Рішення № 85812688, 12.11.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5848/18

(2/199/995/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2019 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Спаї В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Перетятько А.В.,

за участі:

представників позивача – ОСОБА_1 та ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Філіповського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, в його обґрунтування (з урахуванням уточненої позовної заяви від 09.08.2019 р.), посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 07.08.2015 р. з вини квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом вище, у квартирі позивача сталося залиття, внаслідок якого: в коридорі квартири позивача було пошкоджено ламінат на підлозі, вздуття гіпсокартону на стелі, пошкоджено світильник; в спальні було пошкоджено ламінат на підлозі, вздуття гіпсокартону на стелі, пошкоджено дверний отвір; в залі було пошкоджено ламінат на підлозі, пошкоджено шпалери на стінах; в ванній кімнаті було частково пошкоджено поріг; в кухні було частково пошкоджено меблі, про що свідчить акт Комунального підприємства «Жилсервіс-9» від 14.08.2015.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом, в момент залиття в квартирі мешкала сім`я із трьох осіб, а саме: ОСОБА_7 (відповідач-1), ОСОБА_3 (відповідач ОСОБА_8 ) та ОСОБА_9 .

Неодноразово звертаючись до відповідачів з вимогою про відшкодування завданих збитків, позивач отримував від відповідачів спочатку бажання домовитись, яке весь час відкладалось, а згодом взагалі відмову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку від пошкодження квартири, вчиненого внаслідок залиття ринкова вартість матеріального збитку становить 62776 грн., за виконання вказаної оцінки нею було сплачено 2400 грн.

Крім того, на переконання позивача, неправомірними діями відповідачів їй завдано моральної шкоди, яка обумовлена тим, що позивачу доводиться вже три роки мешкати в квартирі, яка втратила естетичний вигляд, встановився стійкий неприємний запах та поширилося розповсюдження грибку деревини, при цьому позивач звертає увагу на те, що її майно було залито окропом, а не холодною водою, що призвело до неможливості своєчасно зібрати воду, до опіків та душевних страждань. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює у 10000 грн.

Предмет позову становить вимога про відшкодування майнової шкоди у розмірі 62776,00 грн., витрат на складання звіту у розмірі 2400, 00 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000 грн., завданих внаслідок залиття квартири.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, а також зазначили, що пошкодження, які описані в акті, залишилися не відремонтованими; відповідачі обіцяли всі відновити, але так і не виконали обіцянок і тому позивач вже в серпні 2018 року зробила оцінку вартості матеріального збитку.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_10 не скористалися правом брати участь у судовому засіданні, якому ухвалено судове рішення; в окремо поданому клопотанні ОСОБА_10 просив перенести розгляд справи на іншу дату через його зайнятість в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, без надання будь-яких підтверджуючих документів. В задоволенні поданого клопотання судом було відмовлено.

У запереченнях проти позову, поданих відповідачем ОСОБА_3 (23.01.2019) до уточнення позовної заяви позивачем (09.08.2019) зазначено, що позивачка, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог посилається на акт від 14 серпня 2015 року, який підписаний головним інженером КП «Жилсервіс-9» ДМР Золотаревським О.Д. та інженером КП «Жилсервіс-9» ОСОБА_11 , який на думку відповідачів не повинен братися судом у якості доказу, оскільки акт не підписаний ані позивачкою, ані відповідачами.

Вказано, що в акті від 14.08.2015 року зазначено, що залиття квартири АДРЕСА_1 сталося з вини квартири АДРЕСА_2 . Хочу звернути увагу суду на той факт, що залиття, з приводу якого складений акт 14.08.2015 року сталося ще 07.08.2015 року, тобто через 7 днів після залиття. На переконання відповідача, невідомо, яким чином, після спливу 7 днів, працівниками КП Жилсервіс-9 була встановлена причина залиття.

Крім того, звернуто увагу на те, що акт, на який посилається позивач, в порушення встановленої форми складався без участі відповідачів, що в свою чергу виключає зазначений документ з числа доказів через його недопустимість.

Також зазначено, що 07.08.2015 відповідачі разом з інженерами КП «Жилсервіс-9» намагалися потрапити до квартири позивачки, щоб мати можливість скласти акт про залиття та зафіксувати пошкодження, які мали місце, проте після того як інженер КП «Жилсервіс-9» зайшовши до квартири позивачки став спростовувати покази позивачки з приводу площі залиття, остання вигнала його з квартири та зачинила двері, тим самим, позбавила можливості скласти акт, який би відобразив дійсні об`єми залиття та характер отриманих ушкоджень.

У запереченнях зазначено, що в своїй позовній заяві позивач як підставу для задоволення позовних вимог посилається на звіт про оцінку вартості матеріального збитку, який складено оцінювачем ОСОБА_12 від 02.08.2018 року, що на думку відповідачів, є неналежним доказом по справі, оскільки складений через три роки після залиття. Крім того, відомості що містяться в звіті щодо площі залиття та переліку пошкодженого майна суттєво відрізняється від обсягу та переліку майна, який наведений у акті про залиття від 14 серпня 2015 року. Наприклад в акті від 14 серпня 2015 року зазначено, що в залі даної квартири пошкоджено ламінат на підлозі вздуття приблизно 2,25 м.кв. в той же час оцінювач у своєму звіті зазначає, що підлога залу пошкоджена та потребує демонтажу та повній заміні 18 м.кв. Згідно акту в коридорі пошкоджено гіпсокартон на стелі приблизно 0,5 м.кв. в звіті про оцінку зазначено, що гіпсокартон на стелі залитий та потребує демонтажу та повній заміні площа 5,6 м.кв. В акті від 14 серпня 2015 року зазначено, що в спальні пошкоджено гіпсокартон на стелі приблизно 2 м.кв. в звіті оцінювача зазначено, що залита стеля спальної кімнати та потребує демонтажу та повній заміні 16,9 м.кв.

Крім того, в звіті від 02.08.2018 року оцінювач ОСОБА_12 посилається на акт про залиття від 14.11.2017 року, тобто до калькуляції матеріального збитку від пошкодження оздоблення та меблів приміщень житлової квартири, вчиненого внаслідок залиття, за адресою: АДРЕСА_3 включена вартість матеріальної шкоди, яка не має відношення до залиття квартири, яке мало місце 07.08.2015 року.

Відповідача вказує, що виконавцем послуг з постачання гарячої і холодної води по АДРЕСА_4 являється КП Жилсервіс-9 та на момент залиття квартири між ОСОБА_3 та Виконкомом міської Ради народних депутатів в особі начальника КЖЕП Амур-Нижньодніпровського району було укладено договір, предметом якого було надання послуг щодо обслуговування та ремонту житлового будинку АДРЕСА_4 . 07.08.2015 року залиття сталося через те, що зірвало водозабірний кран у точці ділення, в якій здійснюється передача послуг від виконавця до споживача, після того як без попередження надали гарячу воду, отже відповідачі як отримувачі послуг водопостачання згідно до умов укладеного договору не мали права втручатися, самовільно щось придбавати, виконувати які-небудь роботи у точці ділення.

Таким чином, на переконання відповідачів, вся відповідальність з приводу залиття квартири має відшкодовуватися КЖЕП Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_13 не скористалися правом брати участь у судовому засіданні.

Процесуальні дії у справі :

-ухвалою суду від 03.09.2019, за клопотанням представника позивача, витребувано з Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 9) правовстановлюючі документи (в завіреній копії) щодо права власності на квартиру АДРЕСА_5 станом на 07.08.2015; від ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 ) правовстановлюючі документи (в завіреній копії) щодо права власності на квартиру АДРЕСА_5 , станом на 07.08.2015.

-ухвалою суду від 24.10.2019, за клопотанням представника позивача, витребувано з Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 9) письмові докази (довідку тощо), в яких зазначено всіх останніх зареєстрованих в КП ДМБТІ власників квартири АДРЕСА_5 з посиланням на підстави реєстрації (договори, свідоцтва, витяги) та зазначенням дати реєстрації таких власників.

Як встановлено судом, позивачу на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.05.1996 р. державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-1554, належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.13,12 Том 1).

07.08.2015 відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 ; залиття відбулося з вини власників квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується відповідним актом про залиття (а.с. 14 Том 1, а.с.22-23 Том 2).

Згідно звіту від 02.08.2018 р. про оцінку вартості матеріального збитку від пошкодження оздоблення та меблів приміщень житлової квартири, вчиненого внаслідок залиття за адресою: АДРЕСА_3 , ймовірна вартість матеріального збитку від пошкодження оздоблення та меблів приміщень житлової квартири, вчиненого внаслідок залиття, за результатами оцінки складає 62776, 00 грн. (а.с.15-49 Том 1).

За проведення оцінки вартості завданого збитку житлової квартири позивачем було сплачено грошові кошти у розмірі 2400, 00 грн., що підтверджується квитанцією 1808-001 до прибуткового касового ордера від 02.08.2018 (а.с.5 Том 1).

Правовідносини виникли між учасниками справи із відшкодування шкоди.

Дослідив докази, надані учасниками справи у порядку ст.ст. 76 – 80, ч. 1 ст. 81, ст. 83 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Актом КП «Жилсервіс-9» факт залиття квартири позивача з вини квартири АДРЕСА_5 підтверджений, втім, відповідачі не довели, що шкода завдана не з їх вини.

Згідно ч. ч. 1,5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивач надав достатні доказі про наявність факту залиття його квартири, а відповідачі не спростували належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у залитті квартири, хоча це їх процесуальний обов`язок, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція заподіювача шкоди (така ж позиція зазначена в постанові Верхового Суду від 08.05.2018 у справі 638/9035-16ц ).

Суд вважає, що саме відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , які станом на 07.08.2015 були співвласниками квартири АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.06.1998, виданого згідно з розпорядженням (наказом) від 11.06.1998 №727, право власності зареєстроване в МБТІ у реєстрову книгу за №315п-5-10, своїми діями та/або бездіяльністю, які полягали в нездійсненні належного догляду за технічним станом водопостачання у власній квартирі, допустили аварійну ситуацію та не вжили достатніх заходів для недопущення залиття квартири позивача, чим завдали останній майнової шкоди, розмір якої підтверджений звітом про оцінку матеріального збитку та складає 62776, 00 грн.

На переконання суду не є слушними доводи відповідача ОСОБА_3 щодо невідповідності акту про залиття вимогам закону і розцінює таку позицію відповідача, як спробу уникнути від цивільної відповідальності: позивач надав комісійний акт про залиття, яким би було зафіксовано сам факт затоплення та завдані пошкодження.

Що стосується заперечень відповідача ОСОБА_3 щодо того, що у звіті від 02.08.2018 року оцінювач ОСОБА_12 посилається на акт про залиття від 14.11.2017 року, то суд не бере вказані заперечення до уваги, оскільки вони спростовуються листом директора ПП «Новомосковське бюро експертної оцінки» перемітьмо ОСОБА_14 В. за вих. № 171 від 20.05.2019, відповідно до якого під час складання звіту про оцінку вартості матеріального збитку від пошкодження оздоблення та меблів приміщень житлової квартири, вчиненого внаслідок залиття за адресою: АДРЕСА_3 , згідно договору №1808-001 від 02.08.2018, була допущена технічна помилка в п. 6 щодо дати акту про залиття б/н від 14.11.2017. Вважати вірним дату акту про залиття б/н від 14.08.2015 (а.с.118 Том 1).

Інші заперечення проти позову відповідача ОСОБА_3 суд також не бере до уваги, оскільки вони направлені та спробу уникнення від цивільної відповідальності, та спростовуються вищевикладеними нормами матеріального права та зібраними у справі доказами.

Що стосується вимоги позову про відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям квартири, то суд керується наступним.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Суд погоджується із доводами позивача щодо того, що в результаті протиправної поведінки відповідачів позивач зазнала душевних страждань.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Оцінюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин та характеру спричиненої моральної шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, враховуючи те, що було порушено звичний спосіб життя позивача та завдано забагато клопоту, оскільки позивач продовжує проживати у квартирі, яка зазнала значних естетичних змін внаслідок пошкодження майна, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, зменшивши її розмір 5 000,00 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути заподіяну майнову та моральну шкоду саме з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_15 , які на момент залиття 07.08.2015 р. вони були співвласниками квартири, з вини яких й відбулося залиття квартири позивача, звільнивши від обов`язку відшкодування шкоди відповідача ОСОБА_5 , який не був ані власником квартири АДРЕСА_5 , ані її користувачем, оскільки з 23.09.1996 зр. ареєстрований по АДРЕСА_7 (а.с.53), будь-яких доказів щодо прав ОСОБА_5 на вказану квартиру позивачем не надано.

Розв`язуючи вимогу позову про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та ним в повному обсязі були сплачені судові витрати, що підтверджується письмовими доказами: судовий збір в сумі 2 192 грн. 10 коп., витрати, пов`язані з підготовкою справи до судового розгляду в сумі 2400 грн. (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України), у зв`язку з чим в силу вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України враховує, що ці витрати пов`язані з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, а також значення справи для сторін, тому дані судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 7, 9, 10, 11, 13, 19, 34, 76 – 80, 89, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 3 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_16 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_8 ) та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на відшкодування майнової шкоди 62 776 (шістдесят дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_8 ) та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 (п`ять тисяч) грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 .

Дата складення повного судового рішення 22.11.2019.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї

12.11.2019