Постанова № 85795238, 20.11.2019, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 635/7317/19

У Х В А Л А

іменем України

20 листопада 2019 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області колегіально у складі

головуючого судді Дем`яненко І.В.,

суддів Зінченка О.В.,

Малихіна О.О.,

за участю

прокурора Харченка Є.Г.,

секретаря судового засідання Тимошенко К.О.,

захисників обвинувачених Мартиненка С.В.,

Найдьонової О.Г.,

Деркач С.А.,

потерпілих ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

представників потерпілих Тарасенка А.В.,

Чобітька І.В.,

обвинувачених ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин, Харківської області обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12001822043000423, згідно якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в:

Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, обраним ухвалами слідчого судді Харківського районного суду Харківської області, оскільки строк його обрано до 25 листопада 2019 року включно. Клопотання обґрунтоване тим, що відносно ОСОБА_4 наявна обґрунтована підозра у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 296, ч.1 ст. 263 КК України, а також наявні ризики, які враховувались судом при обранні цієї міри запобіжного заходу, вони не відпали і продовжують існувати, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.

Також прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, обраного ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 28 червня 2019 року, оскільки строк його обрано до 25 листопада 2019 року включно. Клопотання обґрунтоване тим, що відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 наявна обґрунтована підозра у вчиненні ними злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а також наявні ризики, які враховувались судом при обранні цієї міри запобіжного заходу, вони не відпали і продовжують існувати, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Від обвинуваченого ОСОБА_6 поштою надійшло клопотання про заміну обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування заявленого клопотання ОСОБА_6 зазначає, що обвинувачення відносно нього побудоване на припущеннях і здогадках слідчого, штучно обтяжується обвинувачення, сторона обвинувачення не може надати суду конкретних доказів його вини, що значно затягне строки розгляду провадження.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на істотне порушення процесуальних норм, його необґрунтованість, недоведеність ризиків. Крім того, просили врахувати, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІІ групи, отримує соціальну допомогу, має житло.

Захисник Найдьонова О.Г. посилається на те, що прокурор взагалі узагальнив ризики відносно всіх трьох обвинувачених. Захисник вважає клопотання прокурора невмотивованим, безпідставним та таким, що не відповідає вимогам ст. 186 КПК України. Прокурором не обґрунтовано чому не можуть бути застосовані більш м`які запобіжні заходи.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора, просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, виходячи з наступного. ОСОБА_4 зазначає, що він має місце мешкання, не переховувався від слідства та не буде переховуватись від суду. Обвинувачений зазначає, що клопотання прокурора є необґрунтованим та ним не враховано дані про його особу та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_4 – адвокат Мартиненко С.В. зазначив, що прокурором заявлено клопотання із значними процесуальними порушеннями, ризики, зазначені прокурором є надуманими та недоведеними. Крім того, він просив врахувати, що родині його підзахисного бракує коштів, а ОСОБА_4 , в свою чергу, міг би допомогти родині.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник Деркач С.А. просили відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на істотне порушення процесуальних норм, його необґрунтованість. Просили врахувати, що обвинувачений не переховувався від слідства та суду, відсутні підстави вважати, що він може чинити тиск на свідків та потерпілих. Також зазначили, що ОСОБА_5 перебуває у цивільному шлюбі, мав джерела доходу, працював за кордоном, за отримані кошти утримував родину з двома дітьми, має дозвіл на виїзд до Польші та запрошення на роботу за кордон.

Обвинувачені та їх захисники вказували на безпідставність заявлених клопотань, недоведеність ризиків, які вважали припущеннями прокурора, просили застосувати більш м`які запобіжні заходи.

Представник потерпілого ОСОБА_1 – адвокат Тарасенко А.В. підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити. ОСОБА_7 зазначає, що, на його думку, коли у обвинувачених виник намір скоїти особливо тяжкий умисний корисливий злочин, то вони розуміли яке покарання їм загрожує, тому зараз йому не зрозумілі їх клопотання про зміну запобіжного заходу. На думку ОСОБА_7 клопотання прокурора є обґрунтованим, таким, що підлягає задоволенню, що відповідатиме інтересам потерпілих. В задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_7 просив відмовити.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав думку свого представника.

Представник потерпілого ОСОБА_2 . – адвокат Чобітько І.В., в інтересах клієнта, вважав за необхідне задовольнити клопотання прокурора та відмовити в задоволенні клопотань обвинувачених.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали думку прокурора.

Колегія суддів, вислухавши учасників провадження, дослідивши направлені до суду матеріали, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду. Як передбачено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на них процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч. 5ст. 9 КПК України,кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Разом з тим, як передбачено правовою позицією ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення - злочину, тяжкість кримінального правопорушення, в якому останній звинувачується, максимальна санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років .

Крім того, наявність ризиків перешкоджання обвинуваченими встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні, а саме, особистість обвинуваченого, спосіб його життя, що він може переховуватися від суду, оскільки він не працює, не має постійного джерела доходу, не має міцних соціальних зв`язків, що дає підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити нові злочини, незаконно впливати на потерпілого та свідків , виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості .

Ухвалами Харківського районного суду Харківської області від 28 червня 2019 року до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Відповідно до ухвали Люботинського міського суду Харківської області від 27 вересня 2019 року обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді взяття під варту строком до 25 листопада 2019 року включно.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 слідчим суддею було враховано наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними інкримінованих злочинів.

Також суддя вважав підтвердженим наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Стороною захисту не було подано до суду будь-яких доказів про відсутність ризиків.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини на які посилаються обвинувачені у своїх клопотаннях про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, будь-яких нових доводів та обставин, які не були б відомі і враховані при обранні щодо їм заходу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і які б свідчили про необхідність її зміни, суду надано не було. Отже, підстав для зміни міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 судом не вбачається.

Стаття 181 КПК України закріплює, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Однак, суд не вбачає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, забезпечить виконання обвинуваченими їх обов`язків, дотримання останніми належної поведінки, запобігання можливості чинення тиску на потерпілу сторону і свідків та прибуття до суду за першою вимогою.

Суд вважає, що на даний час відсутні підстави, які б вказували, що ризики, враховані при обранні запобіжного заходу, зменшились або відпали, так як обвинувачені та їх захисники не надали суду доказів наявності будь-яких обставин, які свідчать про те, що такі ризики зменшились або відпали.

У кримінальному провадженні лише проведено підготовче судове засідання та ще не розпочато розгляд по суті, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжних заходів відносно обвинувачених на 60 днів .

Керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 181, 194, 199 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання обвинуваченого – ОСОБА_6 – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 – задовольнити повністю.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» продовжити на 60 днів до 18 січня 2020 року включно.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» продовжити на 60 днів до 18 січня 2020 року включно.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» продовжити на 60 днів до 18 січня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення їм копії ухвали.

Головуючий суддя (підпис) І.В.Дем`яненко

Судді (підпис) О.В. Зінченко

(підпис) О.О.Малихін