Рішення № 85815706, 21.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.005376

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; код ЄДРПОУ 13814885), із вимогами:

визнати протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненадання достовірної, точної та повної інформації ОСОБА_1 на письмовий запит від 23.09.2019 та від 08.10.2019;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати ОСОБА_1 достовірну, точну та повну інформацію як відповідь на письмовий запит від 23.09.2019 та від 08.10.2019 протягом п`яти робочих дні з дня набрання чинності рішенням суду.

Ухвалою суду від 22.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.11.2019 за вх. № 41714 від відповідача надійшло клопотання, у якому просив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.11.2019 суд ухвалою відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.09.2019 звернувся до відповідача з письмовим запитом про надання йому публічної інформації. Проте, відповідач надав відповідь частково, неповно: по другому запитанню відповіді не надав, що суперечить нормам порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію». Позивач 08.10.2019 повторно звернувся з письмовим запитом про надання письмової публічної інформації. Відповіддю на даний запит відповідач повідомив про те, що повторний запит від 08.10.2019 буде розглянуто відповідно до Закону України від 02.10.1996 № 393/96 «Про звернення громадян». Позивач вважає, що відповідачем при розгляді запитів від 23.09.2019 та 08.10.2019 вчинена протиправна бездіяльність, оскільки у відповіді відповідача не повні, не точні, а відповідь по повторному запиту відповідачем, відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації», не надана.

Представник відповідача 11.11.2019 за вх. № 41723 подав до суду відзив на позовну заяву. Відповідач вказує, що з позовом не погодджується та вважає викладені у ньому вимоги такими, що задоволенню не підлягають. З позиції відповідача у листі від 01.10.2019 ним надано повну, достовірну та об`єктивну інформацію щодо усіх перелічених позивачем питань. Щодо листа від 10.10.2019, то відповідач зазначає, що питання порушені позивачем в інформаційному запиті від 08.10.2019 стосуються питань роз`яснення пенсійного забезпечення позивача та не підпадають під визначення терміну публічна інформації. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю. До вказаного відзиву відповідачем надано копії повідомлень про розмір пенсій.

Дослідивши доводи позову, відзив на нього, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне:

ОСОБА_1 є пенсіонером, ветераном органів внутрішніх справ, перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відповідно до посвідчення № 91/10806 від 15.12.1998 йому призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» (а.с.9).

23 вересня 2019 року позивач звернувся із письмовим запитом до начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Недзельської Галини Всеволодівни про надання письмової публічної інформації, а саме:

повідомлення про розмір отримуваної пенсії: за лютий 2019 року - один примірник; за березень 2019 року - один примірник; за квітень 2019 року - один примірник; за червень 2019 року - один примірник; за липень 2019 року - один примірник; за серпень 2019 року - один примірник; за вересень 2019 року - один примірник;

розрахунок про перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016 року по 31 квітня 2018 року - два примірника.

У даному запиті позивач просив всі копії затребуваних документів завірити відтиском гербової печатки Пенсійного фонду, за підписом особи із зазначенням її посади, прізвища та ініціалів, з проставлянням дати видачі документа.

01 жовтня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області своїм листом №25993/02.02-06 за підписом першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду О.Сафіна надало відповідь позивачу на друге питання запиту, на перше - довідку від 30.09.2019.

08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернутися із письмовим запитом до начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Недзельської Галини Всеволодівни про надання йому письмової публічної інформації, оскільки щодо першого запиту відповідач надав не повну відповідь/ Зазначив, що розрахунок про перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016 року по 31 квітня 2018 року йому надано як відповідь по першому запиту щодо питання № 2, а щодо повідомлення про розмір отримуваної пенсії за лютий - вересень 2019 року, йому була представлена довідка про доходи пенсіонера. Це я довідка про доходи зовсім не відображає належну інформацію про всі складові щомісячної пенсії позивача, а тому, позивач повторно звернувся, щоб йому була надана достовірна, точна та повна інформація про складову пенсії та її виплати, а саме по таких питаннях:

1. У довідці за лютий і березень 2019 року зазначеного, що ОСОБА_1 отримав пенсію у розмірі 6623,12 гривень, а за квітень 7824,28 гривень. Просить роз`яснити, на підставі чого та за рахунок яких грошових коштів йому за квітень була збільшена пенсія?

2. У довідці за травень і червень 2019 року зазначено, що ОСОБА_1 отримав пенсію у розмірі 7096,80 гривень, а за квітень 7824,28 гривень. Просить роз`яснити, чому і на якій підставі йому пенсія за травень і червень була зменшена?

3. У довідці за липень 2019 року зазначено, що ОСОБА_1 отримав пенсію у розмірі 8230,91 гривень. Просить роз`яснити, на підставі чого та за рахунок яких грошових коштів йому була збільшена пенсія? Якими документами підтверджується про виплату йому цієї суми пенсії?

4. У довідці за серпень і вересень 2019 року зазначено, що ОСОБА_1 отримав пенсію у розмірі 7118,91 гривень. Просить роз`яснити, чому йому пенсія була зменшена в порівняні з місяцями за квітень і липень 2019 року?

5. Чому по не чинних пунктах 1,2,3 і 5 Постанови Кабінету Міністрів України №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» йому і надалі поетапно виплачується заборгована пенсія за період 2016-2017 роки? На якій підставі? Просить назвати нормативний документ, яким Пенсійний фонд керується про поетапну виплату йому заборгованої пенсії за 2016-2017 роки?

6. Пункти 1,2,3 і 5 Постанови Кабінету Міністрів України №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» є не чинними. Просить надати копію письмового розпорядження посадової особи головного управління Пенсійного фонду. України у Львівській області, яка встановила (визначила), що його заборгованості пенсія за 2016-2017 роки не повинна виплачуватись окремою відомістю?

7. Чому та на якій підставі пенсія за лютий - вересень 2019 року була виплачена у різних розмірах (сумах)?

8. Просить надати повідомлення про розмір отримуваної пенсії за жовтень 2019 року, щоб у ньому було відображена вся складова пенсії в конкретних грошових сумах?

9. Просить повідомити, яку загальну суму заборгованої пенсії за 2016-2017 роки Пенсійний фонд повинен йому виплатити окремо за листопад-грудень 2019 року та окремо за весь 2020 рік?

10 жовтня 2019 року відповідач надав відповідь ОСОБА_1 у наданні публічної інформації листом № 27073/02.02-06 за підписом заступника начальника Головного управління - начальника Управління обслуговування громадян Р. Іванкової, зазначив, що повторний запит від 08.10.2019 буде розглянуто відповідно до Закону України від 02.10.1996 № 393/96 «Про звернення громадян».

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач для захисту своїх прав звернувся з цим позовом до суду.

При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI зі змінами та доповненнями, (далі-Закон № 2939-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 1 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ст. 2 Закону №2939-VI, метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, згідно з якою, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема:

- обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

- визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

- юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Також, доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах, зокрема, прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (ст. 4 цього ж Закону).

Отже, доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливо за допомогою двох способів, а саме отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб`єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.

Згідно ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI, усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Пунктом 6 ч. 1 статті 14 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч.2 ст.19).

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (ч.3 ст. 19).

Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (ч.4,5).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 4 ст. 20 Закону № 2939-VI).

Перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію, закріплений частиною першою статті 22 Закону № 2939-VІ, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно п.12 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29.09.2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» за змістом пункту 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VІ у задоволенні запиту може бути відмовлено лише у разі наявності одночасно двох умов: відсутності інформації у володінні розпорядника інформації та відсутності у нього обов`язку володіти нею. Якщо інформація відсутня, але розпорядник зобов`язаний нею володіти, то згідно із принципом законності він повинен усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитаної інформації, продовживши у разі необхідності строк розгляду запиту на інформацію.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про інформацію” право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Проаналізувавши відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.01.02019, суд дійшов висновку про те, що така не відповідає за змістом запитуваній інформації та надана не у повному обсязі, а саме : на прохання позивача надати йому повідомлення про розмір отримуваної пенсії, відповідач надає позивачу довідку від 30.09.2019 № 3230 про розмір отриманої пенсії за період з 01.02.2019.

Щодо відповіді відповідача від 10.10.2019, то суд зауважує, що на жодне із дев`яти поставлених запитань позивача у повторному запиті від 08.10.2019, відповідач відповіді не надав, а повідомив, що повторний запит від 08.10.2019 буде розглянуто відповідно до Закону України від 02.10.1996 № 393/96 «Про звернення громадян».

Також, позивач просив відповідача надати відповідача належним чином засвідчені копії документів.

Суд зазначає, що на поставлені в запитих позивача питання відповідач мав би зазначити повну та достовірну інформацію, що полягає у конкретній відповіді на кожне питання. При цьому, відповідь на запит повинна містити відповідне роз`яснення.

На переконання суду, у наданих відповідях на запити визначальним повинно бути не обсяг наданої відповіді, а якість, чіткість, конкретика у сформованих відповідях на конкретні запитання, або зазначення про неможливість надати відповідь з покликанням на причини цього.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що факт надсилання документів, про які просив позивач у запиті, разом із відзивом до матеріалів справи також не може визнаватися виконанням вимог цього запиту, оскільки вчинений після звернення позивача до суду із цим позовом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не здійснено належного розгляду запитів від 23.09.2019 та 08.10.2019, відповіді є неповними а відтак бездіяльність щодо ненадання таких відповідей у повному обсязі не відповідає критеріям, що визначені у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак є неправомірною.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Одночасно суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії”, “Тошкуце та інші проти Румунії”) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р.).

Відповідно суд дійшов висновків, що правова позиція відповідача зі спірних питань є помилковою; оскаржувана позивачем бездіяльність вчинена відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, відповідно, вона є протиправною;

Виходячи з вищенаведених висновків суду про протиправність оскарженої позивачем бездіяльності, позовні вимоги, в тому числі похідна вимога зобов`язального характеру, – підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 14, 72, 77, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,- задоволити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненадання достовірної, точної та повної інформації ОСОБА_1 на письмові запити від 23.09.2019 та від 08.10.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; код ЄДРПОУ 13814885) надати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) достовірну, точну та повну інформацію як відповіді на письмові запити від 23.09.2019 та від 08.10.2019 із врахуванням висновків суду протягом п`яти робочих днів з дня набрання чинності рішенням суду.

Судові витрати стягненню не підлягають

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.