Рішення № 85800527, 11.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2019 року м. Ужгород№ 260/543/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання - Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 - не з`явився;

відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті - представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845), яким просив суд: "1. Визнати протиправними та скасувати виданий відносно мене наказ голови Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняка М.В. від 29.03.2019 року № 442-к "Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби"; 2. Зобов`язати голову Державної служби України з безпеки на транспорті поновити мене на попередній посаді з 29.03.2019 року та виплатити мені грошове забезпечення за час вимушеного прогулу."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку задоволено. Продовжено процесуальний строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву та витребуваних доказів у даній адміністративній справі до 11 червня 2019 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року було постановлено розглядати дану адміністративну справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року було постановлено витребувати від відповідача довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що працював на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області та є державним службовцем. 29 березня 2019 року головою Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняком М.В. видано наказ № 442-к про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби. З даним наказом позивач ознайомлений 04 квітня 2019 року. Згідно вказаного наказу позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, відповідно до статті 64 частини 1, статті 65 частини 1 та частини 2 пункту 7, статті 66 частини 1 та частини 1 пункту 4, статті 87 частини 1 пункту 4, статті 83 частини 1 пункту 4 Закону України "Про державну службу", за перевищення службових повноважень, яке не містить складу злочину або адміністративного правопорушення, що виразилось у порушені вимог статті 8 частини 1 пунктів 1, 2, 6, 7, 8, статті 9 частини 1, статті 61 частини 1 пункту 1, статті 62 частини 1 пункту 2, статті 72 частин 3, 5 Закону України "Про державну службу", пункту 5.11 Положення Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 29 грудня 2018 року № 988, підпунктів 2.1, 2.2 Правил внутрішнього службового розпорядку для державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджених наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 01 липня 2016 року №356 (зі змінами), підпунктів 1, 2, 4 розділу II, пункту 1 розділу III, пункту 6 розділу IV Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 31 серпня 2016 року за № 1203/29333. Підстава: подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців , які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" Державної служби України з безпеки на транспорті від 11 березня 2019 року № 163/ДК/19 за результатами розгляду дисциплінарної справи, стаття 87 частина 1 пункт 4 Закону України "Про державну службу". Позивач вважає вказаний наказ про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби незаконним і таким, що грубо порушує його трудові права.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, зазначає, що дисциплінарною комісією у термін з 19 вересня 2018 року по 19 листопада 2018 року на виконання підпункту 2 пункту 2 наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 вересня 2018 року № 71-д було проведено відносно позивача службове розслідування. Однак, у провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу, а саме наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 жовтня 2018 року № 73-д "Про внесення змін до пункту 2 наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 вересня 2018 року № 71-д", яким було продовжено термін проведення службового розслідування до 19 листопада 2018 року. На час проведення засідання Дисциплінарної комісії з розгляду даної дисциплінарної справи у провадженні відносно начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області ОСОБА_1 остаточне рішення суду у справі за вказаним вище позовом до Укртрансбезпеки не надійшло. Враховуючи зазначене, відповідач вказує, що дисциплінарною комісією 28 лютого 2019 року під час розгляду матеріалів, зібраних у ході здійснення вказаного дисциплінарного провадження, не було взято до уваги результати проведеного службового розслідування, а саме: висновок за результатами проведення службового розслідування про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності від 19 листопада 2018 року. Зазначає, що дисциплінарною комісією було вжито всіх заходів, передбачених законодавством для проведення у визначені строки службового розслідування та прийняття за його результатами обґрунтованого рішення. А відтак, в діях Державної служби України з безпеки на транспорті відсутні порушення вимог законодавства України, а отже наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 29 березня 2019 року № 442-к "Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби до ОСОБА_1 " прийнято на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а отже відсутні підстави для його скасування.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися та не повідомили суд про причини неявки, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

11 листопада 2019 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити (Т. 4 а.с.а.с. 41).

29 жовтня 2019 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача, відповідно до якого останній просив розглянути дану справу в порядку письмового провадження на підставі матеріалів, які містяться у справі (Т. 4 а.с.а.с. 9-11).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, з врахуванням клопотань учасників справи про розгляд справи за їх відсутності, у відповідності до статті 205 КАС України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 вересня 2018 року № 71-д "Про відкриття дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування", на підставі статей 68, 69, 71, 72, 73 Закону України "Про державну службу", Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03 березня 2016 року № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за № 456/28586, у зв`язку із надходженням доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу контролю на автомобільному та міському електричному транспорті Департаменту державного контролю, голови Комісії з проведення перевірки Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Лисюк A.M. від 23 червня 2018 року № 17427/03/18-18 стосовно виконання вимог наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 16 травня 2018 року № 451 (Т. 1 а.с.а.с. 88-333), службової записки в.о. завідувача Сектору оперативного контролю Огерука М.С. від 09 серпня 2018 року № 22012/13/18-18 та з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Дисциплінарній комісії було доручено забезпечити здійснення дисциплінарного провадження та сформувати дисциплінарну справу з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для його відкриття, в рамках зазначеного дисциплінарного провадження у термін з 19 вересня 2018 року по 19 жовтня 2018 року згідно із вимогами частини третьої статті 71 Закону, провести службове розслідування, за результатами якого скласти висновок про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності (Т. 1 а.с. 84).

На підставі вказаного наказу та статті 72 Закону України "Про державну службу", в.о. голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 вересня 2018 року винесено наказ № 2067-к яким позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області на час здійснення дисциплінарного провадження (Т. 1 а.с. 85).

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 жовтня 2018 року № 73-д внесено зміни до пункту 2 наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 вересня 2018 року № 71-д "Про відкриття дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування", замінивши у підпункті 2 слова та цифри " у термін з 19 вересня 2018 року по 19 жовтня 2018 року" словами та цифрами "у термін з 19 вересня 2018 року по 19 листопад 2018 року" (Т. 2 а.с. 11).

Відповідно до висновку від 19 листопада 2018 року за результатами проведення службового розслідування про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарною комісією встановлено в діях ОСОБА_1 ознаки дисциплінарного проступку визначеного статтею 65 частиною 2 пунктом 5 Закону України "Про державну службу" (невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах повноважень), що є достатніми підставами для притягнення державного службовця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків начальника управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області визначених статтею 8 частиною 1 пунктами 1, 2, 6, 7, 8, статті 61 частини 1 пункту 1, статті 62 частини 1 пункту 2 Закону України "Про державну службу", пунктами 1.2, 3.2, 3.7, 3.16, 3.25, 3.30, 3.36, 3.1.1, 6.1.2, 6.1.8, 6.2 Положення Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 24 січня 2017 року № 60, пунктів 2.1, 2.2. Правил внутрішнього службового розпорядку для державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджених наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 01 липня 2016 року №356 (зі змінами), підпунктів 1, 2, 4, 6, 8 розділу II Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 31 серпня 2016 року за № 1203/29333 (Т. 2 а.с.а.с. 56-68).

Відповідно до висновку від 28 лютого 2019 року про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що в діях державного службовця ОСОБА_1 начальника управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області наявний дисциплінарний проступок, передбачений статтею 65 частиною 2 пунктом 7 Закону України "Про державну службу" - перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог статті 66 частини 5 Закону України "Про державну службу" передбачено застосування до державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби (Т. 3 а.с.а.с. 50-69).

Як вбачається з тексту вказаного висновку, дисциплінарною комісією не було взято до уваги результати проведеного службового розслідування, а саме: висновок за результатами проведення службового розслідування про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності від 19 листопада 2018 року.

Відповідно до Подання № 163/ДК/19 від 11 березня 2019 року дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду відповідно до положень статей 65 та 69 Закону України "Про державну службу" та на підставі розглянутих матеріалів дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що державний службовець ОСОБА_1 відповідно до стаття 66 частини 1 пункту 4 та частини 5 Закону України "Про державну службу" заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби (Т. 3 а.с.а.с. 71, 72).

29 березня 2019 року головою Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняком М.В. видано наказ № 442-к про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби. Згідно вказаного наказу позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, відповідно до статті 64 частини 1, статті 65 частини 1 та частини 2 пункту 7, статті 66 частини 1 та частини 1 пункту 4, статті 87 частини 1 пункту 4, статті 83 частини 1 пункту 4 Закону України "Про державну службу", за перевищення службових повноважень, яке не містить складу злочину або адміністративного правопорушення, що виразилось у порушені вимог статті 8 частини 1 пунктів 1, 2, 6, 7, 8, статті 9 частини 1, статті 61 частини 1 пункту 1, статті 62 частини 1 пункту 2, статті 72 частин 3,5 Закону України "Про державну службу", пункту 5.11 Положення Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 29 грудня 2018 року № 988, підпунктів 2.1, 2.2 Правил внутрішнього службового розпорядку для державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджених наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 01 липня 2016 року № 356 (зі змінами), підпунктів 1, 2, 4 розділу II, пункту 1 розділу III, пункту 6 розділу IV Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 31 серпня 2016 року за № 1203/29333 (Т. 3 а.с.а.с. 73, 74).

Таким чином, як вбачається з вказаного наказу підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення слугувало подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" Державної служби України з безпеки на транспорті від 11 березня 2019 року № 163/ДК/19 за результатами розгляду дисциплінарної справи (Т. 3 а.с.а.с. 71, 72).

Відповідно до наказу голови Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняк М.В. від 03 червня 2019 року № 919-к "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 29 березня 2019 року № 442-к", внесено такі зміни: у пункті слова і цифри "29 березня 2019 року" замінено словами і цифрами "12 квітня 2019 року"; у пункті 2 слова і цифри "з 24 червня 2018 року по 29 березня 2019 року у кількості 23 календарних дні" замінено словами і цифрами "з 24 червня 2018 року по 12 квітня 2019 року у кількості 24 календарних дні" (Т.3 а.с. 75).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає: відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, регулюються Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 № 889-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон України № 889-VIII), який також визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до статті 1 частин 1 та 2 Закону України № 889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно зі статтею 64 частиною 1 Закону України № 889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 68 частини 1 Закону України № 889-VIII дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення.

Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії (стаття 68 частина 2 Закону України № 889-VIII).

Відповідно до статті 69 частини 1 Закону № 889 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Відповідно до статті 69 частини 2 Закону України № 889-VIII дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (стаття 69 частини 10, 11 Закону України № 889-VIII).

Статтею 73 Закону України № 889-VIII визначено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі (стаття 73 частина 2 Закону України № 889-VIII).

Отже, питання ініціювання дисциплінарного провадження віднесено до повноважень суб`єкта призначення, про що приймається відповідне рішення. Саме з моменту прийняття суб`єктом призначення рішення про ініціювання дисциплінарного провадження таке провадження вважається розпочатим, дисциплінарна комісія набуває відповідних повноважень щодо його здійснення, формування дисциплінарної справи та її розгляду, а державний службовець, стосовно якого ініційоване дисциплінарне провадження, наділяється відповідними правами (надавати пояснення, знайомитись із матеріалами дисциплінарної справи, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника, вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи, оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному Законом порядку).

У відповідності до статті 71 частини 1 Закону України № 889-VIII, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково.

Відповідно до статті 71 частини 2 Закону України № 889-VIII службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", - дисциплінарною комісією у державному органі.

Згідно із статтею 71 частиною 3 Закону України № 889-VIII тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців.

Таким чином, стаття 71 частина 3 Закону України № 889-VIII визначено тривалість службового розслідування, яка не може перевищувати один місяць.

Відповідно до статті 71 частини 7 Закону України № 889-VIII, особи, які проводять службове розслідування, мають право: одержувати пояснення від державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб щодо обставин справи; одержувати у підрозділах державного органу чи за запитом в інших органах необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Згідно зі статтею 71 частиною 8 Закону України № 889-VIII, державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; 2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; 3) бути присутнім під час виконання відповідних заходів; 4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.

Отже, відносно державного службовця може бути проведено службове розслідування тривалість якого не може перевищувати одного місяця, крім випадків продовження цього терміну, в ході якого державному службовцю надається право подавати свої пояснення. За результатами службового розслідування складається висновок про наявність в діях державного службовця дисциплінарного проступку, який є підставою для висновку дисциплінарної комісії та подання до суб`єкта призначення про притягнення такого державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Як вже встановлено судом, наказом в.о. голови державної служби України з безпеки на транспорті "Про відкриття дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування" від 18 вересня 2018 року № 71-д відкрито дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 та відповідно до пункту 2 підпункту 2 наказано (вирішено) в рамках дисциплінарного провадження у термін з 19 вересня 2018 року по 19 жовтня 2018 року провести таке службове розслідування.

Тобто, вказаним наказом встановлений місячний строк проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 ..

Разом з тим, з аналізу статті 71 Закону України № 889-VIII вбачається можливість продовження суб`єктом призначення тривалості службового розслідування не більше як до двох місяців. При цьому законодавець зробив застереження щодо продовження такого строку -" за потреби".

Така потреба може бути обумовлена необхідністю отримання відповіді від інших органів, перебуванням державного службовця (стосовно якого проводиться службове розслідування ) чи інших осіб (пояснення яких можуть бути використані під час службового розслідування) за межами держави тощо.

В той же час, суд зазначає, що рішення про продовження строку службового розслідування, так само як і рішення про його проведення, має бути оформлене відповідним розпорядчим документом.

Однак, у наказі голови Державної служби України з безпеки на транспорті "Про внесення змін до пункту 2 наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 вересня 2018 № 71-д" від 18 жовтня 2018 року № 73-д, яким змінено термін (тривалість) проведення службового розслідування до двох місяців (Т. 2 а.с. 11) такої потреби не зазначено.

Із змісту та формулювання вказаного наказу вбачається, що він фактично встановлює - двомісячний строк проведення службового розслідування, а саме: з 19 вересня по 19 листопада 2018 року та змінює дату закінчення такого розслідування.

Таким чином, відповідачем без винесення окремого розпорядчого документу про продовження строку службового розслідування та не у спосіб, визначений законодавством, продовжено строк службового розслідування стосовно позивача.

З даного приводу суд вважає за необхідне вказати, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, що ухвалене в адміністративній справі за № 260/1182/18, позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу задоволено. Зокрема цим рішенням визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 жовтня 2018 року № 73-д "Про внесення зміни до пункту 2 наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 вересня 2018 року № 71-д" (міститься в ЄДРСР за номером 80025419). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 260/1182/18 без змін (міститься в ЄДРСР за номером 82654038).

Отже, встановлені в межах розгляду справи № 260/1182/18 обставини протиправності наказу голови Державної служби України з безпеки на транспорті "Про внесення змін до пункту 2 наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 вересня 2018 № 71-д" від 18 жовтня 2018 року № 73-д, яким внесено зміни до пункту 2 наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 вересня 2018 року № 71-д "Про відкриття дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування" свідчать про порушення відповідачем строків проведення службового розслідування відносно позивача.

Відповідно до статті 78 частини 4 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судом встановлено, що службове розслідування відносно позивача було проведено з порушенням вимог Закону України "Про державну службу", зокрема щодо строків такого проведення.

Відповідно до статті 71 частини 9 Закону України № 889-VIII завершальною стадією службового розслідування є складання висновку службового розслідування про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Висновок, складений за результатами проведеного службового розслідування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, передається Комісії.

За результатами проведення службового розслідування дисциплінарною комісією було прийнято висновок від 19 листопада 2018 року про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності (Т.2 а.с.а.с. 56-68).

Листом № 32100/66/18-18 від 20 листопада 2018 року відповідачем було повідомлено позивача про завершення службового розслідування та можливість ознайомлення з його висновком (Т. 2 а.с. 69).

Таким чином, службове розслідування відносно позивача було завершено 19 листопада 2018 року, що підтверджується висновком за результатами проведення службового розслідування про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності і таке службове розслідування було завершене з порушенням строків такого проведення, про що суд зазначив вище.

Однак, як вбачається з висновку від 28 лютого 2019 року складеного Дисциплінарною комісією про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку та у зв`язку із цим підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, результати службового розслідування, які відображені у висновку від 19 листопада 2018 року за результатами проведення службового розслідування дисциплінарною комісією не було взято до уваги, а відтак дисциплінарна комісія дійшла висновку, що в діях державного службовця ОСОБА_1 начальника управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області наявний дисциплінарний проступок, передбачений статтею 65 частиною 2 пунктом 7 Закону України "Про державну службу" - перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог статті 66 частини 5 Закону України "Про державну службу" передбачено застосування до державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби (Т. 3 а.с.а.с. 50-69).

Отже, відповідачем не здійснено своєчасно всіх дій необхідних для закінчення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 після складання висновку службового розслідування від 19 листопада 2018 року.

Окрім того, суд вважає за необхідне вказати, що висновок від 28 лютого 2019 року було складено, відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 вересня 2018 року № 71-д "Про відкриття дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування", тобто в рамках дисциплінарного провадження відкритого відносно позивача та після складання висновку службового розслідування, що є завершальною стадією службового розслідування.

Відповідно до статті 74 частини 6 Закону України № 889-VIII, державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Відповідально до статті 75 частин 1 та 3 Закону України № 889-VIII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до статті 76 Закону України № 889-VIII, державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Позивач вказує, що відповідачем не було повідомлено позивача про складення висновку від 28 лютого 2019 року та не повідомлено про можливість у зв`язку з цим ознайомитися як з цим висновком так і з усіма матеріалами дисциплінарної справи.

З даного приводу суд зазначає, що в матеріалах справи вістуні докази щодо повідомлення позивача про складення висновку від 28 лютого 2019 року та ознайомлення позивача із вказаним висновком.

Таким чином, позивача було позбавлено права вносити зауваження до висновку, клопотати про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення, тощо.

Відповідачем прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади з недотриманням вимог статей 74-76 Закону України № 889-VIII, що також свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Згідно із статтею 77 частиною 1 Закону України № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймається суб`єктом призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі.

Наказом від 29 березня 2019 року № 442-к головою Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняком М.В. до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби. Із змісту наказу встановлено, що вказаний наказ видано на підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" Державної служби України з безпеки на транспорті від 11 березня 2019 року № 163/ДК/19 за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Відповідно до Подання № 163/ДК/19 дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду дисциплінарної справи позивача таке було внесено 11 березня 2019 року (Т. 3 а.с.а.с. 71, 72).

Отже, суб`єкт призначення повинен був прийняти рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення не пізніше 21 березня 2019 року. Однак, ним було прийнято оскаржуваний наказ тільки 29 березня 2019 року, тобто через 18 днів після внесення дисциплінарною комісією подання, що є порушенням вимог статті 77 частини 1 Закону України № 889-VIII. Тобто відповідачем було прийнято оскаржуваний наказ з перевищенням повноважень на таке прийняття, оскільки в розумінні статті 77 частини 1 Закону України № 889-VIII відповідач був не уповноважений на прийняття такого наказу. Такими повноваженнями відповідач законодавчо володів лише 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Отже, відповідачем не порушено вимоги законодавства щодо дотримання своїх власних процедур, які передбачені Законом України "Про державну службу", а відтак прийняття оскаржуваного наказу голови Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняка М.В. від 29 березня 2019 року № 442-к "Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби" не відповідає принципу "належного урядування".

Види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування визначено статтею 66 Закону України № 889-VIII, згідно із частиною 1 якої до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до статті 67 частини 1 Закону України № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Згідно з статті 67 частини 2 Закону України № 889-VIII обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця (стаття 67 частина 3 Закону України № 889-VIII).

Як вже встановлено судом та вбачається із оскаржуваного наказу до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби у зв`язку з наявністю у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, передбаченого, зокрема статтею 83 частини 1 пункту 4 Закону України "Про державну службу", за перевищення службових повноважень, яке не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Отже, однією з підстав для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є факт вчинення ним дисциплінарного проступку. З огляду на спірні правовідносини суд має встановити наявність чи відсутність перевищення службових повноважень позивачем, що може свідчити про вчинення/невчинення дисциплінарного проступку.

Під "перевищенням" у статті 65 частині 2 пункті 7 Закону України № 889-VIII слід розуміти вчинення державним службовцем таких вчинків (у тому числі прийняття рішення, віддання наказу, розпорядження чи доручення), які виходять за межі наданих йому повноважень. Під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб`єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону № 889-VIII, інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією.

Таким чином, саме за вчинення посадовою особою таких дій які виходять за межі його повноважень, законодавець у вищевказаній нормі закону передбачав можливість застосування до такої особи найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

Для кваліфікації вчиненого за статтею 65 частиною 2 пунктом 7 Закону України № 889-VIII проступку можна використовувати положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26.12.2003 № 15 в частині розуміння терміну "перевищення повноважень", але не виключно такі обставини підпадають перед перевищення службових повноважень. Відповідно до пункту 5 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України як перевищення службових повноважень слід розглядати випадки: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящого державного службовця цього державного органу чи державного службовця іншого державного органу; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, за відсутності дотримання цих умов; в) вчинення державним службовцем одноособово дій (в тому числі прийняття рішення), які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Так, "у межах повноважень" означає, що орган державної влади, його посадова особа (суб`єкт владних повноважень) зобов`язаний приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень згідно правила: "дозволено лише те, що передбачено Законом".

"У спосіб" означає, що орган державної влади (суб`єкт владних повноважень) зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені Законом засоби.

На підставі наказу в.о. голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 вересня 2018 року винесено наказ № 2067-к яким позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області на час здійснення дисциплінарного провадження (Т. 1 а.с. 85).

Судом встановлено, що перевищення службових повноважень відповідно до висновку дисциплінарної комісії від 28 лютого 2019 року полягало у продовженні виконання посадових обов`язки начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області у супереч вимогам наказу ДСУ з безпеки на транспорті від 18 вересня 2018 року № 2067-к. Зокрема, у період відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків, як начальника Управління Укртрансбезпеки в Закарпатської області, здійснював офіційне листування, розгляд справ про порушення суб`єктами господарювання вимог ЗУ "Про автомобільний транспорт", за результатами якого виносилися постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, підписувалися направлення на рейдові перевірки працівників Управління (Т. 3 а.с.а.с. 50-69).

Поряд з цим, суд резюмує, що відповідач помилково ототожнює поняття продовження виконання посадових обов`язків, у період відсторонення позивача від виконання таких обов`язків з перевищенням службових повноважень. Оскільки, вчинені позивачем дії, що були зазначені у висновку від 28 лютого 2019 року не виходили за межі повноважень (компетенції) позивача, як начальника Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області, а виконувались у зв`язку із здійсненням своїх повноважень як керівника.

Таким чином, не доведеність відповідачем вчинення позивачем дій в розумінні перевищення повноважень, тягне за собою скасування наказу про звільнення.

Поряд з тим, суд вважає за необхідне вказати, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року у справі № 260/274/19 , яке набуло законної сили 16 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання бездіяльності протиправною, та визнання протиправним та скасування наказу задоволено. Визнано незаконними та протиправними дії відповідача по винесенню наказу № 2067-к від 18 вересня 2018 року "Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків". Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. голови Державної служби України з безпеки на транспорті Дітківського В. № 2067-к від 18 вересня 2018 року "Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків". Визнано протиправною бездіяльність відповідача по нездійсненню своєчасно всіх дій необхідних для закінчення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 після складання висновку службового розслідування від 19 листопада 2018 року (міститься в ЄДРСР за номером 83643812).

Таким чином, судом встановлено відсутність перевищення службових повноважень позивачем, що свідчить про відсутність в діях позивача дисциплінарного проступку передбаченого статтею 65 частиною 2 пунктом 7 Закону України "Про державну службу",

Адміністративний суд у силу вимог статті 2 КАС України перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування опису дисциплінарного проступку чи інших обставин, наведених у матеріалах інших перевірок, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених відомостей зібраних поза службовим розслідуванням, не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно із статтею 9 частиною 1 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

За таких обставин, враховуючи, що 29 березня 2019 року головою Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняком М.В. видано наказ № 442-к про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби.

Однак у зв`язку з тим, що станом на 29 березня 2019 року позивач перебував тимчасово непрацездатним, що підтверджується листком непрацездатності від 11 квітня 2019 року серії АДМ № 831371 наказом голови Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняк М.В. від 03 червня 2019 року № 919-к "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 29 березня 2019 року № 442-к", внесено такі зміни: у пункті слова і цифри "29 березня 2019 року" замінити словами і цифрами "12 квітня 2019 року"; у пункті 2 слова і цифри "з 24 червня 2018 року по 29 березня 2019 року у кількості 23 календарних дні" замінити словами і цифрами "з 24 червня 2018 року по 12 квітня 2019 року у кількості 24 календарних дні" (Т.3 а.с. 75).

Таким чином, вказаним наказом від 03 червня 2019 року було змінено дату звільнення позивача з займаної ним посади.

Враховуючи те, що наказ голови Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняк М.В. від 03 червня 2019 року № 919-к "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 29 березня 2019 року № 442-к було видано на підставі наказу голови Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняка М.В. від 29 березня 2019 року № 442-к "Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби" та є похідним, суд вважає зазначений наказ таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням встановленої судом протиправності винесення головою Державної служби України з безпеки на транспорті наказів про звільнення позивача, позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області з 13 квітня 2019 року також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 235 частини 1 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Судом встановлено, що позивача було протиправно звільнено зі служби, тому позивач підлягає поновленню на тій посаді, з якої його було звільнено.

Щодо дати з якої необхідно поновити позивача, то суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до оскарженого наказу відповідача - позивача було звільнено з роботи з 12 квітня 2019 року, тобто дата звільнення - 12 квітня 2019 року вважається останнім робочим днем позивача. А відтак з 13 квітня 2019 року у позивача почався вимушений прогул. Таким чином суд вважає, що необхідно поновити позивача саме з 13 квітня 2019 року, оскільки позивач вважається таким, що 12 квітня 2019 року був на роботі.

Відповідно до статті 235 частини 2 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100) та згідно пункту "з" статті 1 Порядку № 100 цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктом 2 абзацом 3 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 8 абзацу 1 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із пунктом 6 абзацом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до довідки Укртрансбезпеки заробітна плата позивача за лютий 2019 року складала - 0 грн. та за березень 2019 року - 9690 грн.. Середньоденна заробітна плата становить - 484,50 грн. (Т.4 а.с. 14).

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2018 року № 78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 12 квітня 2019 року по 11 листопада 2019 року складає 144 робочих днів, а саме: за квітень 2019 року - 12 робочих днів, за травень 2019 - 21 робочих днів, за червень 2019 року - 18 робочих днів, за липень 2019 року - 23 робочих дні, за серпень 2019 року - 21 робочих дні, за вересень 2019 року - 21 робочих дні, за жовтень 2019 року - 22 робочих днів, за листопад 2019 року - 6 робочих днів (по 11 листопада 2019 року).

Як вбачається з вказаної довідки, відповідачем самостійно зазначено розмір середньоденна заробітної плата позивача, який становить 484,50 грн..

Таким чином, кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 12 квітня 2019 року по 11 листопада 2019 року складає 144 робочих дні, а загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за з 12 квітня 2019 року по 11 листопада 2019 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 69768 грн. (144 х 484,50 грн.).

Відповідно до статті 371 пункту 2 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць у розмірі 9690 грн. підлягає до негайного виконання.

У відповідності до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 КАС України. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 371 частини 1 пунктів 2, 3 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, в даній справі суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача грошового утримання (заробітної плати) за один місяць в розмірі 9690 грн. та поновлення позивача на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі

Керуючись статтями 9 частиною 2, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ голови Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняка М.В. від 29 березня 2019 року № 442-к "Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби".

Визнати протиправними та скасувати наказ голови Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняк М.В. від 03 червня 2019 року № 919-к "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 23 березня 2019 року № 442-к.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на займаній до звільнення посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області з 13 квітня 2019 року.

Стягнути із Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 13 квітня 2019 року по 11 листопада 2019 року, із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів у розмірі 69768 (шістдесяти дев`яти тисяч семисот шістдесяти восьми) грн..

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на займаній до звільнення посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області з 13 квітня 2019 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9690 (дев`яти тисяч шестисот дев`яноста) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 11 листопада 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 21 листопада 2019 року.

СуддяС.Є. Гаврилко