Рішення № 85815491, 22.11.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2019 року м.Кропивницький Справа № 340/2118/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Міжнародна акціонерна авіаційна компанія УРГА" (вул.Короленка, 1А, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25015, код ЄДРПОУ 14372024) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул.Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДФС у Кіровоградській області податкові повідомлення-рішення від 07.08.2019р. №00000251407 та №00000261407.

Ухвалою суду від 27.08.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 26.09.2019р.

Ухвалою суду від 26.09.2019р. закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду на 24.10.2019р. (т.3а.с.100).

24.10.2019р. в судовому засіданні оголошено перерву до 14.11.2019р. (т.3а.с.109,110).

14.11.2019р. в судовому засіданні оголошено перерву до 18.11.2019р. (т.3а.с.114,115).

18.11.2019р. представниками сторін подано заяви про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (т.3 а.с.118,119).

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Фіксування судового засідання у відповідності до приписів статті 229 КАС України не здійснювалось та вирішено подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні, що відображено у відповідному протоколі судового засідання від 18.11.2019 року (т.3 а.с.120).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договорів оперативного лізингу, укладених з іноземним контрагентом, ним ввезено на митну територію України повітряні судна та запасні частини і обладнання до них, що підлягали вивезенню. Дані повітряні судна та запасні частини і обладнання були поміщені у режим тимчасового ввезення з повним умовним звільненням від оподаткування митними платежами, як це передбачено Конвенцією про тимчасове ввезення, учиненої у м. Стамбул 26.06.1990р. (Закон України "Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення" від 24.03.2004р. №1661-IV).

Проте, за наслідками проведеної відповідачем документальної виїзної перевірки виявлено недотримання позивачем вимог та обмежень поміщення товарів в цей режим, яке полягало в тому, що ввезені запасні частини не відносяться до товарів, зазначених у статті 189 Митного кодексу України та Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції.

Позивач з такими твердження не погоджується, вказує, що повітряні судна ввезені ним на територію України та використовуються як транспортні засоби комерційного призначення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, згідно пункту 1 статті 105 Митного кодексу України, та Додатків В.1-В.9, С, D до Конвенції, а отже Позивач згідно частини 5 статті 189 Митного кодексу України та Додатків В.1-В.9, С, D до Конвенції, правомірно ввіз на територію України запасні частини та обладнання, призначені для використання у процесі ремонту чи технічного обслуговування транспортних засобів комерційного призначення, без справляння митних платежів.

Також зазначає, що чинне національне законодавство, Україні не містить застережень, щодо неможливості віднесення до категорії транспортних засобів комерційного використання, повітряних суден ввезених на митну територію України за договорами оперативного лізингу. Також позивач посилається на норми статей 104-106 Митного кодексу України, відповідно до яких він може нести відповідальність виключно за порушення умов митного режиму, а не за його вибір.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить адміністративний позов задовольнити.

12.09.2019р. відповідачем подано письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що контролюючий орган, керуючись частиною 3 статті 345 Митного кодексу України, на основі отриманих у ході перевірки документів та інформації, що надавались до митного оформлення товарів на підставі митних декларацій №901050000/2017/000604 від 31.01.2017, №901050000/2017/000844 від 08.02.2017, №901050000/2017/001132 від 17.02.2017, №UA901010/2017/002799 від 05.04.2017, №UA901010/2017/002827 від 06.04.2017, №UA901010/2017/002969 від 10.04.2017, №UA901010/2017/003080 від 12.04.2017, №UA901010/2017/003082 від 12.04.2017, №UA901010/2017/003122 від 13.04.2017, №UA901010/2017/003548 від 26.04.2017, №UA901010/2017/005632 від 27.06.2017, №UA901010/2017/006464 від 21.07.2017, №UA901010/2017/007072 від 09.08.2017, №UA901010/2017/007916 від 06.09.2017, №UA901010/2017/009345 від 19.10.2017, №UA901010/2018/000948 від 05.02.2018, дійшов до висновку про порушення позивачем вимог додатку В.1-В.9, D, С до Конвенції про тимчасове ввезення, статей 105, 189 Митного кодексу України, пункту 206.7.1 пункту 206.7 статті 206 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1523052,70 грн. та нарахування штрафних санкцій, в сумі 380763,18 грн. та зменшення податкового зобов`язання по сплаті мита на товари в сумі 20560,22 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 5140,06 грн.

Відповідач посилається на те, що ввезені позивачем на територію України повітряні судна не підпадають під визначення терміну «транспортні засоби комерційного призначення», зазначеному у пункті 59 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, а отже і запасні частини та обладнання, призначене для їх використання, не підпадають під дію частини 5 статті 189 Митного кодексу України, і не мали звільнятися від сплати митних платежів. Тому, відповідач вважає, що ввезені позивачем запасні частини та обладнання не підпадають під пільги щодо оподаткування (т.3а.с.77,78).

У судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав з підстав, наведених у письмових запереченнях, просить в адміністративному позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА» у період з 01.07.2016 по 31.05.2019 в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, згідно пункту 1 статті 105 Митного кодексу України ввезено на територію України на підставі договорів оперативного лізингу укладених з нерезидентом компанією STAR AVIATECH PTE. LTD. (Сінгапур) повітряні судна типу SААВ 340В з реєстраційними номерами UR-ELS, UR-APM, UR-ELQ, UR-ELZ, що підтверджується примірниками договорів наявними в матеріалах справи (т.1 а.с.20-31, т.2 а.с.167-176, 177-194, 195-204, 205-216, 217-227, 228-249, т.3 а.с.1-9).

Власником вказаних повітряних суден згідно реєстраційних посвідченнях зазначається компанія STAR AVIATECH PTE. LTD. (Сінгапур), що не заперечується відповідачем (т.3а.с.11-17).

Обов`язок по технічному обслуговуванню повітряних суден покладений на Приватне акціонерне товариство «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА», що закріплено у розділі 8 договорів лізингу повітряних суден типу SААВ 340В з реєстраційними номерами UR-ELS, UR-APM, UR-ELQ, UR-ELZ, укладених між власником та позивачем.

На виконання умов договорів лізингу позивач ввозив на територію України запасні частини і обладнання до повітряних суден, митне оформлення яких здійснено Кіровоградською митницею ДФС на підставі митних декларацій №901050000/2017/000604 від 31.01.2017, №901050000/2017/000844 від 08.02.2017, №901050000/2017/001132 від 17.02.2017, №UA901010/2017/002799 від 05.04.2017, №UA901010/2017/002827 від 06.04.2017, №UA901010/2017/002969 від 10.04.2017, №UA901010/2017/003080 від 12.04.2017, №UA901010/2017/003082 від 12.04.2017, №UA901010/2017/003122 від 13.04.2017, №UA901010/2017/003548 від 26.04.2017, №UA901010/2017/005632 від 27.06.2017, №UA901010/2017/006464 від 21.07.2017, №UA901010/2017/007072 від 09.08.2017, №UA901010/2017/007916 від 06.09.2017, №UA901010/2017/009345 від 19.10.2017, №UA901010/2017/000507 від 27.01.2017,

№UA901010/2018/000948 від 05.02.2018, №UA901010/2018/001837 від 02.03.2018, №UA901010/2018/003672 від 24.04.2018, №UA901010/2018/003181 від 11.04.2018 в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільнення від оподаткування (т.1 а.с.36-41, 59,60, 75,76, 94,92, 101,102, 129,130, 133, 164-167, 174,175, т.2 а.с.14-31, 43,44, 48-49, 55-58, 64-65, 73-80, 96-97, 116-117, 125-126, 139-143, 155-156).

В період з 03.06.2019 по 16.07.2019 Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання Приватним акціонерним товариством «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА» вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.07.2016 по 31.05.2019 , за наслідками якої складено акт № 96/11-28-14-07/14372024 від 26.07.2019 (и.3а.с.26-40).

На підставі даного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2019 №00000261407, яким Приватному акціонерному товариству «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1523052,70 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 380763,18 грн., що разом складає 1 903 815, 88 грн. (т.3 а.с.24) та податкове повідомлення – рішення від 07.08.2019 №00000251407, яким Приватному акціонерному товариству «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА» збільшено грошове зобов`язання з мита на товари, на суму 20560,22 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 5140,06 грн., що разом складає 25700,28 грн. (т.3 а.с.25).

Підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог положень додатку В.1.-В.9, D, С (щодо запасних частин та устаткування ввезених до транспортних засобів комерційного призначення) до Конвенції про тимчасове ввезення, учиненої у м. Стамбул 26.06.1990 (Закон України "Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення" від 24.03.2004 №1661-IV), частини 1 статті 105, статті 189 Митного кодексу України, підпункту 206.7.1. пункту 206.7 статті 206 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як зазначено в акті перевірки № 96/11-28-14-07/14372024 від 26.07.2019, Приватним акціонерним товариством «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА» на підставі митних декларацій №901050000/2017/000604 від 31.01.2017, №901050000/2017/000844 від 08.02.2017, №901050000/2017/001132 від 17.02.2017, №UA901010/2017/002799 від 05.04.2017, №UA901010/2017/002827 від 06.04.2017, №UA901010/2017/002969 від 10.04.2017, №UA901010/2017/003080 від 12.04.2017, №UA901010/2017/003082 від 12.04.2017, №UA901010/2017/003122 від 13.04.2017, №UA901010/2017/003548 від 26.04.2017, №UA901010/2017/005632 від 27.06.2017, №UA901010/2017/006464 від 21.07.2017, №UA901010/2017/007072 від 09.08.2017, №UA901010/2017/007916 від 06.09.2017, №UA901010/2017/009345 від 19.10.2017, №UA901010/2017/000507 від 27.01.2017, №UA901010/2018/000948 від 05.02.2018, №UA901010/2018/001837 від 02.03.2018, №UA901010/2018/003672 від 24.04.2018, №UA901010/2018/003181 від 11.04.2018 було ввезено на митну територію України запасні частини та обладнання для ремонту і технічного обслуговування повітряних суден, ввезених за договорами оперативного лізингу, декларування яких здійснено в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами (преференція 508 - "Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які тимчасово ввозяться на митну територію України з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами").

У свою чергу, пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України передбачено, що під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Підпунктом 206.7.1 пункту 206.7 статті 206 Податкового кодексу України визначено, що до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 Митного кодексу України. Умовне повне звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених статтею 105 Митного кодексу України.

Так, статтею 103 Митного кодексу України встановлено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частинами 1,2 статті 105 Митного кодексу України закріплено, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу. У разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.

За змістом частини 1 статті 105 Митного кодексу України, у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Стаття 1 глави І Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналася згідно Закону України від 24.03.2004 №1661-IV (надалі - Конвенція), для цілей цього додатку закріплює, для цілей цього Додатка, термін: (a) "транспортні засоби" означає: будь-яке судно (у тому числі ліхтери, баржі та шаланди, навіть якщо вони перевозяться на борту судна, і судна на підводних крилах), апарати на повітряній подушці, літальні апарати, наземні транспортні засоби (у тому числі велосипеди з двигунами, причепи, напівпричепи і поєднання транспортних засобів), і рухомий склад залізничного транспорту; а також їхні звичайні запасні частини, додаткові пристосування та обладнання, які перевозяться на борту транспортних засобів (включаючи спеціальне обладнання, що використовується для завантаження, розвантаження, обробки та захисту вантажів);(b) "комерційне використання" означає: платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

За змістом статті 2 глави ІІ Додатку С до Конвенції, користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції: (a) транспортні засоби комерційного чи приватного використання; (b) запасні частини та устаткування, які ввозяться для використання при ремонті раніше тимчасово ввезеного транспортного засобу.

В силу вимог пункту "b" статті 2 глави ІІ Додатку С Конвенції, правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції користуються такі запасні частини та устаткування, ввезені для використання при ремонті раніше тимчасово ввезеного транспортного засобу комерційного використання.

Отже, можливість застосування вказаних вище пільг щодо сплати митних платежів виникає в результаті тимчасового ввезення на митну територію України товарів, визначених у статті 189 Митного кодексу України та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції, на умовах, визначених цими Додатками, що не підлягають розширеному тлумаченню.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 292 Митного кодексу України, митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України:

1)товари не є об`єктом оподаткування митними платежами;

2)щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано;

3)при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;

4)коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об`єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Разом з тим, позивачем доведено наданими доказами, що ввезені ними, на виконання умов договорів оперативного лізингу, повітряні судна задекларовані в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами (преференція 508 - "Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які тимчасово ввозяться на митну територію України з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами"), що не заперечується відповідачем. Тому, ввезення запасних частин та устаткування, які ввозяться для використання при ремонті раніше тимчасово ввезеного транспортного засобу комерційного призначення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами відповідає положенням статті 189 Митного кодексу України та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про те, що до ввезених позивачем на підставі митних декларацій №901050000/2017/000604 від 31.01.2017, №901050000/2017/000844 від 08.02.2017, №901050000/2017/001132 від 17.02.2017, №UA901010/2017/002799 від 05.04.2017, №UA901010/2017/002827 від 06.04.2017, №UA901010/2017/002969 від 10.04.2017, №UA901010/2017/003080 від 12.04.2017, №UA901010/2017/003082 від 12.04.2017, №UA901010/2017/003122 від 13.04.2017, №UA901010/2017/003548 від 26.04.2017, №UA901010/2017/005632 від 27.06.2017, №UA901010/2017/006464 від 21.07.2017, №UA901010/2017/007072 від 09.08.2017, №UA901010/2017/007916 від 06.09.2017, №UA901010/2017/009345 від 19.10.2017, №UA901010/2017/000507 від 27.01.2017, №UA901010/2018/000948 від 05.02.2018, №UA901010/2018/001837 від 02.03.2018, №UA901010/2018/003672 від 24.04.2018, №UA901010/2018/003181 від 11.04.2018 запасні частини та обладнання до літальних апаратів ввезених позивачем, не може застосовуватись режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 71 Митного кодексу України, декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Згідно з ст. 73 Митного кодексу України, умови перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами України з питань державної митної справи та у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Питання, пов`язані з виконанням необхідних митних формальностей та здійсненням митного контролю товарів, поміщених у відповідний митний режим, регулюються цим Кодексом.

Частиною 6 статті 104 Митного кодексу України передбачено, що для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1)подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;

2)у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів;

3)подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

4)сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Таким чином, право визначення митного режиму ввезення товарів належить декларанту та перевіряється виключно митним органом при здійсненні їх митного оформлення шляхом перевірки виконанням декларантом необхідних митних формальностей.

Слід зазначити, що Кіровоградська митниця ДФС під час здійснення процедур митного контролю щодо товарів, ввезених згідно митних декларацій №901050000/2017/000604 від 31.01.2017, №901050000/2017/000844 від 08.02.2017, №901050000/2017/001132 від 17.02.2017, №UA901010/2017/002799 від 05.04.2017, №UA901010/2017/002827 від 06.04.2017, №UA901010/2017/002969 від 10.04.2017, №UA901010/2017/003080 від 12.04.2017, №UA901010/2017/003082 від 12.04.2017, №UA901010/2017/003122 від 13.04.2017, №UA901010/2017/003548 від 26.04.2017, №UA901010/2017/005632 від 27.06.2017, №UA901010/2017/006464 від 21.07.2017, №UA901010/2017/007072 від 09.08.2017, №UA901010/2017/007916 від 06.09.2017, №UA901010/2017/009345 від 19.10.2017, №UA901010/2017/000507 від 27.01.2017, №UA901010/2018/000948 від 05.02.2018, №UA901010/2018/001837 від 02.03.2018, №UA901010/2018/003672 від 24.04.2018, №UA901010/2018/003181 від 11.04.2018, не висловили зауважень з приводу обраного декларантом режиму ввезення, будь-які рішення про відмову позивачу в митному оформленні таких товарів не приймалися.

Разом з тим, за приписами статті 105 Митного кодексу України, підставою для збільшення особі, відповідальній за дотримання режиму, податкового зобов`язання є саме недотримання нею умов такого режиму, що у випадку спірних правовідносин не мало місця.

В силу вимог пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України, у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

Відтак, підставами для покладення на особу обов`язку сплати податкового зобов`язання є втрата товарів, їх нецільове використання та/або невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів.

Проте, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що позивачем було допущено будь-який з перелічених випадків. Не надані такі докази і відповідачем.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави, визначені чинним законодавством, для зміни обраного позивачем режиму ввезення товарів та збільшення внаслідок цього податкових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано для суду достатніх належних і допустимих доказів на обґрунтування обставин, покладених в основу заперечень та не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.08.2019 №00000251407 та податкового повідомлення-рішення від 07.08.2019 №00000261407.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 19210,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДФС у Кіровоградській області податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2019 №00000251407 та №00000261407.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Міжнародна акціонерна авіаційна компанія УРГА" (код ЄДРПОУ 14372024) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник