Рішення № 85800229, 21.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 р. № 820/1075/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Бурдикіна С.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати постанову відповідача від 21 квітня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 50924508 такою, що вчинена з порушенням діючого законодавства та скасувати її;

- визнати виконавчі дії вчиненні в постановах від 10 травня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та від 19 грудня 2016 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 50924508 незаконними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 по справі № 820/1075/17 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.09.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.09.2019 зазначив, що судами не надана правова оцінка предмету позову в контексті із законністю виконавчого документу (виконавчого напису нотаріуса № 181), оскільки оскаржувані рішення та дії є наслідком виконання даного виконавчого документу. Крім того, зазначив, що не вирішення питання щодо юрисдикційного розгляду спору у частині визнання виконавчого напису нотаріусу недійсним свідчить про порушення судами принципу правової визначеності, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливості скористатися цим правом у разі необхідності. Крім того, колегія суддів Верховного Суду наголосила на тому, що суду необхідно з`ясувати законність виконавчих дій та прийнятих рішень в межах виконавчого провадження, які напряму залежать від законності виникнення боргового зобов`язання.

Дана справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 дану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані постанови винесені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а державний виконавець діяв не у спосіб та поза межами повноважень, наданих йому законом та Конституцією України. Так, позивач зазначив, що він не був повідомлений про початок виконавчого провадження, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження йому не направлялась. Крім того, зазначив, що виконавчий напис, на підставі якого відкрито виконавче провадження, є нікчемним, а тому, і виконавче провадження, вчинене на виконання вказаного виконавчого напису є незаконним.

У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, поряд із тим, взагалі не обґрунтував клопотання про відкладення розгляду справи та не надав відповідних доказів, які б підтверджувати поважність причин неявки у судове засідання.

Суд зазначає, що у матеріалах справи міститься заперечення на первісний позов, доказів того, що у відповідача змінилась позиція по справі до суду не надано, а тому, посилання представника позивача на те, що відсутність відзиву свідчить про визнання позову є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання представника відповідача, а тому вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності відповідача.

Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Сергій Олексійович у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду витребувані копії документів, на підставі яких видано виконавчий напис про стягнення грошових коштів у сумі 200274,45 грн з ОСОБА_1 .

Згідно з частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Суд, вислухавши думку представник позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, встановив наступне.

Так, на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.09.2019, відповідно до якої зазначено, що 17 жовтня 2017 року позивач подав до суду в межах справи заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса № 181 від 15 січня 2016 року недійсним та уточнену позовну заяву до Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області проте, судами попередніх інстанцій зазначена заява не розглянута, у зв`язку із чим, у судовому засідання судом з`ясовано предмет даного позову.

Із матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2017 року позивач подав до суду заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса № 181 від 15 січня 2016 року таким, що не підлягає виконанню (а.с. 90 т. 1).

В судовому засіданні 19.11.2019 представник позивача зазначив, що вищевказану заяву від 17.10.2017 він просив не розглядати, оскільки вона не є заявою про уточнення позовних вимог в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, що також підтверджується і матеріалами справи, а саме 18.10.2017 ним через канцелярію суду подано заяву, відповідно до якої представник позивача просив не розглядати заяву від 17.10.2017, а долучити її до матеріалів справи в якості доказів (а.с. 100 т.2). Що також підтверджується технічним звукозаписом судового засідання.

Таким чином, представник позивача підтвердив, що предметом розгляду даної справи є саме протиправність постанов відповідача від 21 квітня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 50924508, від 10 травня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та від 19 грудня 2016 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 50924508.

Суд зазначає, що у судовому засідання 19.11.2019 оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП № 50924508, які витребовувались ухвалою суду, оглянуті та звірені з копіями, які долучені до матеріалів справи та містяться у ній.

Судом встановлено, що на примусове виконання до Комінтернівського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області, правонаступником якого є Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, надійшов виконавчий напис № 181, виданий 15.01.2016 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Комерційний банк Приватбанк" заборгованості на загальну суму 200275,45 грн.

21 квітня 2016 року державним виконавцем відділу Комінтернівського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області Ємельяновим О.О. відкрито виконавче провадження № 50924508 за виконавчим написом № 181, виданого 15.01.2016 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О.

В подальшому державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції постановою від 10.05.2016 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, у межах суми звернення стягнення 200274,45 грн.

19 грудня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Спірні правовідносини склались з приводу вчинення дій державного виконавця, а відтак при розв`язанні спору слід виходити з положень закону, який діяв та час таких правовідносин, а саме Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV.

Так, згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (редакція чинна на момент прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі написи нотаріусів відносяться до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а отже, зміст виконавчих написів нотаріуса має відповідати також вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов`язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов`язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Будь-яких форм виконавчих написів чинним законодавством не передбачено, а тому вони можуть формулюватися нотаріусами в довільній формі, безумовно, з урахуванням тих напрацювань, що є. Головне, щоб при їх вчиненні були чітко дотримані приписи чинного законодавства щодо змісту виконавчого напису статті 89 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до статті 89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування та адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Згідно з пункту 4 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банку (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, судом встановлено, що на примусове виконання до Комінтернівського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області надійшов виконавчий напис № 181, виданий 15.01.2016 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. про стягнення з гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП: НОМЕР_1 ) на користь ПАТ "Комерційний банк Приватбанк" заборгованості на загальну суму 200275,45 грн.

Як вбачається із вищевказаного виконавчого напису № 181, виданого 15.01.2016 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. він оформлений відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 24 України "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Згідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Із матеріалів справи вбачається, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження, що підтверджується копією опису цінного листа, що наявна в матеріалах виконавчого провадження.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6 1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що у державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області були відсутні підстави у відмові відкритті виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо посилань представника позивача на те, що у заяві зазначений не той нотаріус, суд зазначає, що вказана обставина не є підставою для відмови у відкриті виконавчого провадження, передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

Посилання представника позивача на те, що при звернення стягувача до державного виконавця не було подано боргових документів, а тому даний виконавчий напис нотаріуса не може вважатись виконавчим документом і не повинен був прийматись державним виконавцем до виконання є також необґрунтованим та не приймається судом, оскільки з аналізу положень статей 17 та 19 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що заява стягувача та виконавчий напис нотаріуса, який в свою чергу і є виконавчим документом, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця по вчиненню виконавчих дій щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2016 прийнятті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, котрі передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання виконавчих дій, вчиненні в постановах від 10 травня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та від 19 грудня 2016 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 50924508 незаконними, суд зазначає наступне.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно із статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У відповідності із статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною 2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Судом встановлено, що державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, при примусовому виконанні виконавчого напису № 181 виданого від 15.01.2016, з метою фактичного виконання вказаного рішення винесено постанову від 10 травня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення: 200274,45 грн.

Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтями 50, 60 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно положень статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено про існування незавершеного виконавчого провадження щодо позивача, яке обумовлює необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту, а тому постанова від 10.05.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно є законною та такою, що прийнята відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Суд зазначає, що 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404), пунктами 5-7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" №1404, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Крім того, інше майно на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє, що підтверджується: відповіддю Державної фіскальної служби України про відсутність у боржника відкритих рахунків; інформаційною довідкою з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згідно якої за боржником не зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки; даними реєстру цивільних повітряних суден, згідно яких за боржником не зареєстровано право власності на повітряні судна; даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких боржник як фізична особа - підприємець не обліковується; витягом "НАІС ДДАІ" МВС згідно якого за боржником не зареєстровано право власності на автотранспортні засоби.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем винесено постанову від 19.12.2016 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника правомірно та яка була необхідна для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження" №1404.

Щодо посилань представника позивача на те, що ОСОБА_1 не є боржником по справі та не отримував кредит в ПАТ КБ "ПриватБанк", у зв`язку з чим виконавчий напис № 181, виданий 15.01.2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. про стягнення з гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП: НОМЕР_1 ) на користь ПАТ "Комерційний банк Приватбанк" заборгованості на загальну суму 200 275,45 грн є протиправним, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд зазначає, що не є предметом розгляду даної справи законність та правомірність дій приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. при винесенні виконавчого напису № 181 про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь ПАТ "Комерційний банк Приватбанк" заборгованості на загальну суму 200275,45 грн, оскільки в даній справі суд розглядає позовні вимоги саме щодо прийняття рішення, дії, бездіяльність державного виконавця при здійсненні ним виконавчих дій стосовно виконавчого провадження №50924508.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання представника позивача на відсутність в автоматизованій системі виконавчого провадження постанови від 19 грудня 2016 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника у ВП № 50924508, оскільки вказаний факт не спростовує наявність самої постанови та не може бути підставою для скасування такої постанови, оскільки не свідчить про її незаконність. Суд зазначає, що вказані обставини можуть бути підставою для притягнення до відповідальності державного виконавця за неналежне ведення реєстру, проте, не свідчать про незаконність дій державного виконавця щодо прийняття оскаржуваної постанови.

Крім того, щодо посилань представника позивача на те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. № 181 про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь ПАТ "Комерційний банк Приватбанк" заборгованості на загальну суму 200275,45 грн є нечинним, а тому не підлягає виконанню суд зазначає наступне.

Так, виконавчий напис - це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безпірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису — це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Разом з тим при стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового - він вправі оскаржити виконавчий напис.

Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (далі — Перелік документів).

Крім того, суд зазначає, що виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, на підставі якого може бути здійснено примусове стягнення з боржника. Суд зазначає, що ані державний, ані приватний нотаріус не є суб`єктом владних повноважень, а тому справи про оскарження нотаріальних дій не розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Згідно пункту 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ" спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються судом в порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачам, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право у позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Пунктом 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акти, в тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачам, якщо суб`єктний склад сторін відповідного спору відповідає вимогам ст. 1 ГПК. При цьому нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Суд зазначає, що під час розгляду справи представник позивача зазначив, що виконавчий напис № 181, виданий 15.01.2016 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. не оскаржується ним, оскільки на його думку він і так є нечинним.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний суд розглядає саме дії державного виконавця під час винесення оскаржуваних постанов, а не виходить за межі заявлених позовних вимог та не надає оцінку виконавчому напису. Крім того, обґрунтовуючи позов про скасування постанов відповідача від 21 квітня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 50924508, від 10 травня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та від 19 грудня 2016 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 50924508, ОСОБА_1 посилався на те, що виконавчий напис є нечинним, на думку позивача, проте, вказані посилання є необґрунтованими, оскільки позивач фактично не погоджується із виконавчим написом, однак не надано рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до якого напис визнано таким, що не підлягає виконанню або про його скасування.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано до суду доказів визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку, що дії відповідача були спрямовані на виконання своїх посадових обов`язків щодо виконання рішення, яке є чинним, не скасованим та не визнано таким, що не підлягає виконанню, а, отже, є законними та вчиненими з дотриманням норм законодавства про виконавче провадження.

На підставі вищевикладеного, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 14, 205, 243-246, 287, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Чудних