Рішення № 85815394, 21.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 року м. Київ № 320/6727/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.09.2018 №0015751304.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що обсяг його операцій протягом 12 календарних місяців (з квітня 2016 по березень 2017) не перевищив 1 000 000,00 грн., а відтак, у нього відсутній обов`язок зареєструватися платником податку на додану вартість до 10.04.2017, як стверджує контролюючий орган.

Стверджує, що у нього відсутній обов`язок нараховувати та сплачувати податок на додану вартість на рівні зареєстрованого платника, а тому вважає визначення контролюючим органом зобов`язань з податку на додану вартість протиправним і просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.09.2018 №0015751304.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення і виклику сторін та проведення судового засідання, а також запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву згідно якого, позовні вимоги ним не визнаються у повному обсязі, оскільки під час проведення перевірки ним встановлені порушення податкового законодавства, внаслідок чого позивачеві нараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Відтак наполягає, що діяв правомірно, у порядок та спосіб, визначений чинним законодавством.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10.06.2015 та основним видом його господарської діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Позивач перебуває на обліку у Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та у період з 10.06.2015 по 31.12.2017 не був зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

В своїй господарській діяльності позивач застосовує два реєстратори розрахункових операцій моделі Mini - 600.04 ME з фіскальними номерами 3000135690 та 3000135684.

Згідно з наказом від 16.08.2018 № 1738 та направленням на проведення перевірки від 17.08.2018 № 3650, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 10.06.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складений акт перевірки №760/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 03.09.2018 (надалі - акт перевірки).

Відповідно до висновку акта перевірки, податковим органом виявлені порушення позивачем вимог пункту 181.1 статті 181, пункту 187.1 статті 187 та пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

На підставі податкової звітності та наданих позивачем під час перевірки книг обліку розрахункових операцій, книг обліку доходів і витрат, з використанням даних аналітичної системи АІС «Податковий Блок» контролюючим органом встановлено, що загальна сума доходу, отриманого від здійснення підприємцем операцій з реалізації продукції протягом квітня 2016 року - березня 2017 року, склала 1003266,22 грн., що перевищує граничну суму 1 000 000,00 грн., встановленої пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України для обов`язкової реєстрації суб`єкта господарювання платником податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи факт перевищення, відповідач посилається на самостійно подані позивачем податкові декларації від 25.01.2017 № 9268120302 та від 07.02.2018 №9298221157, зі змісту яких вбачається отримання ним доходу у розмірі 1003266,22 грн. та 1134921,73 грн. у 2016 та 2017 роках, відповідно. Надані до перевірки книги обліку доходів і витрат, виписки з банку щодо руху коштів, накладні на придбання товарів, квитанції (чеки) щодо розрахунків за придбаний товар, книги обліку реєстраторів розрахункових операцій тощо, підтверджують суми отриманого та задекларованого позивачем доходу, який перевищує встановлені законом граничні показники.

Оскільки позивач у порядку, встановленому підпунктом 183.2 пункту 183 Податкового кодексу України, не подав до контролюючого органу заяви для реєстрації його платником податку на додану вартість, відповідач дійшов висновку про порушення ним вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України та зобов`язання, в силу положень пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, з 11.04.2017 нараховувати та сплачувати податок на додану вартість на рівні зареєстрованого платника.

Тому, на думку відповідача, в порушення вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 152889,00 грн., у тому числі за квітень 2017 - у розмірі 10422,00 грн., травень 2017 - у розмірі 16692,00 грн., червень 2017 - у розмірі 17608,00 грн., липень 2017 - у розмірі 18291,00 грн., серпень 2017 - у розмірі 18652,00 грн., вересень 2017 - у розмірі 18490,00 грн., жовтень 2017 - у розмірі 18755,00 грн., листопад 2017 - у розмірі 16575,00 грн., грудень 2017 - у розмірі 17404,00 грн.

На підставі акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області 12.09.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0015751304, згідно з яким позивачеві визначено зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 191111,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 152889,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 38222,25 грн.

Стверджуючи про протиправність прийнятого рішення, позивач вказав, що під час проведення перевірки контролюючим органом невірно встановлена загальна сума доходу, отриманого ним від здійснення операцій з реалізації продукції протягом квітня 2016 - березня 2017, оскільки посадовими особами відповідача не взято до уваги факт виплати позивачем у цей період грошових коштів за повернений покупцями товар.

На підтвердження цієї обставини надав суду акт повернення товару № 2 від 25.02.2017 та видатковий касовий ордер б/н від 25.02.2017, яким оформлена видача готівки з каси на суму 5400,00 грн.

Зазначив, що дана операція із повернення грошових коштів покупцеві належним чином відображена у внутрішніх бухгалтерських документах, а відтак стверджує, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню протягом квітня 2016 - березня 2017 фактично становить 997866,22 грн., а не 1003266, 22 грн., як вказано в акті перевірки.

Оскільки, на думку позивача, в період з квітня 2016 по березень 2017 сума від здійснення операцій з постачання не перевищує граничну суму 1 000 000,00 грн., встановлену пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України для обов`язкової реєстрації особи платником податку на додану вартість, позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 12.09.2018 № 0015751304 протиправним і тому звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Статтею 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість відненсений до загальнодержавних податків.

Для цілей оподаткування, платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку (підпункт 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України).

Згідно вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відтак, умовою обов`язкової реєстрації особи платником податку на додану вартість, крім платника єдиного податку першої, другої або третьої групи, є перевищення загальної суми від здійснення такою особою операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, сукупно у розмірі більш ніж 1000000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість) протягом послідовних 12 календарних місяців.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку, реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункт 183.2 статті 183 Податкового кодексу України).

Пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України установлено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином суб`єкт господарювання, який знаходиться на загальній системі оподаткування, обліку та звітності і протягом послідовних 12 календарних місяців здійснив операції з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, більш ніж на 1 000 000, 00 грн., зобов`язаний зареєструватись платником податку на додану вартість до 10 числа місяця, що слідує за місяцем у якому досягнуте таке перевищення. У разі невиконання такого обов`язку, не зареєстрований суб`єкт господарювання несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника.

Відповідачем стверджується, що загальна сума доходу, отриманого позивачем від здійснення операцій з реалізації продукції протягом квітня 2016 - березня 2017, склала 1003266,22 грн.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, на підставі наданих позивачем книг обліку доходів і витрат (форма 10) суб`єктів підприємницької діяльності (№ 855 від 18.06.2015 та № 1985 від 16.12.2016), виписок з банку щодо руху коштів по розрахунковим рахункам, накладних на придбання товарів, квитанцій (чеків) щодо розрахунків за придбаний товар та книг обліку реєстраторів розрахункових операцій, контролюючий орган дійшов висновку, що розбіжностей між сумою валового доходу позивача за період з 10.06.2015 по 31.12.2017, відображеного ним в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2015, 2016 та 2017, та даними про суми його валового доходу, визначеного в ході проведення перевірки, не встановлено.

Таким чином позивачем, на підставі своїх первинних документів бухгалтерського обліку самостійно визначені, задекларовані та подані контролюючому органу данні про суми валового доходу, отриманого ним в 2016 - у розмірі 1003266,22 грн. та в 2017 - у розмірі 1134921,73 грн. (податкові декларації від 25.01.2017 № 9268120302 та від 07.02.2018 № 9298221157), а правильність їх формування перевірена та підтверджена відповідачем, про що зазначено в акті перевірки (стор.9 акта перевірки).

Відтак, у суду відсутні сумніви, що данні, зазначені позивачем в книгах обліку доходів і витрат (форма 10) суб`єктів підприємницької діяльності (№ 855 від 18.06.2015 та № 1985 від 16.12.2016), виписках з банку щодо руху коштів по розрахунковим рахункам, накладних на придбання товарів, квитанціях (чеках) щодо розрахунків за придбаний товар та книгах обліку реєстраторів розрахункових операцій, відповідають дійсності.

Оскільки висновок відповідача про те, що сума отриманого позивачем доходу протягом квітня 2016 - березня 2017 склала 1003266,22 грн. ґрунтується на даних книг обліку розрахункових операцій, книг обліку доходів і витрат та даних аналітичної системи АІС «Податковий Блок», судом встановлений обов`язок позивача не пізніше 10 квітня 2017 подати до контролюючого органу заяву про реєстрацію його платником податку на додану вартість внаслідок перевищення встановленого обсягу оподатковуваних операцій, визначених у статті 181 Податкового кодексу України.

Водночас, твердження про неврахування контролюючим органом при визначенні обсягу оподатковуваних операцій суми у розмірі 7857,00 грн., сплаченої позивачем за повернення товарів в лютому 2017 року, спростовуються змістом акта перевірки, оскільки така господарська операція врахована відповідачем при дослідженні руху коштів по розрахунковим рахункам позивача (стор. 4 акта перевірки).

Оцінюючи докази повернення товару - 20 пляшок горілки FINLANDIA (преміум) згідно акта повернення товару № 2 від 25.02.2017 та видачі за нього готівки з каси на суму 5400,00 грн., оформленої видатковим касовим ордером б/н від 25.02.2017, як підставу для виключення цієї суми при визначенні обсягу оподатковуваних операцій за квітень 2016 - березень 2017, суд зазначає наступне.

В силу положень абзацу третього статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до вимог пунктів першого та другого статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов`язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336. Оскільки, дія цієї постанови не поширюється на суб`єктів господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю підакцизними товарами (пункт 21 вказаної постанови Кабінету Міністрів України), розрахункові операції, пов`язані із роздрібним продажом алкогольних напоїв, повинні проводитись через реєстратор розрахункових операцій.

Відтак, видача готівкових коштів за повернутий покупцем підакцизний товар - 20 пляшок горілки FINLANDIA (преміум), є розрахунковою операцією, яку позивач зобов`язаний провести через реєстратор розрахункових операцій.

Згідно вимог пункту першого розділу ІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.06. 2016 року № 547, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім суб`єктів господарювання, які відповідно до рішень, затверджених власними розпорядчими документами, про те, що у випадку виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або включення електроенергії, зобов`язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій.

Абзацом четвертим пункт 2 глави 4 розділу ІІ зазначеного порядку установлено щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків у книзі обліку розрахункових операцій, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Водночас, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проведення позивачем розрахункової операції з видачі готівкових коштів за повернутий покупцем підакцизний товар згідно акта № 2 від 25.02.2017 через реєстратор розрахункових операцій та відображення виданої суми у розмірі 5400,00 грн. в книзі обліку розрахункових операцій.

Суд також критично ставиться до твердження позивача про оформлення видачі готівкових коштів видатковим касовим ордером б/н від 25.02.2017, оскільки законом установлений обов`язок проведення розрахункових операцій, пов`язаних із торгівлею підакцизними товарами у готівковій формі, через реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до положень абзацу першого пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно вимог підпункту третього пункту шостого Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати вказується у графі 3 Книги обліку доходів і витрат. Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (пункт дев`ятий вказаного Порядку).

Отже, в разі повернення позивачем коштів за товари, сума повернення має бути окремо вказана у графі 3 його Книги обліку доходів і витрат та, в подальшому, знайти відображення у податковій звітності.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які спростовують висновок відповідача про відсутність у Книгах обліку доходів і витрат позивача відображення виданої ним суми у розмірі 5400,00 грн. за повернені 20 пляшок горілки FINLANDIA (преміум).

За таких обставин, з урахуванням підтверджених відповідачем даних податкової звітності позивача за 2016 та 2017 роки, суд не вбачає підстав для виключення суми 5400,00 грн. при визначенні обсягу оподатковуваних операцій позивача за квітень 2016 - березень 2017 із установленої контролюючим органом суми таких операцій у розмірі 1003266,22 грн., а отже констатує існуючий обов`язок позивача до 10.04.2017 зареєструватися платником податку на додану вартість та з 11.04.2017 здійснювати його нараховування і сплату.

Судом встановлено, що між сторонами не існує спору щодо арифметичних розрахунків визначеної контролюючим органом суми податкових зобов`язань та застосованих при цьому показників бази оподаткування.

Єдиною підставою для визнання протиправними дій відповідача, позивач вважає невірність встановлення контролюючим органом розміру суми від здійснення ним протягом дванадцяти місяців операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню.

Таким чином, оскільки позивачем протягом квітня 2016 - березня 2017 перевищено обсяг оподатковуваних операцій, визначених у статті 181 Податкового кодексу України і наслідком такого перевищення є обов`язкова реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, суд дійшов висновку про те, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі у спосіб та у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч цьому, позивач не довів суду обґрунтованості своїх вимог, а наявні матеріали справи містять достатні беззаперечні докази щодо правомірності дій та прийнятого відповідачем рішення. Тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, Київська обл., м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-а, код ЄДРПОУ 39393260) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 12.09.2018 №0015751304 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

постанову виготовлено та підписано 21.11.2019

Суддя Панченко Н.Д.