Рішення № 85815709, 12.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004430

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючої-судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Староста М.М.,

за участю представників:

позивача Капустинської Н.П.,

відповідача Гурняк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 43, с.Забужжя, Кам`янка-Бузький район, Львівська область, 80400, код ЄДРПОУ: 34943719) (далі ТзОВ «Агро Л В Лімітед») звернулося з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003, код ЄДРПОУ: 39462700), в якій просить:

-визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Львівській області від 19.07.2019 року №3354/ІПК/10/13-01- 12.5-09;

-зобов`язати Головне управління ДФС у Львівській області надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» нову податкову консультацію з питання, поставленого у запиті про надання податкової консультації від 27 червня 2019 року №995, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами розгляду звернення позивача, Головним управлінням ДФС у Львівській області надано індивідуальну податкову консультацію від 19.07.2019 №3354/ІПК/10/13-01- 12.5-09, в якій контролюючий орган зазначив про те, що для цілей оподаткування податком на прибуток Податковим Кодексом не визначено поняття сільськогосподарська продукція, разом з тим зазначає, що з 01.07.2017 виробники сільськогосподарської продукції визначають звітні (податкові) періоди за загальними правилами, передбаченими для платників податку на прибуток і якщо річний дохід таких платників від будь-якої діяльності перевищує 20 мільйонів гривен, то застосовуються звітні (податкові) періоди-календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Позивач зазначає, що не погоджується з такими висновками ГУ ДФС у Львівській області, оскільки при наданні оскаржуваної індивідуальної податкової консультації відповідачем не враховано загальні принципи податкового законодавства, а висновки контролюючого органу суперечать нормам чинного податкового законодавства, створюють додаткові обов`язки та обмеження для позивача, як платника податків. Просить суд скасувати податкову консультацію.

Ухвалою судді від 04.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 30.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що ТзОВ «Агро Л В Лімітед» звернулося до Головного управління ДФС у Львівській області з метою отримання письмової індивідуальної податкової консультаці з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства, при цьому підприємство зазначило, що не є платником податку на прибуток на загальних підставах. Податковий орган вважає, що індивідуальна податкова консультація надана позивачу є правомірною та такою, що відповідає нормам податкового законодавства. Окрім того, зазначає, що відповідно до чинного законодавства сільгоспвиробники більше не можуть застосовувати річний податковий (звітний) період, передбачений в пп.137.4.1 Податкового кодексу України (тобто з 01 липня минулого звітного року по 30 червня поточного звітного року). ДФС пояснює це тим, що через скасування з 01.01.2017 ст.209 ПКУ, яка регламентувала дію спеціального режиму оподаткування, тепер немає критеріїв сільськогосподарської продукції з метою оподаткування податком на прибуток. Вказує на те, що дана позиція ДФС викладена в ЗІР (категорія 102.23.01) і підтверджена листом Міністерства фінансів України від 23.06.2017 №11210-09-10/16781. З огляду на викладене, зазначає, що сільгоспвиробники обчислюють податок на прибуток за загальними правилами, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

27.06.2019 ТзОВ «Агро Л В Лімітед» звернулося до Головного управління ДФС у Львівській області в порядку пп.14.1.1721 п.14.1 ст.14 та ст.52-53 Податкового кодексу України за роз`ясненням практичного застосування окремих норм податкового законодавства, зокрема щодо порядку визначення податкового (звітного) періоду для податку на прибуток виробниками сільськогосподарської продукції, та поставило перед відповідачем такі запитання: чи відноситься підприємство до виробників сільськогосподарської продукції, в розумінні податкового та іншого законодавства, з метою застосування п. 137.5 ст. 137 ПКУ та чи правомірно підприємство застосовує річний податковий період для декларування податку на прибуток підприємства, застосовуючи положення п.137.5 ст.137 ПКУ.

19.07.2019, за результатами розгляду звернення позивача від 27.06.2019, Головним управління ДФС у Львівській області надано податкову консультацію «Щодо порядку визначення податкового (звітного) періоду для податку на прибуток виробниками сільськогосподарської продукції» за №3354/ІПК/10/13-01-12.5-09.

У спірній податковій консультації зазначено наступне.

Відповідно до п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п.137.5 ст.137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Податковий звітний період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім: виробників сільськогосподарської продукції, визначеної ст.209 Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 01 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року (пп.137.4.1 п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 137.5 статті 137 Кодексу річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:

а)платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

б)виробників сільськогосподарської продукції;

в)платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому по річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Також зазначено, що відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу XIX „Прикінцеві положення Кодексу стаття 209, яка регламентувала дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, з 01 січня 2017 року втратила чинність.

Тобто, з 01.01.2017 Кодексом не визначено, яка продукція вважається сільськогосподарською для цілей оподаткування податком на прибуток.

З урахуванням зазначеного, з 01.07.2017 виробники сільськогосподарської продукції визначають звітні (податкові) періоди за загальними правилами, передбаченими для платників податку на прибуток. Якщо річний дохід таких платників від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) перевищує 20 мільйонів гривень, то застосовуються звітні (податкові) періоди - календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Якщо річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) не перевищує 20 мільйонів гривень, то такі платники можуть застосовувати річний звітний (податковий) період, передбачений для звичайних платників податку на прибуток.

Позивач, не погоджуючись з висновками Головного управління ДФС у Львівській області, викладеними у податковій консультації, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі -ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК України).

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства. (пункт 52.3 статті 52 ПК України).

Приписами пунктів 52.4 та 52.5 статті 52 ПК України передбачено, що консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до ст.53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.

У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Водночас, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. (пункт 53.2 статті 53 ПК України).

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З огляду на вищевикладені законодавчі положення можна дійти висновку, що податкова консультація надається контролюючими органами у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, виходячи з норм або змісту відповідного податку чи збору.

При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.

Мета податкової консультації викласти (роз`яснити) платнику податків офіційне розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування, з метою забезпечення правильної одностайної реалізації норми в усіх випадках, на які вона розрахована.

Кожен платник податків має право звернутись до контролюючого органу для отримання консультації з питань практичного використання норм податкового права.

Таким чином, податкова консультація у випадку її застосування є правовим актом індивідуальної дії, що має певні правові наслідки для платника податків, а відтак може бути оскаржена до суду.

Приписами норм Податкового Кодексу України визначено, що в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко передбачено суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

При цьому, оскаржувана податкова консультація стосується порядку подання звітності, а не сплати конкретного виду податку.

Як слідує з оскаржуваної податкової консультації, Головним управлінням ДФС у Львівській області надано роз`яснення щодо застосування норм п.137.5 ст.137 Податкового кодексу України.

Отже, як вбачається із змісту індивідуальної податкової консультації від 19.07.2019 №3354/ІПК/10/13-01-12.5-09, остання містить обґрунтування застосування норм законодавства та висновку з питань практичного використання таких норм конкретному платнику податків у визначеному колі правовідносин, що відповідає вимогам статті 52 Податкового кодексу України.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб`єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов`язки, а також не є обов`язковою для виконання.

Окрім того, суд зазначає, що незгода ТзОВ «Агро Л В Лімітед» зі змістом податкової консультації не може бути підставою для її скасування, оскільки, в даному випадку, сама по собі консультація ніяким чином не порушує права позивача.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Позивач не надав суду доказів того, що винесена податкова консультація порушила його права та інтереси та доказів того, що у зв`язку з винесенням даної податкової консультації для нього настали певні негативні наслідки, що зумовили звернення за судовим захистом.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Відтак, враховуючи наведене, суд приходить висновку, що оскаржувана податкова консультація не порушує права, свободи та інтереси позивача, а відтак, не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Агро Л В Лімітед» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 19.07.2019 року №3354/ІПК/10/13-01- 12.5-09, слід відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, такий розподілу між сторонами не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено 22 листопада 2019 року.

Суддя ОСОБА_1 Уляна Володимирівна