Постанова № 8579309, 01.03.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2-а-12627/08/0470

категорія статобліку-2.11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2010 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В.М.

при секретарі Лоба Е.Г.

за участю:

представника позивача Голікової Н.О.

представника відповідача Таранової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, третя особа 1: Земельне управління Дніпропетровської міської ради, третя особа 2: Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2008 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Вищого адміністративного суду України надійшла адміністративна справа за позовом Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, третя особа 1: Земельне управління Дніпропетровської міської ради, третя особа 2: Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську з позовними вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00000720814/0/19231 від 08.07.2004 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про нарахування податкового зобовязання по земельному податку на суму 345793,00 грн. та штрафних санкцій на суму 345793,00 грн., всього в сумі 691586,00 грн.

22 вересня 2009 року представник позивача подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду уточнену позовну заяву, в якій просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №00000720814/0/19231 від 08.07.2004 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про нарахування податкового зобовязання по земельному податку на суму 345793,00 грн. та штрафних санкцій на суму 345793,00 грн., всього в сумі 691586,00 грн. та скасувати як таке, що не відповідає вимогам законодавства.

В обґрунтування уточненого позову позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №00000720814/0/19231 від 08.07.2004 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську вважає необґрунтованим та незаконним з наступних підстав. За результатами перевірки податковою інспекцією позивачу земельний податок був донарахований за користування земельними ділянками, на яких знаходились об'єкти соціальної сфери, що розташовані за адресами: вул. Решетилівська, 8-а (дитячий садок № 218); вул. Столєтова, 11 (поліклініка); пер. Озерний, 30 (водна станція); вул. Калинова, 82-а (дитячий комбінат № 278); вул. Косіора, 34 (дитячий комбінат № 297); вул. Людмили Макієвської, 16 (дитячий комбінат № 400); вул. Полтавська, 3 (дитячий комбінат № 317); вул. Радищєва, 68 (дитячий комбінат № 98); вул. Столєтова, 17 (дитячий комбінат № 154); вул. Щербини, 27 (дитячий комбінат № 68); вул. Янтарна, 77-б (дитячий комбінат № 372); вул. Косіора, 34 (палац культури); вул. Столєтова, 19 (плавальний басейн). Вищевказані земельні ділянки були надані у користування Нижньодніпровському трубопрокатному заводу імені Карла Лібкнехта. Відповідно до статутних документів позивача, згідно установчого договору від 28.12.1994 р. № 72-АТ між Фондом державного майна України та організацією орендаторів «Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карла Лібкнехта», у відповідності до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» та Декрету КМ України «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх підрозділів, зданих в оренду», орендне підприємство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карла Лібкнехта» реорганізовано шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод». Таким чином, на думку позивача, реорганізація Нижньодніпровського трубопрокатного заводу імені Карла Лібкнехта у відкрите акціонерне товариство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» є юридичним фактом для припинення його права на користування вищевказаними земельними ділянками, а тому протягом 2002, 2003 рр. позивач не був субєктом плати за землю. Також неправомірним є донарахування податку на землю за користування земельною ділянкою по вул. Столєтова, 11, на якій знаходиться будівля поліклініки, оскільки позивач є вітчизняним закладом охорони здоровя, а тому, відповідно до п.4 ст.12 Закону України «Про плату за землю», звільнений від сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розташована поліклініка. Крім того, позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій в сумі 345793,00 грн., відповідно до п.17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» максимальна сума штрафу, що підлягає стягненню не може перевищувати 50 % від суми недоплати, але відповідач застосував штраф в розмірі, який рівний сумі донарахованих зобовязань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою. Згідно облікових даних та розрахунків по податку на землю, наданих до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську позивачем, товариство володіло до 28.10.2003 р. земельними ділянками загальною площею 372,8265 га. Розрахунок податку на землю проводився підприємством на підставі даних Управління земельних ресурсів Дніпропетровської міської Ради від 26.08.2003 року. Позивач не є вітчизняним закладом культури, науки, освіти, охорони здоровя, соціального забезпечення, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату землю» не звільняється від сплати земельного податку як заклад охорони здоров'я, що не займається підприємницькою діяльністю, фінансування робіт, пов'язаних з діяльністю поліклініки, не здійснюється за рахунок асигнувань, що виділяються з державного або міського бюджету. Поряд з цим, представник відповідача зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську помилково було застосовано суму штрафних в розмірі 345793,00 грн.(100%) замість 172896,5 грн. (50%).

Представник третьої особи 1 - Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів в судове засідання не зявився, надавши клопотання про розгляд справи без участі представника та письмові пояснення, в яких позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що Земельним кодексом України встановлено, що користування землею в Україні є платним. Згідно ст. 5 Закону України «Про плату за землю» обєктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю є власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі на умовах оренди. Підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру. Земельний кадастр м. Дніпропетровська містить дані про те, що спірні земельні ділянки знаходяться у фактичному користуванні позивача.

Представник третьої особи 2 - комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради також в судове засідання не зявився, надавши письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги позивача підтримує в повною обсязі, оскільки у Комітету відсутні документи, крім договору оренди від 27.05.2003р. на земельну ділянку по пров. Озерний, 30, які підтверджують права позивача на землекористування спірними земельними ділянками.

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 липня 2004 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, на підставі акту перевірки від 05.07.04 р. №186-02/3-39-05393116, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000720814/0/19231, яким визначена сума податкового зобовязання відкритому акціонерному товариству «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» по земельному податку у розмірі 345793,00 грн., у звязку з порушенням позивачем п.12.4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», та суму штрафних санкцій на суму 345793,00 грн.

За результатами перевірки земельний податок був донарахований за користування земельними ділянками, на яких знаходилися об'єкти соціальної сфери, що розташовані за адресами: вул. Решетилівська, 8-а, на якій розташований дитячий садок № 218; вул. Столєтова, 11, на якій розташована поліклініка; пер. Озерний, 30, на якій розташована водна станція; вул. Калинова, 82-а, на якій розташовано дитячий комбінат № 278; вул. Косіора, 34, на якій розташовано дитячий комбінат № 297; вул. Людмили Макієвської, 16, на якій розташовано дитячий комбінат № 400; вул. Полтавська, 3, на якій розташовано дитячий комбінат № 317; вул. Радищєва, 68, на якій розташовано дитячий комбінат № 98; вул. Столєтова, 17, на якій розташовано дитячий комбінат № 154; вул. Щербини, 27, на якій розташовано дитячий комбінат № 68; вул. Янтарна, 77-б, на якій розташовано дитячий комбінат № 372; вул. Косіора, 34, на якій розташовано палац культури; вул. Столєтова, 19, на якій розташовано плавальний басейн.

Відкрите акціонерне товариство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» створене шляхом реорганізації орендного підприємства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод ім. К. Лібкнехта» згідно з Установчим договором від 28.12.94 № 72-АТ між Фондом державного майна України та організацією орендарів Нижньодніпровського трубопрокатного заводу ім. К. Лібкнехта відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» та Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 № 57-93 «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх підрозділів, зданих в оренду».

Відповідно до ст.37 Цивільного кодексу УРСР (в редакції від 28.02.1995 р.) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

В п.2 установчого договору №72-AT «Про створення відкритого акціонерного товариства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» зазначено, що товариство є правонаступником організації орендарів і орендного підприємства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карпа Лібкнехта», з моменту державної реєстрації приймає його активи і пасиви.

Сторони уклали договір про перетворення орендного підприємства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карла Лібхнекта» у відкрите акціонерне товариство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» за адресою: Україна, 320060, м. Дніпропетровськ, вул. Столетова, 21.

На підставі наданих Міськраді повноважень на надання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам на підставі Державного Акту на право користування землею Б №0200307 запис №155 від 1981 року, згідно рішення Дніпропетровської Ради №71 від 09.03.1988 р., право постійного користування спірними землями було передано орендному підприємству «Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карла Лібкнехкта».

У зв'язку з тим, що орендне підприємство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карла Лібкнехкта» перетворене у ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» і останньому перейшли всі активи і пасиви орендного підприємства, відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України, з моменту передачі будівель до ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» перейшло і право постійного користування земельними ділянками, які знаходились у користуванні орендного підприємства.

Відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів.

Відповідно ст.30 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. ( із змінами та доповненими від 20.12.2001р. № 2905) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Згідно облікових даних та за даними Розрахунків по податку на землю, наданих позивачем до відповідача, встановлено, що позивач володів до 28.10.2003 р. земельними ділянками загальною площею 372,8265 га, після 28.10.2003 р. позивач володіє земельними ділянками загальною площею 18,6865 га. Розрахунок податку на землю проводився підприємством на підставі даних Управління земельних ресурсів Дніпропетровської міської Ради від 26.08.2003 р. №2906, від 04.11.2003 р. №2906/l.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Згідно даних Державного земельного кадастру м. Дніпропетровська у фактичному користуванні ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» знаходились ділянки за наступними адресами:

До 01 січня 2004 р.: вул. Косіора,34; вул. Людмили Мокієвської, 16,; вул. Полтавська, 3; вул. Радищева, 68; вул. Щербини, 27; вул. Янтарна, 77-6; вул. Столєтова, 17.

До травня 2004 р.: вул. Решетилівська, 8-а.

Земельна ділянка на якій розташована водна станція за адресою: пров. Озерний, 30 надана в оренду строком до 06.11.2007 р.

Земельні ділянки за адресами: вул. Калинова,82-а; пров. Озерний, 30; вул. Столєтова, 11; вул. Столєтова, 19 до цього часу зареєстровані в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська.

Таким чином, твердження позивача про те, що земельні ділянки не були у його користуванні є безпідставними.

У Законі України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ ( в редакції Закону України від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР зі змінами і доповненнями) визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру; юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державної податкової інспекції.

Суд погоджується з донарахуванням податку на землю за 2002, 2003 р. ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» за користування земельними ділянками, на яких знаходились об'єкти соціальної сфери, що розташовані за адресами: вул. Решетилівська, 8-а (дитячий садок № 218); пер. Озерний, 30 (водна станція); вул. Калинова, 82-а (дитячий комбінат № 278); вул. Косіора, 34 (дитячий комбінат № 297); вул. Людмили Макієвської, 16 (дитячий комбінат № 400); вул. Полтавська, 3 (дитячий комбінат № 317); вул. Радищєва, 68 (дитячий комбінат № 98); вул. Столєтова, 17 (дитячий комбінат № 154); вул. Щербини, 27 (дитячий комбінат № 68); вул. Янтарна, 77-б (дитячий комбінат № 372); вул. Косіора, 34 (палац культури); вул. Столєтова, 19 (плавальний басейн).

Поряд з цим, неправомірним є донарахування податку на землю за користування земельною ділянкою по вул. Столєтова, 11, на якій знаходиться будівля поліклініки.

Відповідно до п. 4 ст.12 Закону України №378/96-BP, від сплати земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням. До установ охорони здоров'я, згідно розділу 1 Переліку установ охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.06.1995 р. № 114 (а також наказу МОЗ України від 28.10.2002 р.), належать також поліклініки.

Статтею 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ передбачено, що заклади охорони здоров'я - це підприємства, установи і організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних та лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на підставі професійної діяльності медичних працівників.

Згідно ст. 16 Основ, заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами і організаціями різних форм власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

У відповідності до ст. l Закону України від 27.03.1991 р. «Про підприємства в Україні», підприємство - це самостійний господарюючий суб'єкт, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу).

Порядком державної акредитації закладів охорони здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. № 765 встановлено, що державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям і гарантії високої якості професійної діяльності.

Позивач діє на підставі статуту, відповідно до якого одним з видів його діяльності є медична діяльність і надання населенню медичних послуг.

Позивачу були видані акредитаційні сертифікати від 21.12.1999 р. №001252, від 07.06.2002 р. № 004928 Міністерством охорони здоров'я України, на підставі рішення від 09.07.2003 р. № 129 позивачу видана ліцензія № 625394 на право здійснення медичної практики.

На момент проведення перевірки позивач здійснював господарську діяльність по коду 85.12.0 - медична практика, яка є підкласом класу 85.11 - діяльність лікувальних закладів, групи 85.1 - діяльність по охороні здоров'я людей, розділу 85 охорона здоров'я і соціальна допомога, секції - охорона здоров'я і соціальна допомога Державного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держстандарту України від 22.10.1996 року № 441. Це підтверджується довідками № 5274 від 04.07.2002 р. і № у 14414 від 06.05.2003 р. про включення позивача в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України.

Таким чином, викладене свідчить про те, що позивач є вітчизняним закладом охорони здоров'я, а тому, відповідно до п.4 ст.12 Закону України «Про плату за землю», звільнений від сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розташована поліклініка.

Твердження Відповідача про те, що зазначена пільга розповсюджується тільки на заклади охорони здоров'я, які не займаються підприємницькою діяльністю, і фінансування діяльності яких здійснюється за рахунок бюджету, спростовується змістом норм статі 3 і 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я. Відповідно до вказаних норм заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами і організаціями різної форми власності. При цьому надання передбаченої п. 4 ст.12 Закону України «Про плату за землю» пільги не відноситься законодавцем в залежність від організаційно-правової форми господарського закладу охорони здоров'я і його форми власності, а також джерела його фінансування.

Також суд вважає неправомірним нарахування штрафних санкцій в розмірі 100 відсотків від податкового зобовязання.

Штрафні санкції позивачу нараховані на підставі п.п. 17.1.3 п.17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідачем помилково було застосовано суму штрафних в розмірі 100% замість 50%.

За даними акту перевірки від 05.07.04 р. №186-02/3-39-05393116 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську встановлено, що позивачем занижено податок на землю в сумі 345793 грн., в т.ч. 216907,00 грн. за 2002 р. та 128886,00 грн. за 2003 р.

Згідно розрахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, податок на землю за користування земельною ділянкою по вул. Столєтова, 11, на якій знаходиться будівля поліклініки, нарахований за 2002 рік у розмірі 6035,70 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що необхідно визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000720814/0/19231 від 08.07.2004 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську в частині нарахування податкового зобовязання по земельному податку на суму 6035,70 гривень та нарахування штрафних санкцій в сумі 175914,35 гривень.

Керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000720814/0/19231 від 08.07.2004 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську в частині нарахування податкового зобовязання по земельному податку на суму 6035,70 гривень та штрафних санкцій в сумі 175914,35 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 05 березня 2010 року.

Суддя В.М.Олійник

З оригіналом згідно.

Суддя Олійник В.М.