Вирок № 85781595, 21.11.2019, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/966/19

Провадження №1-кп/157/60/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря Вавдіюк Т.О.,

прокурорів Багнюк О.В., Антонюка В.В.,

Смітюха В.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Кучера А.А.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019030090000220 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Балківці Новоселицького району Чернівецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 та ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, звільненого від відбування покарання умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 11 місяців 10 днів, судимість за які не знято та не погашено у встановленому законом порядку,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 01 травня 2019 року біля 0 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою задоволення своїх особистих потреб, шляхом вільного доступу, через незачинені в`їзні ворота зайшов на територію домогосподарства, що на АДРЕСА_2 , та не маючи ні дійсного, ні уявного права і дозволу на користування мотоциклом марки «Viper ZS 150J», 2013 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , вивівши його за межі вказаного домоволодіння та запустивши двигун, повторно, незаконно заволодів вказаним вище транспортним засобом, яким на законних підставах користується ОСОБА_2 .

Обвинувачений ОСОБА_1 винуватість в інкримінованому йому злочині не визнав. Показав, що 01 травня 2019 року в нічну пору на початку с. Стобихівка Камінь-Каширського району знайшов мотоцикл, який стояв на узбіччі. Цим мотоциклом він поїхав у с. Растів Турійського району, щоб уникнути розправи від знайомих йому хлопців із села Стобихівка, з якими в нього напередодні виник конфлікт. Він знав, що власником даного мотоцикла є ОСОБА_2 , оскільки працював у нього і раніше їздив цим мотоциклом на обід з дозволу власника. Він також знав, де стояв мотоцикл у господарстві потерпілого, так як був у нього на подвір`ї. Мотоцикл мав намір повернути зранку того ж дня, однак не зробив цього оскільки зранку в с. Торговище Турійського району зустрів брата ОСОБА_3 , в якого залишився до вечора. Мотоцикл залишив поблизу с. Торговище на узбіччі, після чого зателефонував до бабусі ОСОБА_4 та попросив її переказати потерпілому ОСОБА_2 , щоб забрав свій мотоцикл. Сам же зателефонував до дільничного інспектора Турійського ВП ГУНП у Волинській області та повідомив, що добровільно приїде у відділок поліції, звідки його згодом забрали працівники Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області.

Попри невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що має у власності мотоцикл марки «Viper ZS 150J», 2013 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , який придбав у ОСОБА_5 , проте на своє ім`я транспортний засіб ще не зареєстрував. 01 травня 2019 року вранці він виявив відсутність мотоцикла, який стояв під господарською будівлею. Вважав, що транспортний засіб взяв хтось зі знайомих чи братів. Але оскільки мотоцикл довго не повертали, тому приблизно в обідню пору він зателефонував на лінію 102. Пізніше, здогадавшись, що до викрадення мотоцикла може бути причетний ОСОБА_1 , він зателефонував до його баби ОСОБА_4 , яка у свою чергу зателефонувала до двоюрідної сестри обвинуваченого - ОСОБА_3 , після чого повідомила, що мотоцикл знаходиться поблизу с. Торговище Турійського району. Разом зі своїм знайомим він поїхав на пошуки мотоцикла та знайшов його біля вказаного населеного пункту посеред поля в несправному стані. Дозволу користуватися транспортним засобом ОСОБА_1 не давав. Про те, що обвинувачений користувався його мотоциклом він дізнався лише після того, як повернувся із сезонних заробітків. Твердження обвинуваченого про те, що мотоцикл знаходився на краю села вважає вигадкою, оскільки напередодні ввечері транспортний засіб знаходився, як зазвичай, біля господарської споруди. Не наполягає на обранні ОСОБА_1 суворої міри покарання, проте матеріальні збитки йому не відшкодовані.

Такі показання потерпілого підтвердив його батько - свідок ОСОБА_6 , який показав, що коли син перебував на сезонних роботах, його мотоциклом користувався також і він. Один раз мотоцикл давав ОСОБА_1 на його прохання аби поїхати додому на обід. Проте, коли він побачив агресивну манеру ОСОБА_1 керувати транспортним засобом, то вирішив, що більше не дозволить йому користуватися мотоциклом.

З показань свідка ОСОБА_7 також вбачається, що ні його брат ОСОБА_2 , ні батько ОСОБА_6 не давали ОСОБА_1 дозволу користуватися належним їм мотоциклом.

Показання потерпілого ОСОБА_2 , підтверджені показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , доводять той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 не отримував дозволу від власників мотоцикла марки «Viper ZS 150J», номерний знак НОМЕР_1 , на керування ним, а отже й не мав законних підстав володіти даним транспортним засобом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, доводиться також показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що дізнавшись від ОСОБА_6 про зникнення мотоцикла, подзвонила до ОСОБА_1 та запропонувала йому з`явитися в поліцію, на що він відповів, що транспортний засіб стоїть біля моста поблизу с. Торговище Турійського району Волинської області.

З показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 встановлено, що 30 квітня 2019 року - напередодні вчиненого ОСОБА_1 злочину, будь-якого конфлікту біля місцевого магазину в с. Стобихівка Камінь-Каширського району, де вони відпочивали протягом дня, не відбувалося. ОСОБА_9 , крім того, вказав, що протягом того дня разом із ОСОБА_1 розпивали спиртні напої, а біля опівночі розійшлися по домівках. Перед тим, ОСОБА_1 просив у нього позичити свій мотоцикл, але він відмовив через відсутність пального.

Показаннями названих вище свідків доводиться факт перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння в момент вчинення ним злочину та спростовуються його твердження, що він змушений був заволодіти чужим транспортним засобом аби уникнути розправи від осіб, з якими в нього виник конфлікт. Також жодна встановлена в ході судового слідства обставина не вказує на те, що належний потерпілому транспортний засіб у момент заволодіння ним заходився на узбіччі за селом Стобихівка , а не за місцем постійного зберігання.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_3 показали, що 01 травня 2019 року до них у с. Торговище Турійського району приїхав їх двоюрідний брат ОСОБА_1 мотоциклом марки «Viper ZS» чорного кольору, якого, як він пояснив, придбав за власні кошти. Протягом усього дня обвинувачений катався по селу, а після обіду до них зателефонували родичі із села Стобихівка Камінь-Каширського району та повідомили, що ОСОБА_1 розшукує поліція з приводу зникнення мотоцикла. ОСОБА_3 , не бажаючи собі неприємностей, попросила обвинуваченого залишити її дім та з`явитися в поліцію. Після цього ОСОБА_1 кинув мотоцикл поблизу с. Торговище та сам пішов у невідомому напрямку.

З показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_3 вбачається, що дії обвинуваченого щодо незаконного заволодіння чужим транспортним засобом були цілком обдумані, свідомі та спрямовані на досягнення злочинної мети.

Винуватість обвинуваченого в незаконному заволодінні транспортним засобом особою, яка раніше вчиняла злочини проти власності, доводиться також дослідженими в судовому засіданні документами, зокрема, витягом з кримінального провадження № 12019030090000220 (т. 2 а.с. 5), протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.05.2019 року (т. 2 а.с. 9), протоколом огляду місця події від 01.05.2019 року (т. 2 а.с. 10), фототаблицями до нього (т. 2 а.с. 11-13), з яких встановлено час та місце вчинення злочину та якими підтверджується, що незаконне заволодіння транспортним засобом обвинувачений ОСОБА_1 вчинив біля 0 годин 01 травня 2019 року, перебуваючи на території домогосподарства, що адресою: АДРЕСА_2 .

З протоколу проведення слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_2 від 20 червня 2019 року (т. 2 а.с. 14-15) вбачається, що незаконне заволодіння ОСОБА_1 належним потерпілому транспортним засобом було здійснено шляхом вільного доступу, через незачинені в`їзні ворота на територію вказаного вище домогосподарства.

Протоколом огляду предметів від 01.05.2019 року (т. 2 а.с. 16-20), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 22) та постановою про визнання і приєднання до справи речових доказів від 02 травня 2019 року (т. 2 а.с. 23) підтверджується та обставина, що законним володільцем мотоцикла марки «Viper ZS 150J», 2013 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , що є предметом даного злочину, є потерпілий ОСОБА_2 , оскільки саме він володіє реєстраційним документом на транспортний засіб, що згідно з підпунктом «б» пункту 2.1 розділу 2 Правил дорожнього руху є достатньою правовою підставою для керування, а отже й володіння транспортним засобом. Таким чином, наведене вище спростовує доводи захисника про невстановлення особи потерпілого в даному кримінальному провадженні.

Також суд вважає безпідставним клопотання захисника про визнання неналежним доказом постанови слідчого про визнання і приєднання до справи речових доказів від 02 травня 2019 року з тих підстав, що дане процесуальне рішення прийнято слідчим у відсутності в його розпорядженні речового доказу - мотоцикла марки «Viper», номерний знак НОМЕР_1 , оскільки з матеріалів справи вбачається, що огляд речового доказу проводився уповноваженою службовою особою, з дотриманням норм КПК України та зафіксований у відповідному протоколі, що стало підставою для прийняття слідчим відповідного рішення про визнання транспортного засобу речовим доказом у кримінальному провадженні.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки повторно, незаконно заволодів належним потерпілому транспортним засобом.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не вбачає.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Виходячи з наведеного, дотримуючись загальних засад призначення покарання, закладених у статті 65 КК України, при обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Так, ОСОБА_1 вчинив злочин у молодому віці, маючи незняту та непогашену судимість та будучи звільненим умовно-достроково, свою винуватість у вчиненому не визнав, тому суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання лише у виді реального позбавлення волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Зважаючи на відсутність в обвинуваченого майна, належного йому на праві приватної власності, суд вважає недоцільним застосування щодо нього додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи умовно-достроково звільненим на підставі ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2018 року від відбування покарання, призначеного йому вироком цього ж суду від 07 жовтня 2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, вчинив новий злочин протягом невідбутої частини цього покарання - 1 рік 11 місяців 10 днів, суд на підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При вирішенні питання щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд враховує особу обвинуваченого, тяжкість та обставини вчиненого ним злочину, а також бере до уваги, що ОСОБА_1 порушив умови обраного йому згідно з ухвалою суду від 22 серпня 2019 року запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, тому підстав для обрання обвинуваченому іншого, більш м`якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, суд не вбачає.

Долю речового доказу суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2016 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з дня постановлення вироку - 21 листопада 2019 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 02 травня по 22 серпня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, що становить 3 (три) місяці 22 (двадцять два) дні.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком суду законної сили обрати у вигляді тримання під вартою.

Речовий доказ: мотоцикл марки «Viper ZS 150J», 2013 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні в потерпілого ОСОБА_2 , залишити в його володінні.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий: Б. С. Гамула