Рішення № 85815399, 06.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року справа № 320/2231/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимог про сплату боргу (недоїмки),

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області №0044965102 від 28.08.2018, №0110905106 від 09.12.2018 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-11684-51 від 06.02.2019 та №Ю-11684-51 від 07.03.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, застосованих до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з червня по серпень 2015 року Управлінням соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області було перераховані кошти в сумі 15392,42 грн. (платіжне доручення від 24.06.2015 №2109), в сумі 18283,50 грн. (платіжне доручення від 27.07.2015); та в сумі 16837,68 грн. (платіжне доручення від 25.08.2015) для зарахування суми єдиного внеску із правильним зазначенням отримувача коштів та призначенням платежу, проте на невідповідний рахунок, що призвело в майбутньому до заборгованості, штрафів та пені.

Так, позивачем помилково сплачено єдиний соціальний внесок в сумі 59513,60 грн. на рахунок НОМЕР_1 , у зв`язку з чим по коду платежу 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомога по тимчасовій непрацездатності) виникла заборгованість.

Позивач пояснює, що Управлінням соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області було подано заяву від 23.03.2018 №6-1764 про зарахування коштів на відповідний рахунок.

Водночас ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення від 28.08.2018 №0044965102 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області за період з 21.08.2015 по 27.08.2015 було застосовано штрафні санкції в розмірі 134215,46 грн. та пеню в розмірі 4355,28 грн.

Листом від 04.09.2018 №6-7068 Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області повторно звернулося до відповідача про перерахування коштів на правильний рахунок та про перегляд застосованих штрафних санкцій, проте кошти, на повернення яких було подано відповідачу заяву ще 23.03.2018, були повернуті на відповідний рахунок лише 04.12.2018.

При цьому, ГУ ДФС у Київській області було прийнято ще одне рішення від 09.12.2018 №0110905106 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача за період з 21.09.2018 по 28.11.2018 було застосовано штрафні санкції у розмірі 56895,20 грн. та пеню у розмірі 2267,13 грн.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття спірних рішень, оскільки Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області своєчасно та у повному обсязі здійснювало сплату єдиного соціального внеску за відповідний період.

Вважає, що помилкове зазначення рахунку отримувача у платіжному дорученні під час сплати сум податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк, а відтак, і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач здійснював несвоєчасне перерахування єдиного внеску за період з 21.08.2015 по 27.02.2018 та з 21.09.2018 по 28.11.2018, внаслідок чого виникала недоїмка. В результаті, за період 21.08.2015 по 27.02.2018 та з 21.09.2018 по 28.11.2018 позивачем було порушено порядок сплати єдиного внеску.

У зв`язку з цим, ГУ ДФС у Київській області винесено рішення від 28.08.2018 №0044965102 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.08.2015 по 27.02.2018 року у розмірі 138570,74 грн., в т.ч.: штраф у розмірі – 134215,46 грн. та пеня – 4355, 28 грн., і рішення від 09.12.2018 №0110905106 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.09.2018 по 28.11.2018 року у розмірі 59162,33 грн., в т.ч.: штраф у розмірі – 56895,20 грн. та пеня – 2267,13 грн.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що ГУ ДФС у Київській області при прийнятті оскаржуваних рішень та вимог про сплату боргу (недоїмки) діяло в межах законодавства.

Присутній у судових засіданнях 27.06.2019 та 09.07.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

При цьому, 25 липня 2019 року представник позивача подав письмове клопотання про продовження розгляду справи №320/2231/19 у порядку письмового провадження.

У судове засідання, призначене на 25.07.2018 представник позивача та представник відповідача не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 03190797; місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 4) зареєстроване як юридична особа 20.08.1996, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.02.2013 №564531 (а.с. 38).

24 червня 2015 року, 27 липня 2015 року, 25 серпня 2015 року позивачем через Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області сплачено єдиний соціальний внесок за червень, липень та серпень 2015 року у розмірі 15392,42 грн., 18283,50 грн. та 16837,68 грн. відповідно (за призначенням: «*;101;03190797; КВК 010116 #2111# утримання ЄСВ з заробітної плати») на розрахунковий рахунок 37192203001028, отримувач: Бориспільська ОДПІ, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.06.2015 №2109, від 27.07.2015 №2441 та від 25.08.2015 №2735 (а.с.18-19).

Єдиний соціальний внесок за червень, липень та серпень 2015 року позивачем помилково перераховано на невідповідний р/р 37192203001028, у зв`язку з чим по коду платежу 71010000 (єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомога по тимчасовій непрацездатності) виникла заборгованість.

Судом встановлено, що 23.03.2018 позивачем було подано заяву №6-1764 до відповідача з проханням перерахувати помилково сплачені кошти у розмірі 15392,42 грн. (платіжне дорученням від 24.06.2015 №2109), у розмірі 18283,50 грн. (платіжне дорученням від 27.07.2015 №2441) та у розмірі 16837,68 грн. (платіжне дорученням від 25.08.2015 №2735) з рахунка 37192203001028, відкритого в Бориспільському відділенні Броварської ОДПІ, код 38742495, МФО 821018, на рахунок 37196201021028, відкритий в Бориспільському відділенні Броварської ОДПІ, код 39463945, МФО 821018 (а.с. 20).

28 серпня 2018 року ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0044965102, яким позивачу нарахований штраф за несвоєчасну сплату ЄСВ за період з 21.08.2015 по 27.02.2018 у розмірі 134215,46 грн. та пеню у розмірі 4355,28 грн. (а.с.12).

04 вересня 2018 року позивачем повторно подано заяву №6-7068 до відповідача про перерахування помилково сплачених коштів на рахунок 37196201021028, відкритий в Бориспільському відділенні Броварської ОДПІ, код 39463945, МФО 821018 (а.с. 21).

09 грудня 2018 року ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0110905106, яким позивачу нарахований штраф за несвоєчасну сплату ЄСВ за період з 21.09.2018 по 28.11.2018 у розмірі 56895,20 грн. та пеню у розмірі 2267,13 грн. (а.с.73).

Крім того, ГУ ДФС у Київській області сформовано позивачу вимогу про сплати боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ю-11684-51, в якій зазначено, що станом на 31.01.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 62800,65 грн., з яких недоїмка – 3638,32 грн., штраф – 56895,20 грн., пеня – 2267,12 грн., та вимогу про сплати боргу (недоїмки) від 07.03.2019 №Ю-11684-51, в якій зазначено, що станом на 28.02.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 49331,66 грн., з яких недоїмка – 49331,66 грн., штраф – 0,00 грн., пеня – 0,00 грн. (а.с. 16-17).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірних рішень та вимог про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся з позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі-Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною першою статті 7 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

За приписами частин п`ятої та сьомої статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Абзацом 1 частини восьмої статті 9 Закону №2464 визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому, в силу приписів норми пункту 1 частини десятої статті 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Разом з тим, відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Крім того, у випадку несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платника єдиного внеску орган доходів і зборів накладається штраф у розмірі 20 відсотків від своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464).

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464-VI).

З аналізу вищезазначених норм права слідує, що для визначення правильності нарахування штрафу та пені, обов`язково слід встановити факт невиконання платником єдиного внеску обов`язку по сплаті сум внеску, а також розмір недоїмки, на який нараховано штраф та пеню.

Як зазначено вище, підставою прийняття спірних рішень є висновки контролюючого органу про несвоєчасну сплату позивачем ЄСВ за періоди з 21.08.2015 по 27.02.2018 та з 21.09.2018 по 28.11.2018.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області своєчасно та у повному обсязі здійснювало сплату єдиного соціального внеску за відповідний період.

Позивач зауважив, що Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області під час самостійної перевірки сплати податків було встановлено, що сплата ЄСВ була проведена на казначейський рахунок за правильним видом та розмірами загальнообов`язкового державного соціального страхування, але на невідповідний рахунок.

На думку позивача, перерахування коштів в оплату ЄСВ на невідповідний казначейський рахунок не свідчить про несвоєчасну сплату ним ЄСВ за відповідний період та, відповідно, не зумовлює застосування до позивача, на підставі спірних рішень, штрафу та пені.

Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що перерахування позивачем ЄСВ на неналежний казначейський рахунок зумовило виникнення у Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області недоїмки зі сплати ЄСВ, а тому застосування до позивача штрафу та пені є правомірним.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області перебуває на обліку у Бориспільському відділенні Броварської ОДПІ та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було здійснено сплату єдиного соціального внеску за наступними платіжними дорученнями:

- від 24.06.2015 №2109 у розмірі 15392,42 грн., за яким: розрахунковий отримувача рахунок 37192203001028; призначення платежу«*;101;03190797; КВК 010116 #2111# утримання ЄСВ з заробітної плати за червень 2015 року»;

- від 27.07.2015 №2441 у розмірі 18283,50 грн., за яким: розрахунковий отримувача рахунок 37192203001028; призначення платежу«*;101;03190797; КВК 010116 #2111# утримання ЄСВ з заробітної плати за липень 2015 року»;

- від 25.08.2015 №2735 у розмірі 16837,68 грн., за яким: розрахунковий отримувача рахунок 37192203001028; призначення платежу«*;101;03190797; КВК 010116 #2111# утримання ЄСВ з заробітної плати за серпень 2015 року» (а.с.18-19).

Судом встановлено, що єдиний соціальний внесок за червень, липень та серпень 2015 року позивачем помилково перераховано на невідповідний р/р 37192203001028, у зв`язку з чим по коду платежу 71010000 (єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомога по тимчасовій непрацездатності) виникла заборгованість.

23 березня 2018 року та 04 вересня 2018 року позивач звертався до відповідача із заявами №6-1764 та №6-7068 відповідно, у яких просив перерахувати помилково сплачені кошти, згідно платіжних доручень від 24.06.2015 №2109, від 27.07.2015 №2441, від 25.08.2015 №2735, в сумі 15392,42 грн. з рахунка НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 (а.с. 20, 21).

Відповідно до наданої Головним управлінням державної казначейської служби України у Київській області, листом від 25.06.2019 №13-10-10/3790, інформації: рахунок 37192203001028, назва рахунку: Бориспільська ОДПІ (м. Бориспіль), код класифікації доходів бюджету:18050000 (єдиний податок), призначений для обліку єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування; рахунок 37196201021028, назва рахунку: Броварська ОДПІ (Бориспільське відділення (м. Бориспіль)), код класифікації доходів бюджету:18050000 (єдиний податок), призначений для обліку єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування (а.с. 51).

Згідно листа ГУ ДФС у Київській області від 26.12.2018 №8917/10-36-51, у відповідь на вищевказані заяви позивача, кошти в сумі 15392,42 грн. 04.12.2018 було зараховано фіскальним органом на відповідні рахунки, а інтегровану картку платника Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області приведено у відповідність (а.с. 33).

Спільним наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 19.09.2013 №493/815, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.09.2013 за №1667/24199, затверджено Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Положення №493/815), яке було чинне до 24.03.2016.

Так, відповідно до пункту 1.1 Положення №493/815 це Положення розроблено відповідно до статей 8, 9, 11, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) з метою регламентування руху коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються згідно із Законом (далі - фінансові санкції), на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 2.1 Положення №493/815 визначено, що Міністерство доходів і зборів України (далі - Міндоходів) та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об`єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів (далі - територіальні органи Міндоходів) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти). Рахунки 3719 відкриваються в розрізі категорій платників, визначених Законом. Рахунки 3719 відкриваються Міндоходів на балансі Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України) та територіальним органам Міндоходів - на балансі головних управлінь Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління Казначейства).

Пунктом 2.2 Положення №493/815 встановлено, що відкриття рахунків 3719 здійснюється на підставі заяв Міндоходів і територіальних органів Міндоходів та інших документів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

Страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства (п.3.1 Положення №493/815).

Згідно з пунктом 3.2 Положення №493/815 на кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 територіальних органів Міндоходів, перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки головних управлінь Міндоходів на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.

25 березня 2016 року набрало чинності Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 №54, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.03.2016 №330/28460, (Положення - №54), яке містить аналогічні Положенню №493/815 норми.

Так, пунктом 1 розділу ІІ Положення №54 визначено, що Державна фіскальна служба України (далі - ДФС) та її територіальні органи в областях, місті Києві, Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міста Києва), районах у містах, об`єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції ДФС (далі - територіальні органи ДФС) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів. Рахунки 3719 відкриваються в розрізі категорій платників, визначених Законом. Рахунки 3719 відкриваються ДФС на балансі Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) та територіальним органам ДФС - на балансі головних управлінь Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - Головні управління Казначейства).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Положення №54 страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Положення №54 страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 територіальних органів ДФС, на кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в Казначействі, на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.

Отже, суми єдиного внеску зараховуються на єдиний казначейський рахунок - 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування».

У зв`язку з цим, помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску, за умови зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок - 3719, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.10.2018 (справа №824/7/16-а) та від 13.11.2018 (справа №813/524/18).

Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 (справа №813/1008/16) зазначив, що штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що перераховані позивачем за вищевказаними платіжними дорученнями суми ЄСВ у визначені законодавством терміни на загальну суму 15392,42 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 були зараховані на вказаний рахунок, який відноситься до Єдиного казначейського рахунку - 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування», а тому, на думку суду, контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про несвоєчасну сплату позивачем ЄСВ за період з 21.08.2015 по 27.02.2018 та з 21.09.2018 по 28.11.2018, оскільки помилкове зазначення невідповідного рахунку 3719, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату ЄСВ у строк, встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а відтак і для застосування пені та штрафу на підставі спірних рішень.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.08.2018 №0044965102 та від 09.12.2018 №0110905106.

Як наслідок, вимоги Головного управління ДФС у Київській області від 06.02.2019 №Ю-11684-51 та від 07.03.2019 №Ю-11684-51 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску є також протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Під час розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх дій під час винесення рішень від 28.08.2018 №0044965102 та від 09.12.2018 №0110905106 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від до Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 4647,98 грн. згідно платіжних доручень від 24.04.2019 №971 на суму 1921,00 грн. та від 22.05.2019 №1311 на суму 2726,98 грн. (а.с.3, 36).

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 4647,98 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246,250,255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.08.2018 №0044965102 та від 09.12.2018 №0110905106.

3. Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ю-11684-51 та від 07.03.2019 №Ю-11684-51.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 4647,98 грн. (чотири тисячі шістсот сорок сім грн. 98 коп.) на користь Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 03190797; місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 4), за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260; місцезнаходження: 03051 м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано – 06.11.2019 року.

Суддя Кушнова А.О.