Рішення № 85793745, 23.10.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15714/17

Провадження № 2-а/638/31/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді: Омельченко К.О.

При секретарі: Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, треті особи - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Харківський обласний військовий комісаріат про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію з 01.06.2017 р. на підставі довідки №2.2.1-39-227 від 17.08.2017 року, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України про розмір грошового забезпечення, стягнути з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 640 грн..

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом Міністра оборони України він був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух», де проходив військову службу та отримував грошове забезпечення військовослужбовця. Звільнений з військової служби у запас наказом МО України від 24.07.2013 року № 254 та звільнений з посади у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України «Украерорух» наказом від 02.08.2013 року № 759/вс.

Отримавши інформацію від військовослужбовців, які на цей час проходять службу у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України про зміну посадових окладів для відряджених військовослужбовців у 2017 році, позивач звернувся із запитом до зазначеної установи, чи надійшла Довідка про розмір грошового забезпечення за займаною посадою у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України на моє ім`я та чи була ця Довідка надіслана до Головного управління Пенсійного Фонду України у Харківській області для перерахунку йому пенсії.

18.09.2017р. позивачем отримана відповідь № ФХ-121766/2335/ВЗС з Харківського обласного військового комісаріату , в якій йому повідомили, що до ГУ ПФУ в Харківській області направлена довідка про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії, що була складена Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.

На звернення до ГУПФУ в Харківській області позивач отримав відповідь від 22 вересня 2017року 1752/С-14, якою в проведенні перерахунку пенсії на підставі наказу Украероруху від 20.01.2017року №20 йому відмовлено. Вважає такі дії незаконними та необґрунтованими.

В судове засідання позивач надав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у ньому, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в судове засідання не з*явився, надав запечерення, в яких зазначили, що діючим законодавством не передбачено проведення перерахунків пенсій у зв*язку з виданням будь-якою установою власних наказів, а наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху від 30.06.2017р. № 228 «Про підвищення окладів за займаними посадами військовослужбовцям, відрядженим до Украєроруху» є відомчим документом і відповідно не є нормативно-правовим актом, а тому не може бути застосований органами Пенсійного Фонду України та не можети бути правовою підставою для проведення перерахунку відповідно до ст.. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Представники третіх осіб Державного підприємства обслуговування повітряного руху та Харківського обласного військового комісаріату до суду не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та надані відповідачем заперечення, дослідивши матеріали справи кожний окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 10 розділу VII Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» із залишенням на військовій службі, де проходив військову службу на різних посадах.

Позивач звільнений з військової служби у запас наказом МО України від 24.07.2013 року № 254 та звільнений з посади у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України «Украерорух» наказом від 02.08.2013 року № 759/вс.

Після звільнення позивачу призначена пенсія у відповідності вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.

Позивач на його заяву отримав відповідь від 22 вересня 2017року 1752/С-14, якою в проведені перерахунку пенсії мені на підставі наказу Украероруху від 30.06.2017року № 228 було відмовлено, у зв`язку з тим, що, думку відповідача, чинним законодавством не передбачено проведення перерахунків пенсії зв`язку з виданням буд-яким міністерством чи відомством (підприємством) власних наказів.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року №1281 «Про створення об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою КМУ від 7 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».

Пунктом 1 постанови КМУ від 7 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ» визначено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та органів і установ виконання покарань, відрядженим до органів виконавчої влади та інших цивільних установ, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ та органів і установ виконання покарань.

При цьому грошове забезпечення виплачується, виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в органах та установах, до яких вони відряджені, окладів за військовими званнями та інших видів грошового забезпечення у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань.

Згідно з частиною 6 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": "Обчислення пенсій окремим категоріям військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які були відряджені для виконання службових обов`язків до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших цивільних установ, організацій і підприємств, у тому числі у довготермінові закордонні відрядження, здійснюється за переліком посад в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України."

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 12.07.2010 р. № 7408/0/14-10/039, Украерорух, згідно зі статтями 14 та 15 Закону України «Про оплату праці» та Положення про Об`єднану цивільно-військову системи організації повітряного руху України затвердженого Постановою КМУ від 19 липня 1999 року №1281, керівник Державного підприємства «Украерорух» самостійно встановлює оклади за посадами штатних працівників. Перелік посад штатних працівників Державного підприємства обслуговування повітряного руху України затверджено Постановою КМУ від 7 лютого 2001 року №105 «Про затвердження переліку посад, що можуть бути заміщені військовослужбовцями Збройних Сил, Служби Безпеки, інших військових формувань в органах виконавчої влади, інших цивільних установах, та граничних військових звань за цими посадами». Тобто керівнику цього підприємства делеговано право Кабінетом Міністрів України встановлювати розмір грошового забезпечення відрядженим до підприємства військовослужбовцям, які обіймають передбачені законодавством посади у підприємстві.

У зв`язку з вищенаведеним наказ Украероруху від 30 червня 2017 №228 "Про підвищення посадових окладів військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху", змінює одну із складових грошового забезпечення військовослужбовців, з якої нараховується (перераховується) пенсія, а саме посадовий оклад.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.

Як вбачається з наведеної норми права, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до п.5 постанови КМУ від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою.

Таким чином, Кабінет Міністрів України делегував своє право керівникам державних органів, у тому числі й керівництву ДП Украєрорух визначати розміри посадових окладів військовослужбовців, які відряджені до Украероруху, тому фактична зміна розміру грошового забезпечення військовослужбовців є підставою для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки змінює розмір однієї зі складових грошового забезпечення зазначених осіб.

Той факт, що відбулася фактична зміна розміру грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, підтверджується Довідкою про розміри грошового забезпечення, наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України №2.2.1-39-227 від 17.08.2017 року.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Верховним судом України 10 травня 2016року по тотожній справі №522/19979/14-а була прийнята постанова, в якій суд усуваючи розбіжності застосування касаційним судом вищезазначених норм матеріального права, дійшов до висновку, що пенсія військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху, підлягає перерахунку відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення на підставі наказу державного органу, якому Кабінет Міністрів України делегував своє право визначити розміри посадових окладів, тобто на підставі наказу Украероруху.

Згідно ч. 1, ч. 3, ч.6 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної вади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності дій Управління, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Зі змісту адміністративного позову та звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вбачається, що позивач не згоден саме із застосування до нього обмеження максимального розміру пенсії, що на його думку не відповідає Рішенню Конституційного Суду України №7-рп/2016.

З цього приводу суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року N 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною 3 статті 63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з положеннями ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

При цьому, положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Разом з тим, з 01 січня 2017 року із введенням в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774, набрали чинності положення статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які не були предметом розгляду Конституційного Суду України та регулювали норми статті в межах дії іншого бюджетного року. Згідно вказаної норми, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Оскільки зазначені зміни не визнавались такими, що не відповідають Конституції України, підстави для їх не застосування та виплати пенсії у розмірі, що перевищує 13730 гривень з 01.01.2018 відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії з 01.01.2017 на даний час неконституційними не визнавалися та є чинними, дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача з 01.01.2018 є правомірними.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 03.04.2018 року по справі №361/4922/17, норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії були чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами. Подібна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 06 березня 2017 року в справі № 490/5309/16-а, Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 183/342/17. Таким чином, законні підстави для виплати позивачці пенсії в більшому, ніж обмеженому розмірі - відсутні.

Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland № 6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Суд Європейського Союзу у справі «Флоруску та інші» про співвідношення права власності й заходів жорсткої економії, прийнятими Румунією з метою реалізації умов, виконання яких вимагалося від Європейського Союзу у рамках надання фінансової допомоги від Європейського Союзу цій державі-члену визнав, що необхідність раціоналізації державних витрат у винятковому контексті світової фінансово-економічної кризи є законною підставою для обмеження здійснення права власності (Eugenia Florescu and Others № C-258/14). Таким чином, Суд Європейського Союзу прямо послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іонель Панфіл проти Румунії» (Ionel Panfile v. Romania № 13902/11).

При вирішенні спірних правовідносин суд також врахувує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні "Великода проти України" (№ 43331/12), в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічний висновок зроблений в рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у виплаті пенсії в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений максимальний розмір, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на корить сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень суд присуджує всі, здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, що складаються з судового збору у сумі 640, 00 гривен суд стягує на корить позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Керуючись Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. ст. 2,5,6,77,94, 139, 241-246 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, треті особи - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Харківський обласний військовий комісаріат про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.06.2017 р. на підставі довідки №2.2.1-39-227 від 17.08.2017 року, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України про розмір грошового забезпечення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (61022, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було пода но. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя