Рішення № 85779612, 18.11.2019, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2571/19

Провадження №2/149/792/19

Номер рядка звіту 23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18.11.2019 Хмільницький міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Войнаревича М. Г.

при секретарі Поліщук Л. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації),

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»» звернувся з позовом до Хмільницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.01.2016 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу КІА, д.н.з. НОМЕР_1 .

10.10.2016 року відбулося ДТП за участю автомобіля КІА, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , водієм якого є ОСОБА_1 .

Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16.11.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Власник пошкодженого автомобіля КІА, д.н.з. НОМЕР_1 , звернувся із заявою до позивача про настання страхового випадку. З метою визначення ремонту автомобіля КІА, д.н.з. НОМЕР_1 було проведено огляд та встановлено, що своїми діями відповідач завдав збитків на суму 22 377, 00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь в порядку регресу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про Відповідач повідомлений про розгляд справи, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами позовної заяви на адресу його реєстрації. Відповідач відзиву на позов у встановлені судом строки не подав, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Сторони не звертались до суду з клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Суд, за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст.ст. 223 ч. 4, 279, 280 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

19.01.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу КІА, д.н.з. НОМЕР_1 .(а.с.6-9)

Відповідно до довідки дорожньо-транспортної пригоди № 3016284679669667 від 18.10.2016 року (а.с.10) та постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16.11.2016 року (а.с.11), ОСОБА_1 10 жовтня 2016 року близько 09:35 години в м. Хмільник по вул. 1 Травня, керуючи автомобілем «ВАЗ 2104» державний номерний знак НОМЕР_2 з причіпом "ШЗК 06 "Турист" державний номерний знак НОМЕР_3 не врахував дорожньої обстановки, не забезпечив надійність кріплення причіпу, в наслідок чого причіп самовільно відчепився та допустив зіткнення з стоячим автомобілем "KIA", державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , чим порушив п. 23.1 ПДР України, відповідного вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

А згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 4.07.2018 року Справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18 стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

ОСОБА_2 звернулася до Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»» про настання страхового випадку.(а.с.13)

Відповідно до акту огляду транспортного засобу (а.с.15), рахунком № СЕК-6624 від 12.10.2016 року (а.с.16) та страховим актом № 16365/02/16 від 20.10.2016 року (а.с.17) встановлено, що автомобіль КІА, д.н.з. НОМЕР_1 отримав в наслідок ДТП, яке мало місце 10.10.2016 року механічні пошкодження та ремонт даного автомобіля становить 22 377, 00 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги, що вартість ремонтно - відновлюваних робіт автомобіля з урахуванням зносу деталей склала 22 377, 00 грн., враховуючи, що з відповідача в силу закону можуть бути стягнуті тільки збитки, які перевищують граничний розмір страхової суми, а також виходячи з того, що сума заявлена позивачем до стягнення, з врахуванням одержаного страхового відшкодування, цю межу не перевищила, ліміт відповідальності страховика за Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу в даному випадку не вичерпаний, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Питання щодо судових витрат підлягають вирішенню в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) відмовити.

Судові витрати по оплаті судового збору залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Войнаревич М. Г.