Рішення № 85799705, 20.11.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року м. Кропивницький cправа № 340/2059/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Новоархангельським РВ УМВС України в Кіровоградській області 28.06.2002 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради (вул. Архітектора Паученка, 53/39, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ – 03197629)провизнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради (далі – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проходив службу в органах міністерства внутрішніх справ України на посаді заступника начальника відділу ДАІ МГБ УМВС України в Кіровоградській області та у червні 2006 року отримав травму пов`язану з виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справи, вважаючи, що має право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та відповідно мати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, звернувся до Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради із відповідною заявою, натомість отримав відмову. Тому, просить суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача скористався свої правом гарантованим Кодексом адміністративного судочинства України на подання письмового відзиву, подавши його до суду із викладенням позиції суб`єкта владних повноважень щодо даного адміністративного позову, в якому з посиланням на норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії ї соціального захисту» вказав, що позивач не має права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «інвалідів війни» є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Доказів настання інвалідності позивача із захистом Батьківщини або внаслідок інших бойових дій у складі діючої армії, а в мирний час у державі, яка не входить до переліку країн та територій, визначених у постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачем не надано, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.31-34).

Разом з тим, відповідачем надано до суду додаткові докази по справі (а.с.43-49).

На виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України позивачем надано відповідь на відзив (а.с.53).

В свою чергу, представником відповідача надано заперечення проти відповіді на відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову (а.с.56-58).

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою суду від 20.08.2019 року у зв`язку із невідповідністю адміністративного позову вимогам 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, такий було залишено без руху (а.с.16).

За наслідками приведення позивачем у відповідність адміністративного позову до вимог визначених у статтях 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 року у справі відкрито провадження та визначено її розгляд заправилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1).

26.09.2019 року представником управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому раді подано до суду клопотання про витребування додаткових доказів по справі та виклик для допиту свідків у судове засідання (а.с.54-55).

Ухвалою суду від 20.11.2019 року у задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів по справі та виклик свідків для допиту у судовому засіданні – відмовлено.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Новоархангельським РВ УМВС України в Кіровоградській області 28.06.2002 року, проходив службу в органах міністерства внутрішніх справ на посаді заступника начальника відділу ДАІ МГБ УМВС України в Кіровоградській області.

Відповідно до постанови Медичної (військово-лікарської) комісії №4 від 29 березня 2019 року виданої на підставі протоколу засідання М (ВЛ) К ДУ «ТМО МВС України по Кіровоградській області» №4 від 29.03.2019 року, ОСОБА_1 колишньому полковнику міліції (на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ 30.04.2008 року), встановлено причинний зв`язок отриманого захворювання, як таке, що пов`язане з виконанням службових обов`язків (підстава: акт про нещасний випадок форма Н-1 від 08.02.2019 року №2 ліквідаційної комісії УДАІ при УМВС України в Кіровоградській області) та визначено, що здобуте захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.14).

Відповідно до довідки акту огляду медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров`я України серії 12 ААБ №172774 від 16.04.2019 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено 3 групу інвалідності з 15.04.2019 року у зв`язку із отриманою травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, інвалідність встановлена безтерміново. Підстава акт огляду МСЕК №446/4 (а.с.9-10).

22.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до начальника УСНЗ Подільської районної у м. Кропивницькому ради із заявою про видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (а.с.44 зворот.).

Відповідач листом надав відповідь, в якій з посиланням на норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХІІ повідомлено, що згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №174774, виданою КЗ «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи» №2, встановлена 3 група інвалідності, причина інвалідності – травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Одночасно, звернуто увагу ОСОБА_1 на те, що віднесення особи з інвалідністю до осіб з інвалідністю внаслідок війни, у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії, їх соціального захисту», безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», визначеного у ст. 4 вказаного закону». Відповідно до частини 1 статті 4 вказаного Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Згідно акту №2 нещасний випадок форми Н-1 від 08.02.2018 року затвердженого головою ліквідаційної комісії УДАІ при УМВС України Кіровоградської області, ОСОБА_1 став свідком дорожньо-транспортної пригоди 10.06.2006 року, травма отримана при наданні допомоги постраждалим внаслідок ДТП, тобто не у зв`язку із захистом Батьківщини, або внаслідок інших бойових дій у складі діючої армії, а в мирний час в державі, яка не входить до переліку країн де велися бойові дії, і тому підстави для віднесення до особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні (а.с.19).

Не погоджуючись з такою позицією суб`єкта владних повноважень та вважаючи, що позивач має право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, звернувся з цим позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності дій управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року (далі –Закон № 3551-ХІІ).

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Пунктом 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 виходячи з того, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65 Конституції України), а ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4 Закону № 3551), сформулював юридичну позицію, згідно з якою „на осіб, які за Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ належать до ветеранів війни, повинні поширюватися гарантії державного соціального захисту відповідно до положень частини п`ятої статті 17 Конституції України“ (абзаци одинадцятий, тринадцятий пункту 6 мотивувальної частини). Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3551 ветеранами війни є учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Таким чином, статус інваліда війни з підстав, визначених у пункті 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, надається за наявності у особи сукупності таких обов`язкових умов: 1) проходження служби в органах Міністерства внутрішніх справ; 2) отримання інвалідності внаслідок безпосередньої участі особи у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Як вбачається з матеріалів справи у позивача наявна лише обов`язкова умова.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України здійснюється Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за № 83/7404 (далі - Порядком № 1346).

Відповідно до 3.9 Порядку № 1346 нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків, якщо він стався в період проходження служби під час: перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника; подання підрозділом шефської допомоги; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов`язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов`язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора чи середовища; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об`єкта за дорученням керівника; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

За змістом пункту 3.11 Порядку № 1346 нещасний випадок є таким, що трапився при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, якщо він трапився в період проходження служби: унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); при ліквідації аварій, пожеж, стихійних явищ або їх наслідків; при виконанні службового або громадського обов`язку з рятування людського життя, охорони державного, громадського або особистого майна громадян, захисту їх честі та гідності; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС України.

Нещасний випадок, що стався за обставин, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.11 Порядку № 1346 комісія з розслідування має визнавати таким, що трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що право на отримання статусу інваліда війни згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України сталася в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних, зокрема, з безпосередньою участю в передбачених пунктах 3,9, 3,11 Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

Відповідно до акту №2 про розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), ОСОБА_1 отримав травму 10 червня 2006 року о 20 год. 20 хв.

Рухаючись на службовому автомобілі «Volkswagen» автодорогою «Кіровоград-Сміла» 10.06.2006, приблизно о 20 годині, поблизу села Івангород Олександрівського району кіровоградської області, громадянин ОСОБА_1 став свідком ОСОБА_2 . А саме: з дороги злетів автомобіль «ВАЗ 2121» і ліг на бік, ОСОБА_1 зупинився, щоб допомогти поставити автомобіль на колеса, але їх спроби були марними. Після чого, прийняли рішення взяти домкрат і з його допомогою спробувати підняти автомобіль, щоб він став на колеса. Коли почали підіймати, домкрат зірвався. ОСОБА_1 який стояв поруч і підтримував даний автомобіль, не встиг відскочити і автомобіль упав йому на праву руку. Після чого ОСОБА_1 був доставлений до лікарні, де йому було встановлено діагноз: рвана забита клаптева рана долонної поверхні правої кисті з пошкодженням сухожилля згиначів 3-4-5 пальців правої кісті (а.с.47).

Виходячи з наведених норм та встановлених по справі дійсних обставин, нещасний випадок стався в період проходження служби в ОВС при виконання службових обов`язків, проте не пов`язаний із безпосередньою участю в передбачених пунктах 3,9, 3,11 Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в рішенні від 08.04.2014 року по справі №21-45а14.

З огляду на предмет спору даної справи, суд зауважує, та звертає увагу відповідача на те, що під час розгляду справи судом надається оцінка діям управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради при відмові ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

За вказаними обставинами підстави для надання позивачу статусу "інвалід війни" відсутні, у зв`язку з чим відповідачем правомірно відмовлено у наданні позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд вважає, що при винесені оскаржуваної відмови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а отже відмова ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є законною та скасуванню не підлягає.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, позивачем не надано суду достатніх документальних доказів та обгрунтувань, якими підтверджується протиправність оскаржуваного рішення, в той час, як відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій під час прийняття оскаржуваного позивачем рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

VI. Судові витрати.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 246, 255, 260-263, 255, 292-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст. 255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний тест рішення складено та підписано 20.11.2019 рорку.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук