Рішення № 85786381, 05.11.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

05.11.2019 Справа № 337/1062/19

Провадження № 2/337/1263/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2019 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Побережної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

У позові вказав, що на обліку в службі (управління) у справах дітей Запорізької міської ради з 29.11.2017 року перебувають діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах. Мати дітей ОСОБА_1 , 1985 року народження, веде асоціальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, ніде не працює, проживає за рахунок соціальних виплат на дітей, безвідповідальна, байдуже ставиться до виховання та утримання дітей, створює загрозу життю та здоров`ю дітей. Згідно інформації Хортицькогорайонного у м. Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 13.12.2017 року, відомості про батька дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені відповідно ч. 1 ст. 135 СК України. ОСОБА_1 разом з дітьми та бабою ОСОБА_1 проживає в кімнаті у гуртожитку. За час перебування родини на обліку спеціалістами відділу по Хортицькому району служби у справах дітей було складено велику кількість актів обстеження умов проживання та довідок про відвідування: 18.01.2018 року № 10-09/138, 23.08.2018 року № 10-09/1683, 22.01.2019 року № 10-09/165, 14.02.2019 року №10-09/377. Обстеженням встановлено, що умови проживання дітей задовільні, для дітей створений необхідний мінімум для проживання, розвитку та навчання, але все це створено завдяки бабці ОСОБА_6 , яка займається вихованням, утриманням, піклується про здоров`я та навчання своїх онуків, так як мати часто залишає домівку на тривалий час, не пояснюючи де знаходиться та чим займається. Бабця дітей повідомляла, що під час розмов за допомогою засобів телефонного зв`язку з ОСОБА_1 , вона постійно знаходиться у нетверезому стані. Іноді мати дітей з`являється вдома для того, щоб привести себе до належного стану та поїсти. Життям дітей вона взагалі не цікавиться, через деякий час надовго йде з дому, залишаючи дітей.

Відповідно до інформації Запорізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 20.11.2017 року № 2596/03-х, 09.01.2018 року № 67/03-х,27.08.2018 року № 2091/03-х, ОСОБА_1 , зі слів, ОСОБА_6 , постійно залишає дітей на неї, днями або тижнями не з`являється вдома, вихованням, здоров`ям та матеріальним забезпеченням дітей не займається, через таку поведінку матері в родині постійно виникають конфлікти. Також діти іноді бачать з вікна кімнати мати у нетверезому стані, яка проходить повз їх будинок, але після цього додому так і не повертається.

Відповідно до інформації та характеристик на дітей із Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 92, вихованням та навчанням дітей займається баба, ОСОБА_6 , яка приводить дітей до школи, забезпечує необхідним навчальним приладдям, постійно цікавиться успіхами дітей, консультується з питань підготовки дітей до уроків. Мати дітей, ОСОБА_1 , не відвідує батьківські збори, не цікавиться навчанням дітей.

Оскільки ОСОБА_1 нехтує своїми батьківськими обов`язками з виховання, розвитку та утримання дітей, просив позбавити батьківських прав ОСОБА_1 ,1985 року народження, відносно неповнолітнього сина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та передати дітей органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району до вирішення їх подальшої долі, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь особи чи установи, на утриманні якої будуть знаходитись неповнолітні діти аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1013 грн. 50 коп. на кожну дитину, щомісяця, з індексацією, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьмиповноліття.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги. Суду пояснила, що ОСОБА_1 з 2017 року зловживає спиртними напоями, веде асоціальний спосіб життя, залишає дітей на тривалий час - місяць та більше, без батьківського піклування. У її відсутність доглядом за дітьми займається бабця ОСОБА_6 . Також коли мати дітей іноді на нетривалий час з`являється вдома, дітьми займається дуже рідко, а потім знову уходить. Дітьми піклується їх бабуся, яка повністю їх забезпечує необхідним, як продуктами харчування, такі одягом, необхідними для школи речами. Діти завжди охайні, доглянуті.Просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути аліменти на їх утримання.

Відповідачка у судові засідання не з`явиласянеодноразо, поважну причину не явки суду не повідомила, про розгляд справи повідомлялася належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.32, 40, 44, 54, 69, 70).

Як вбачається з довідки Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 20.08.2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 11.12.2001 року (а.с.27), саме за цією адресою відповідачка повідомлялася про розгляд справи.

Рекомендовані листи відповідачем не отримані та вони повернуті суду з відміткою поштового відділення зв`язку «За закінченням строку зберігання».

Крім того, відповідачка повідомляла про розгляд справи шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України, які були розміщені27.08.2019 року, 09.10.2019 року.

На підставі викладеного суд вважає за можливе розглянути справи без участі відповідачки ОСОБА_1 по наявним у справі документам.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, свідка,суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 68 Конституції України зобов`язує кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст.. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтв про народження, матір`ю дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 записана ОСОБА_1 (а.с. 9, зворотна сторона, 10зворотна сторона, 11 зворотна сторона).

Згідно інформації Хортицькогорайонного у м. Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 30.11.2017 року, відомості про батька дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вказані відповідно ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 8).

Як вбачається з наказів Запорізької міської ради служби (управління) у справах дітей №01-11/999, №01-11/1000, №01-11/10001 від 29.11.2017 року діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 взяті на облік, як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах (а.с. 9,10, 11).

Відповідно до актів обстеження умов проживання та довідок про відвідування від 22.01.2019 року № 10-09/165, від 23.08.2019 року № 10-09/1683, умови проживання дітей задовільні, для дітей створений необхідний мінімум для проживання, розвитку та навчання, але все це створено завдяки бабці ОСОБА_6 (а.с.22,23).

Довідками про відвідування Запорізької міської ради служби (управління) у справах дітей від 14.02.2019 року за № 10-09/377, від 18.01..2018 року № 01-26/038 підтверджено вихід спеціалістів відділу для обстеження умов проживання дитини, під час яких виявлена відсутність матері вдома (а.с. 21 зворотна сторона, 24).

Згідно висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району №01/01-22/0353 від 22.03.2019 року, керуючись інтересами дітей, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківськихОСОБА_1 відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 5).

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працює психологом у Запорізькому міському центрі соціальної служби. З сім`єю ОСОБА_1 ведеться соціальна робота з 2017 року, після звернення бабусі ОСОБА_6 , яка повідомила, що її донька - ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями, дітьми не займається. З 15.11.2017 року по 15.05.2018 року відділ проводив роботу, виділяв матеріальну допомогу, оскільки ОСОБА_1 одинока мати, отримує кошти на дітей, які зараховуються їй на банківську картку. Кошти вона витрачає на власні потреби. Також проводилися бесіди з ОСОБА_1 , їй пропонували звернутися до лікаря нарколога, пройти лікування, але дієвих результатів бесіди не дали. ОСОБА_1 постійно залишає дітей на бабцю на строк від одного тижня до двох місяців, протягом останніх років. Був період, коли ОСОБА_1 влаштувалася на роботу, перестала пити, але у серпні 2018 року, бабця звернулася до центру та повідомила, що ОСОБА_1 знову розпочала пиячити та залишати дітей без догляду. Також вона бачила, коли ОСОБА_1 приходила до відділу у нетверезому стані, побита, до цього була відсутня вдома протягом двох місяців, пояснила, що жила у чоловіка на ім`я ОСОБА_9 та була зайнята. Всіма дітьми опікується бабуся, яка відводить їх до школи, ходить на батьківські збори. У 2018 році комісія розглядала питання щодо надання матеріальної допомоги сім`ї, але мати на засідання прийшла у нетверезому стані, виявилося, що вона ніде не працює, тому було відмовлено у надані допомоги. Старша дитина ОСОБА_2 (14 років) з матір`ю не має контакту, ОСОБА_3 з матір`ю має конфлікт, не бажає з нею спілкуватися, молодша дитина ОСОБА_4 тяжко переживає відсутність матері вдома.

Допитана у якості свідка ОСОБА_6 , суду пояснила, що вона є матір`юОСОБА_1 та бабусею дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з ними у гуртожитку в одній кімнаті, вона вже на пенсії, але працює, бо треба утримувати дітей. Її донька ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, уходить з дома на строк від одного місяця до двох місяців, до дітей неуважна, дітьми не займається, одяг дітям та продукти харчування не купує, каже, що працює, але коштів на утримання дітей не надає. Лікуватися від алкоголізму не бажає, бо не вважає себе хворою на алкоголізм. 13.09.2019 року вона разом з чоловіком, з яким мешкає, прийшла до дому у нетверезому стані, влаштувала скандал, в наслідок чого вона була змушена викликати поліцію.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він вчитель історії у школі № 92 та навчає старшого сина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якого знизилися успіхи в навчанні, також він викладає у класі де навчається ОСОБА_3 . З приводу дітей він неодноразово викликав матір до школи, але вона жодного разу не прийшла, не цікавилася навчанням дітей. Зі слів класного керівника йому відомо, що матір дітей була помічена у нетверезому стані.

У судовому засіданні у присутності психолога ОСОБА_8 , відповідно до ст..232 ЦПК України, допитані неповнолітні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які пояснили, що проживають з бабусею в одній кімнаті, бабуся їх забезпечує харчуванням, одягом, та всім необхідним. Мати приходить рідко додому , де вона живе їм невідомо, бо вона не каже про те, де проживає. Коли матір приходить додому, дуже рідко щось приносить, їжу не готує та не купує продукти харчування. Речі та продукти харчування їм купує лише бабуся. Кожний з дітей окремо, у судовому засіданні виявив бажання проживати тільки з бабусею, а не з мамою.

Згідно зі ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з положеннями ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини (ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно з положеннями ст. 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

При цьому, вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав встановлено ч. 1 ст. 164 СК України, за змістом якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з п. 15 постанови Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно зазначених норм права, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно дитини.

Проте, між інтересами дитини та заходом впливу на батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над застосуванням такого крайнього заходу впливу на відповідача, як позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість, дитина потребує спеціального захисту та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей. За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При ухваленні даного рішення, суд враховує положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27.02 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

Судом встановлено та не спростовано відповідачкою, що відповідачкаведе асоціальний спосіб життя, що ставить під загрозу життя та здоров`я дітей, не проявляє батьківську увагу та турботу по відношенню до дітей, не цікавиться та не утримує їх матеріально.

Враховуючи вищевказане, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, думку дітей що їх проживання та з ким, суд вважає, що позовні вимоги в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав є обґрунтованими, доведеними, тому підлягаючими задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачкиаліментів на користь особи чи установи, на утриманні, якої буде знаходитися дитина, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11. 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02. 1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника(ст.14 СК України).

Як передбачено у ст. 245 СК України, якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров`я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію закладу.

В свою чергу, Орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування(ст.246 СК України).

Порядок стягнення аліментів, та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, регулюється положеннями ст. 193 Сімейного кодексу України.

Виходячи з положень ч.2 та ч.3 ст.193 Сімейного кодексу України, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Таким чином, судом встановлено, що на теперішній час діти проживають з бабусею, яка їх утримує, не перебувають в закладах охорони здоров`я, навчальних чи будь-яких інших закладах, а тому, суд враховує, що ЦПК України не передбачено ухвалення рішення на майбутнє, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що за відсутності визначеної в установленому законодавством порядку конкретної особи та/або відповідного органу, під опіку якого будуть передані діти, унеможливлює виконання рішення суду про стягнення аліментів, або зробить неможливим його виконання в цій частині.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь особи чи установи, на утриманні, якої буде знаходитися діти, передчасні і задоволенню не підлягають.

Крім того, у відповідності до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

Керуючись ст. 164 Сімейного кодексу України, ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , народилася у м.Запоріжжі, ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та передати дітей Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району до вирішення їх подальшої долі.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено судом 15.11.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Г.Є. Гнатик