Постанова № 85789698, 04.11.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/11242/19

Провадження №3/428/2169/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 212-6 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав 4439, дата видачі 13.04.2018, дійсний до 13.04.2028, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, місце роботи: Луганський апеляційний суд, головний спеціаліст відділу з режимно-секретаної роботи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

08.08.2019 року 3 управлінням Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях виявлено порушення законодавства України у сфері охорони державної таємниці в частині невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці головним спеціалістом відділу з режимно-секретної роботи Веселовим С.С.

З протоколу № 78/3/26-7317 від 30.08.2019 року вбачається, що наказом голови Луганського апеляційного суд ОСОБА_1 призначено на зазначену посаду. Розпорядженням ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 27.08.2015 року №96-д ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці за формою 2, у зв`язку з чим він взяв на себе зобов`язання громадянина України виконувати вимоги режиму секретності та додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю, відповідно до ст. 28 Закону та п. 116 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах га організаціях, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 18.12.2013 №939 (далі Порядок №939).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону, п. 767 Порядку № 939 та функціональних обов`язків на ОСОБА_1 покладено обов`язки по здійсненню заходів з забезпечення режиму секретності в Луганському апеляційному суді, у разі тимчасової відсутності начальника з режимно-секретної роботи.

24.09.2018 року Луганському апеляційному суду ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях надано спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, № ЛУ2-2018-21, строком дії до 01.09.2019 року.

Відповідно до п. 22 Порядку № 939, у разі закінчення строку дії спеціального дозволу, матеріали для його переоформлення подаються органу СБУ не пізніше ніж за місяць та не раніше ніж за два місяці до закінчення строку його дії.

У період з 08.07.2019 року по 06.08.2019 року начальник відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду ОСОБА_2 знаходилася у відпустці, у зв`язку з чим у зазначений період заходи з забезпечення режиму секретності в Луганському апеляційному суді здійснював ОСОБА_1 .

В порушення вимог статей 20, 21, 28 Закону та пунктів 6, 21, 22, 116 Порядку № 939, а також неналежного виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 , у зв`язку з закінченням 01.09.2019 року терміну дії спеціального дозволу, не було здійснено заходів щодо його переоформленням у встановлений законодавством термін.

Зокрема, заявка від 07.08.2019 року № 312дск та акт перевірки стану режиму секретності в Луганському апеляційному суді надійшли до 3 управління Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях лише 08.08.2019 року, тобто пізніше ніж за місяць (до 01.08.2019 року) та не раніше ніж за два місяці до закінчення строку його дії.

Враховуючи, що зазначені заявка та акт перевірки стану режиму секретності не відповідали вимогам пунктів 8, 10 Порядку № 939, вони були повернуті до суду на доопрацювання. Нова заявка від 20.08.2019 року № 317дск та матеріали щодо переоформлення спеціального дозволу надійшли до 3 управління Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях лише 21.08.2019 року (вх.. 8960дск).

В порушення ст. 20 Закону та п. 6 Порядку № 939 на даний час в Луганському апеляційному суді створені передумови на провадження без отримання в установленому порядку спеціального дозволу після 01.09.2019 року незаконної діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Вказані порушення виникли в результаті неналежного виконання своїх посадових обов`язків та нездійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності в Луганському апеляційному суді з боку ОСОБА_1 , передбачених статтями 20, 21 Закону та п. 41 Порядку № 939.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, однак до суду для надання пояснень не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надав. Таким чином особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи належним чином повідомленою відповідно до положень ст.ст. 268, 277-2 КУпАП України про день, час та місце розгляду справи не з`явилася, про причини неявки не повідомила, суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 .

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п. 27) «Трух проти України» (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, та вжиття всіх заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить його особистий підпис у протоколі, з моменту складання протоколу (30.08.2019 року) по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з`явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення проти безпеки дорожнього руху.

Ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На думку суду неодноразова неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності до суду, яка повинна добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, свідчить про безпідставне умисне затягування справи, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали провадження, суд відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю в частині невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

В судовому засіданні встановлено, що наказом голови Луганського апеляційного суд ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціалісту відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду.

Розпорядженням ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 27.08.2015 року №96-д ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці за формою 2.

03.10.2018 року ОСОБА_1 у зв`язку з допуском до державної таємниці взяв на себе зобов`язання громадянина України виконувати вимоги режиму секретності та додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю, відповідно до ст. 28 Закону та п. 116 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах га організаціях, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 18.12.2013 №939 (далі Порядок №939).

Відповідно до п. 2.19 Посадової інструкції головного спеціаліста відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суд передбачено, що у разі відсутності начальника відділу з режимно-секретної роботи виконує його обов`язки по здійсненню заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням. Вказана інструкція підписана особисто ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях від 14.05.2019 року № 78/3/26-3697, на підставі висновку Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях від 14.05.2019 року № 78/3/26-3694дск погоджено покладання обов`язків у разі тимчасової відсутності начальника ВРСР на головного спеціаліста відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді, і його дії кваліфіковані правильно, оскільки він не вжив заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці, чим створив передумови на провадження після 01.09.2019 року Луганським апеляційним судом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, без отримання в установленому законом порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності.

При призначенні виду адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а саме, що ОСОБА_1 працює, не є інвалідом, згідно даних в протоколі про адміністративне правопорушення раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.

Обставин, що згідно зі ст.ст. 34, 35 КУпАП, пом`якшують чи обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу та майновий стан правопорушника, наявності обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, а також - характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити мінімальне стягнення у виді штрафу в дохід держави, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 9, 33, 40-1, 212-2, 221, 276, 277, 283, 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. (Отримувач коштів- УК у м. Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ: 38004897), банк отримувача: Казначейство України(ЕАП), рахунок отримувача- UА528999980000031116106026007, код класифікації доходів бюджету-21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача : UА798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету : 22030106 (суд.збір) у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 (двадцять) коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Суддя Н. В. Бойко