Ухвала суду № 858084, 23.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“23” травня 2007 р. Справа № 7/296-а

к/с- К-6898/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий Нечитайло О.М.

Судді Брайко А.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.

при секретарі судового засідання Гончаренко Р.С.

за участю представників:

позивача: не зявились

відповідача: не зявились

розглянувшиу відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському

районі м. Донецька

на рішення господарського суду Донецької області

від 14.03.2005р.

у справі № 7/296-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Контакт»

до Державної податкової інспекції у Калінінському

районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових

повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Контакт» (надалі позивач, ТОВ «Контакт») звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька (надалі відповідач, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Господарського суду Донецької області із врахуванням уточнення до позовних вимог (суддя Малашкевич С.А.) від 12.03.2004р., позов задоволено :

- визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінівському районі м. Донецька від 10.06.2004р. № 0000992650/0 та № 0000982650/0;

- стягнено з ДПІ у Калинівському районі м. Донецька на користь ТОВ «Контакт» судові витрати у розмірі 203,00грн. та 7000,00 грн. за проведення судової експертизи.

Зазначене судове рішення мотивовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого відповідачем прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме нормам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька, не погоджуючись з вказаними судовим рішенням з підстав порушення при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2005р. у справі № 7/296-А та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2005р. у справі № 7/296-А, у звязку із набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України, яким змінено підвідомчість даної категорії спорів, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька разом із матеріалами справи передано для розгляду Вищому адміністративному суду України.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька не надав.

Представники сторін у судове засідання суду касаційної інстанції не зявились, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України не скористались, про причини не явки суду не зазначили, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у Калінінському районі м. Донецька прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.06.2004р.:

- № 0000992650/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 209935,96 грн., у тому числі 104967,98 грн. за основним платежем та 104967,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000982650/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 141520,00 грн., у тому числі 70760,00 грн. за основним платежем та 70760,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки від 10.06.2004р. № 47/26-22014907 «Про результати позапланової документальної перевірки вимог податково законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Контакт» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Калінінським районним відділом освіти за період з 01.04.2001р. по 31.03.2004р.».

Даним актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. 10.1 ст. 10, п.п. 11.3.5 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Калінінському районі м. Донецька підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, останнє мотивовано неправильністю визначення відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток у звязку із неврахуванням останнім усієї сукупності господарських операцій, що здійснювались позивачем за період, який перевірявся, крім того, судом звернуто увагу на порушення ст. 19 Конституції України та ряд формальних порушень допущених відповідачем при проведенні перевірки.

За змістом ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 5.1 п.п 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

За змістом ч. 3 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 вказаного закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 вказаного закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно пп. 7.4.5.п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З викладеного вбачається, що необхідною передумовою для визначення правильності обчислення податкового зобовязання, як то з податку на додану вартість, так і податку на прибуток є перевірка та дослідження обгрунтованості віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту в першому випадку та законність віднесення до складу валових витрат витрат під час господарської діяльності платника податку із врахуванням умов профільного закону.

Разом із тим, місцевим господарським судом не було в достатній мірі досліджено правильність формування позивачем власних податкових зобовязань з податку на додану вартітсь та податку на прибуток.

Господарський суд першої інстанції, обмежившись встановленням порушень за формальними ознаками при проведенні перевірки платника податків, не встановив, чи дійсно позивачем не було допущено порушень податкового законодавства, встановлених у акті перевірки.

Невстановлення даних обставин виключає можливість висновку про безпідставність донарахування податкових зобовязань.

Відповідно ч. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин судова колегія Вищого адміністратвиного суду України вважає, що недослідженння вказаних вище аспектів застосування норм чинного законодавства є підставою для висновку про недостатність дослідження норм матеріального права України, наслідком якого є прийняття помилкового по суті судового рішення, що за змістом цитованої вище статті КАС України є підставою для направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька на рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2005р. у справі № 7/296-А задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2005р. у справі № 7/296-А скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді Брайко А.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.