Ухвала суду № 858052, 19.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“19” червня 2007р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                                             Маринчак Н.Є.

                                                           Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі:  Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Деледивка С.Г., Опольська Н.В.

відповідача: Волхова Ю.В.

розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2005 року

у справі  № 29/125

за позовом               Державного підприємства «Машинобудівельна фірма «Артем»

до                               Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2005 року Державне підприємство «Машинобудівельна фірма «Артем» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.10.2004р. № 1260/23-3/21666128.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки, викладені в Акті перевірки від 05.10.2004р. № 576/23-3/21666128, є безпідставними, оскільки позивачем було правомірно застосовано нульову ставку податку на додану вартість при здійснення експортної операції відповідно до вимог п.п. 6.2.1. п. 6.2. Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується належним чином оформленою вантажно-митною декларацією. А також, законно використано пільгу з податку на додану вартість при виконанні науково-дослідних робіт. 

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2005р., залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2005р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.10.2004р. № 1260/23-3/21666128 в частині 789936,00 грн., в т.ч. 526624,00 грн. – основного платежу та 263312,00 грн. штрафних санкцій. В іншій частині позову відмовлено.  

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить скасувати дане рішення та ухвалу в частині встановлення судами правомірності застосування позивачем нульової ставки з операції експорту товару з мотивів порушення ними в цій частині норм матеріального права.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

У запереченнях від 22.06.2006р. б/н на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення – без змін.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи заперечень на касаційну скаргу. 

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним підприємством «Машинобудівельна фірма «Артем» за період з 01.10.2002р. по 01.04.2004р., за результатами якої складено Акт від 05.10.2004р. № 576/23-3/21666128 (далі –Акт перевірки).

            За даними Акту перевірки позивачем порушено приписи  п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі – Закон України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР), оскільки, на думку податкового органу, позивачем не підтверджено факт експорту товару, у зв’язку з: відсутністю результатів фінансово-господарської діяльності нерезидента; відсутністю зовнішньо-економічної діяльності нерезидента; відсутністю факту укладання контрактів на виконання договорів комісії. У зв’язку з чим позивачем неправомірно застосовано нульову ставку податку на додану вартість

Також, у вказаному акті відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 5.1.22. п. 5.1. ст. 5 Закону України 03.04.1997р. № 168/97-ВР, яке, на думку податкового органу, полягає в тому, що основним критерієм правомірності користування  зазначеною нормою Закону є оплата вартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з Державного бюджету України, тобто компенсація вартості витрат на зазначені роботи має здійснюватись безпосередньо з рахунку відділення Державного казначейства України. Проте, оскільки позивачем при надходженні коштів в оплату таких робіт було використані кошти  не безпосередньо з рахунку відділення Державного казначейства України повинен бути застосований звичайний режим обкладання податком на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, за результатами перевірки філії № 1 Державним підприємством «Машинобудівельна фірма «Артем» належний  до сплати в бюджет податок на додану вартість було збільшено на 1773,00 грн. (Акт від 20.09.2004р. № 37/23-10/14309882).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 05.10.2004р. № 1260/23-3/21666128, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість  на загальну суму 792595,5 грн., у т.ч. основний платіж – 528397,0 грн. та 264198,5 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.10.2002р. між Державним підприємством «Машинобудівельна фірма «Артем» (комітент) та УР ТОВ «Всеволод плюс» (комісіонер) укладено договір комісії № 33/10-02-ДК, відповідно до умов якого комісіонер бере на себе зобов’язання по реалізації товару, а саме – резонатор кварцовий  РК- 391 частотою 11934,448 кГц ГШЖК ТУ, за межами митної території України від свого імені, але за рахунок  комітента, а комітент зобов’язаний виплатити комісіонеру нагороду  за послуги.

На виконання даного договору комітент передав, а комісіонер прийняв товар на загальну суму 2413880 грн., податок на додану вартість – нульова ставка, що підтверджується актом від 29.10.2002р.  та податковою накладною від 27.11.2002р. № 252.

УР ТОВ  «Всеволод плюс» реалізував «товар» компанії «NawkImpaxTrading»(Дубай, ОАЕ), що підтверджується даними звіту комісіонера по договору  комісії від 28.10.2002р. № 33/10-02-ДК та вантажно-митної декларації (форма МД-2 № 11003/2/0011213) з відміткою про вивезення «Товару» за межі митної території України в повному обсязі.

Підпунктом 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (в редакції закону чинного на час укладання та виконання договору комісії)  визначено, що податок за нульовою ставкою обчисляється щодо операцій з продажу товарів, які було вивезено (експортовано) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією. Тобто умовою застосування нульової ставки при експорті  товарів (робіт, послуг) є виконання вимог ст. 6 Закону України  від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги, судами попередніх інстанцій обґрунтовано застосовано приписи Митного кодексу України, Положення «Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення», затвердженого наказом Державної митної служби України від 08.12.1998р. № 771, Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого Наказом Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації від 21.02.2002р. № 163/121, Положення про вантажно митну декларацію», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державною митною службою України від 09.07.1997р. Та правомірно зроблено висновок про те, що, по-перше, позивачем не було порушено митних правил і наявність таких порушень не доведена відповідачем у встановленому законом порядку. По-друге, наявна у позивача вантажно-митна декларація оформлена належним чином, оскільки вона містить всі необхідні реквізити  передбачені законом, зокрема: відомості про тип ВМД, літери ЕК, які визначають напрямок переміщення предметів, а саме, вивезення предметів (товарів) з України, відомості про країну призначення, відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні, визначені номер транспортного засобу, що здійснював перевезення вантажу, а також підпис   відповідальної особи, засвідчений відбитком гербової печатки  митниці, що свідчить про фактичне вивезення (експорту) платником податку товарів за межі митної території України.

Заперечення відповідача, викладені в касаційній скарзі, відносно відсутності відомостей про результати фінансово-господарської та зовнішньо-економічної діяльності нерезидента - компанії «NawkImpaxTrading», а також  про відсутність даної компанії за місцем її реєстрації, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, з огляду на  те, що рішеннями господарських судів, які набрали законної сили і не скасовані у встановленому порядку, у справі № 29/331 за позовом Державного підприємства «Машинобудівельна фірма «Артем» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва встановлено не доведення податковим органом належними та допустимими доказами в порядку ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (який підлягав застосування на час прийняття цих рішень) даних фактів, оскільки вивезення товару за межі митної території України підтверджено належним чином.

Отже, оскільки відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені  судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не  доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, факти встановлені рішеннями у справі № 29/331 є доведеними та не підлягають додаткового доказування при розгляді справи № 29/125.

У відповідності з ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України    порушення позивачем приписів п.п. 5.1.22. п. 5.1. Закону України 03.04.1997р. № 168/97-ВР судом касаційної інстанції не встановлено.

Оскільки оплата вартості витрат на здійснення  науково-дослідних робіт здійснювалась за рахунок коштів Державного бюджету України, доводи судів попередніх інстанцій про те, що позивач  звільнений від оподаткування податком на додану вартість за вказаними договорами на виконання науково-дослідних робіт  є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного на час виконання договорів податкового законодавства.

Щодо донарахування за результатами перевірки філії № 1 ДП МФ «Артем» податку на додану вартість у  розмірі 1773,00 грн. та 886,50 грн. штрафних санкцій, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність спірного податкового  повідомлення-рішення в цій частині.

Отже, зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанції вірно застосовано норми матеріального права, а також надана належна правова оцінка фактичним обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи, то постановлені судові рішення є законними і обґрунтованими.

Згідно з ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції  залишає  касаційну скаргу  без задоволення, а  судові рішення - без змін, якщо визнає,  що суди першої  та  апеляційної  інстанцій  не  допустили  порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.      

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, судкасаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2005 року у даній справі – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)Маринчак Н.Є.                

(підпис)

Нечитайло О.М                

(підпис)

Пилипчук Н.Г.                

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного суду України                                                                                   К.В. Конюшко