.2019 № 220/525/д),

відповідача - Валявського Олександра Анатолійовича (довіреність від 20.12.18 № 13550/20.3/22-18),

В С Т А Н О В И В:

Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу розмірі 10 200,00 грн. від 20.08.2019 у виконавчому провадженні № 56786360.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач помилково дійшов висновку про невиконання позивачем рішення суду без поважних причин, оскільки позивачем виконано рішення суду у повному обсязі.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, у судовому засіданні надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що позивачем фактично не виконано рішення суду, у зв`язку з чим до нього застосовано штраф.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

У відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №56786360 щодо виконання виконавчого листа від 19.06.2018, виданого Харківським окружним адміністративним судом у справі № 638/3668/17.

Зазначений виконавчий документ видано з метою примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі № 638/3668/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії.

Вказаним рішенням, зокрема, зобов`язано Міністерство оборони України повторно вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 вищезазначене рішення змінено з підстав та мотивів задоволення вимог ОСОБА_1 ..

На підставі заяви ОСОБА_2 про примусове виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 638/3668/17 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 56786360, про що винесено відповідну постанову від 17.07.2018.

Міністерство оборони України звернулось до виконавця з заявою від 11.03.2019 № 248/1831 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі. На підтвердження наведених обставин до заяви додано витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.02.2019 № 24, у якому комісія повторно дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з інших підстав.

Водночас, державним виконавцем складено акт від 10.07.2019, яким встановлено, що поданий протокол не свідчить про фактичне виконання рішення суду в повному обсязі та прийнято постанову від 10.07.2019 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

З аналогічних підстав постановою виконавця від 20.08.2019 повторно застосовано до Міністерства оборони України штраф за невиконання рішення суду у розмірі 10200,00 гривень.

Позивач, вважаючи, що постанова державного виконавця від 20.08.2019 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №56786360 є протиправною та підлягає скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (надалі за текстом також - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої-другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 по справі № 638/3668/17 роз`яснено, що викладений у рішенні суду вислів: «з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні» означає, що підстави, на яких ґрунтується оскаржене рішення (п.28 протоколу №69 від 19.08.2016р. Міністерства оборони України) владного органу, вже були визнані судом юридично та фактично неспроможними, тому не можуть бути причиною повторної відмови у задоволенні заяви зацікавленої особи.

Тобто, Міністерство оборони України, виконуючи рішення суду, не має право повторно посилатися на підставі, які судом у цьому ж рішенні визнано необґрунтованими та юридично неспроможними згідно правового висновку, викладеного у мотивувальній частині.

Слід також зазначити, що, враховуючи зміну судом апеляційної інстанції мотивувальної частини рішення суду, боржнику необхідно враховувати саме ті підстави та мотиви задоволення позовних вимог, що викладені у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018.

Так, у первісному рішенні (пункт 28 протоколу від 19.08.2016 № 69) Міністерство оборони України посилається на те, що згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, тоді як інвалідність ОСОБА_1 було встановлено до набрання чинності правовими нормами, якими запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.

На виконання рішення суду, позивачем було повторно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги (протокол від 22.02.2019 № 24) з наступних підстав: «Заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, відповідно до якого встановлено причинний зв`язок інвалідності у 2016 році.

Заявник 04.12.2002 скористався правом на одержання страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням у зв`язку з втратою 50% працездатності внаслідок травми, пов`язаною виконанням службових обов`язків, яку заявник отримав у період проходження служби у підрозділах Державної пенітенціарної служби України, сумі 2300 грн., що підтверджено довідкою Національної страхової компанії «Оранта» від 31.03.2016 № 180/1».

Водночас, у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 викладено наступну правову позицію щодо спірних питань, зокрема зазначається:

«Системно аналізуючи положення зазначених редакцій статті 16 Закону № 2011-ХІІ та зміст постанов КМУ №№ 488, 975, колегія суддів висновку про те, що «обов`язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Законодавець не ставить виплату одноразової грошової допомоги у залежність від факт отримання страхових виплат за обов`язковим особистим державним страхуванням.

Факт встановлення військовослужбовцю групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, ніж отримана раніше страхова сума, може мати вплив лише на визначення розміру такої одноразової грошової допомоги».

Щодо відсутності документів, що підтверджують причинний зв`язок інвалідності із військовою службою), наведеного в тексті пункту 12 протоколу засіданні комісії від 22.02.2019 № 24, суд оцінює його критично, оскільки як на момент первісного, так і повторного розгляду документів заявника ОСОБА_1 для вирішення питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, а також в ході судового розгляду справи № 638/3668/17 Міноборони взагалі не посилалося на вказану обставину.

Крім того, у тексті своєї ухвали від 10.09.2019 з питання визнання виконавчого листа таким, що не піддягає виконанню, Харківський окружний адміністративний суд відзначив, що «обставина пов`язаності інвалідності із проходженням заявником військової служби підтверджується приєднаними до справи документами, Міністерством не оскаржується, адже заявник проходив військову службу у якості кадрового офіцера та офіцера за контрактом (а не військовослужбовця дійсної строкової служби за призовом».

Таким чином, з огляду на наведені обставини суд приходить до висновку, що позивачем повторно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги з тих самих підстав, що вже були визнані судом необґрунтованими та протиправними, а отже рішення суду у справі №638/3668/17 фактично не було виконано, а про існування будь-яких поважних причин його невиконання Міноборони державного виконавця у встановлений для виконання рішення суду строк не повідомляло.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Суддя О.П. Огурцов