Рішення № 85816625, 14.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.003918

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Шимборської О.А.,

представника відповідача Стецьків Н.І.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2019 року №0010121307, №0010141307, №0010131307, рішення від 18.07.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано штрафні санкції, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2019 року №Ф-0010161307.

Ухвалою судді від 01.08.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами документальної планової перевірки діяльності фізичної особи-підприємця було складено акт від 27.06.2019 року. На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податкових зобов`язань та вимогу. Позивач вважає неправомірним донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій, а тому просила позов задоволити.

28.08.2019 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи та з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок ІІІ група) за період з 01.10.2016 року по 30.09.2017 року.

17.09.2019 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, а 23.09.2019 року представник відповідача - заперечення на відповідь на відзив, які судом прийнято до розгляду.

04.10.2019 року представник позивача подала до суду додаткові письмові пояснення, із врахуванням заперечень представника відповідача.

У підготовчому засіданні, що відбулося 16.10.2019 року судом було здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області на належного - Головне управління ДПС у Львівській області.

Ухвалою суду від 16.10.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 14.11.2019 року представником позивача надані додаткові письмові пояснення щодо суті спору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити з підстав, що викладені у позові, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позову, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та письмових поясненнях.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 22.05.2019 року №3077 та направлень №5663, 5662 від 04 червня 2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено плану виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за результатами якої складено акт №959/13.7/ НОМЕР_1 від 27.06.2019 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 09.04.2015 року по 31.12.2018 року».

Перевіркою встановлено наступні порушення позивачем:

-п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.«в» п.176.1 ст.176, п.п.177.5.2 п.177.5 ст.177, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України щодо неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 року;

-п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині не ведення обліку доходів та витрат за період з 01.10.2016 року по 30.09.2017 року;

-ст.167, ст.168, п.177.2 ст.177, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 377053,75 грн., а саме за 2016 рік в сумі 132379,95 грн. та за 2017 рік в сумі 244673,79 грн.;

-п.п.1.2, 1.3, 1.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов`язання військового збору від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 31421,14 грн., в т.ч. за період з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року в сумі 11031,66 грн., в т.ч. за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в сумі 20389,48 грн.;

-абз.1 п.2 ч.1 ст.7, абз.3, абз.5 ч.8 ст.9, п.4 ч.1 ст.4, п.4 ч.2 ст.6, ч.1 п.2 ст.7, п.11 ст.8, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», донараховано єдиний внесок на загальну суму 98934,00 грн., а саме за 2016 рік в сумі 23760,00 грн. та за 2017 року в сумі 75174,00 грн.;

-п.63.3 ст.63, п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України в частині не подання повідомлення за формою №20-ОПП за 2016-2018 рік;

-ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 3206,09 грн.;

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в результаті встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 8101,00 грн., що призвело до заниження нарахувань та сплати по податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 8101,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято:

-податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0010121307 з податку на доходи фізичних осіб, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 471317,18 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 377053,75 грн. та за штрафними санкціями на 94263,44 грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019року №0010141307 за платежем військовий збір на загальну суму грошового зобов`язання 39276,43 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 31421,14 грн. та за штрафними санкціями на 7855,29 грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року №0010131307 за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за штрафними санкціями 170,00 грн.;

-рішення від 18 липня 2019 року №0010171307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано штрафні санкції у розмір 22162,80 грн.;

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2019 року №Ф-0010161307 зі сплати єдиного внеску на суму 98934,00 грн.

Як встановлено, висновки акту перевірки про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства та відповідне донарахування податкових зобов`язань на підставі оскаржуваних рішень грунтуються на твердженні контролюючого органу про порушення позивачем у третьому кварталі 2016 року умов перебування на спрощеній системі оподаткування, що передбачає перехід з четвертого кварталу 2016 року на загальну систему оподаткування.

Загалом, твердження контролюючого органу про порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування обгрунтоване покликанням на ч.3 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України, відповідно до якого не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні та фізичні особи-підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів).

Матеріалами справи стверджується, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована Львівським міським управлінням юстиції 08.04.2015 року, номер запису про державну реєстрацію 24150000000068662.

У період з 01.01.2016 року по 30.09.2017 року ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування; з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року позивач здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування.

Судом з`ясовано, що 13 листопада 2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг №55-2015 від 13.11.2015 року.

На виконання умов договору 31 серпня 2016 року та на підставі видаткової накладної №РН-0000130 від 31 серпня 2016 року ФОП ОСОБА_2 здійснено реалізацію ФОП ОСОБА_1 моторної оливи у кількості 15 літрів. Того ж дня ФОП ОСОБА_2 було оформлено та зареєстровано податкову накладну №83, де визначено код товару згідно УКТ ЗЕД, а саме: 2710198100. Водночас, факт оплати за товар підтверджується банківською випискою від 22.09.2016 року.

Судом досліджено, що ФОП ОСОБА_1 було реалізовано придбану моторну оливу на підставі видаткових накладних №№353, 354, 355 від 31 серпня 2016 року, а по факту здійснення оплати за товар оформлено та зареєстровано податкові накладні №№376, 377, 378 від 26 серпня 2016 року, де визначено код товару згідно УКТ ЗЕД: 2710198100.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Згідно пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.2 статті 291).

Відповідно до п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1)перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2)друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

3)третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4)четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п.п.298.2.2 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

Статтею 299 Податкового кодексу України, порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку. Так, зокрема, п.299.10 ст.299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1)подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2)припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3)у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4)якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Згідно п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2)у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3)у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4)у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5)у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6)у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7)у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8)у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9)у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

В силу п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених главою XIV ПК України, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Відповідно до п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, зокрема суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).

Згідно п.п.14.1.145 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

У статті 215 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підакцизних товарів, ставки податку на ці товари, код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД і опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД.

Проте, моторні оливи за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2710198100 відсутні у переліку підакцизних товарів, передбачених ст.215 Податкового кодексу України.

Суд, позитивно оцінюючи доводи позивача, зазначає, що умовою, за якою платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування є виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів). У разі, якщо товари, які продає/купляє платник податків не є підакцизними, торгівля ними не перешкоджає перебуванню на спрощеній системі оподаткування.

На підтвердження вказаному, представник позивача долучила у судовому засіданні роздруківку із податкової консультації від 30.01.2019 року.

На переконання суду, здійснені позивачем господарські операції не порушують вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки предмет таких операцій, а саме - моторні оливи з кодом товару згідно УКТ ЗЕД: 2710198100 не належать до переліку підакцизних товарів, а відтак, відсутнє порушення ч.3 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України.

Суд критично оцінює твердження представник відповідача щодо того, що в порушення вимог Податкового кодексу України позивачем здійснювались господарські операції щодо купівлі та продажу моторної оливи у одиницях виміру - штуки, а не літри, а тому роз`яснює наступне.

Як з`ясовано, у податковій накладній на придбання товару №83 від 31.08.2016 року вказано одиницю виміру товару (графа 4) - літри. При здійсненні продажу товару (податкові накладні №№376, 377, 378 від 26.08.2016 року) у графі 4 вказано одиницю виміру товару - штуки). На переконання суду одиниця виміру, вказана у графі 4 податкової накладної, складеної на операцію з постачання товару, може відрізнятись від одиниці виміру, що вказана у податковій накладній, отриманій платником податку при придбанні такого товару, проте такі змінності не є порушенням вимог чинного законодавства.

Окрім того, суд відзначає, що наказом Міністерства Фінансів України №727 від 20.08.2015 року затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами. В силу п.п.3, 4, 5 Розділу II Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Загалом, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на вказане, суд зауважує, що у порушення вказаних норм, посадові особи ГУ ДФС у Львівській області під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 дійшли необґрунтованого висновку про порушення останньою умов перебування на спрощеній системі оподаткування. У той же час, в акті перевірки відсутні належні обгрунтування виявленого порушення, в акті перевірки не зазначено код товару згідно УКТ ЗЕД, відсутнє посилання на норму закону, в силу якої даний товар належить до підакцизного. У судовому засіданні представник відповідача також не могла надати обґрунтованих пояснень у спростування цьому.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0010121307, №0010131307 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0010141307 від 18.07.2019 року суд зазначає таке.

Згідно з п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 161.1.1 п.161 ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 Податкового кодексу, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Крім того, підпунктом 161.1.5 пункту 161 ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 ПК України.

Оскільки в ході судового розгляду не встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності за спірний період, вказане призвело до безпідставного донарахування військового збору в сумі 31421,14 грн. та застосування на підставі п.123.1 ст.123 ПК України штрафних санкцій в розмірі 7855,29 грн.

Відтак податкове повідомлення-рішення №0010141307 від 18.07.2019 року за платежем: військовий збір на загальну суму 39276,43 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 18.07.2019 року №0010171307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2019 року №Ф-0010161307, суд зазначає таке.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 ст.4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2019 сформована на підставі ст.25 Закону №2464-VI, даних інформаційної системи органу доходів і зборів, акта документальної перевірки від 27.06.2019 року.

Суд враховує, що вимога та рішення про застосування фінансових санкцій є похідними від податкових повідомлень-рішень №0010131307 та №0010121307 від 18.07.2019 року. Оскільки судом встановлено, що відповідач протиправно збільшив дохід та нарахував податок на доходи фізичних осіб, в результаті чого неправомірно донарахував єдиний внесок та штрафні санкції.

Тому оскаржені вимога та рішення ГУ ДФС у Львівській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Вказані обставини також підтверджують протиправність висновків, викладених у акті перевірки, що є окремою підставою для скасування прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги.

Відповідачем під час розгляду справи жодним чином не було підтверджено правомірність прийнятих ним рішень з посиланням на належні та допустимі докази.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається, представник позивача у позовній заяві згідно заяви, просив вирішити питання по відшкодуванню судових витрат на користь позивача, пов`язаних з правничою допомогою, в загальній сумі 10000,00 грн.

Від представника Головного управління ДПС у Львівській області 01.11.2019 року надійшли до суду заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, в яких представник посилається на те, що позивачем не надано усіх належних документів щодо обґрунтування вартості наданих адвокатом послуг, а також не доведено, що ці витрати були понесені ФОП Карташовою ОСОБА_3 саме у справі №1.380.2019.003918. У запереченні також зазначено, що у договорі про надання правової допомоги №31 від 24.07.2019 року зазначено лише фіксовану суму гонорару у розмірі 10000,00 грн., без опису які роботи були проведені для надання правової допомоги й не надано жодних документів, які підтверджують відображення доходів та витрат від цієї операції по означеному договору.

Відповідно до ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як слідує з матеріалів справи, представником позивача в обґрунтування заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу надано копії: договору про надання правової допомоги №31 від 24.07.2019 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «МС Партнерс»; платіжного доручення №1322 від 25.07.2019 року про сплату коштів, в якості оплати послуг адвоката по рахунку №1 від 24.07.2019 року в загальній сумі 10000,00 грн.; специфікацію від 26.07.2019 року (детальний опис робіт/наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №31 від 24.07.2019 року.

Відповідно до специфікації від 26.07.2019 року до договору про надання правової допомоги №31 від 24.07.2019 року адвокатом Шимборською О.А. позивачу було надано послуги на загальну суму 10000,00 грн., а саме: аналіз чинного законодавства та актуальної судової практики по аналогічних справах – витрачений час 2 год., підготовка доказів у справі – витрачений час 1 год., підготовка позовної заяви – витрачений час 3 год., оформлення позовної заяви та додатків – витрачений час 1 год., участь у судових засіданнях (орієнтовний час) 2 год.

Враховуючи надані до матеріалів справи представником позивача докази, якими підтверджено обставини понесення позивачем вказаних судових витрат, а також з огляду на важливість справи для позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення такої заяви представника позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений при зверненні до суду позивачем судовий збір в сумі 6318,61 грн., згідно з квитанцією №ПН1250 від 25.07.2019 року, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 18.07.2019 року №0010121307, №0010141307, №0010131307.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 18.07.2019 року №0010171307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2019 року №Ф-0010161307.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 6318 (шість тисяч триста вісімнадцять) грн. 60 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43143039) на користь на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 22 листопада 2019 року.