Рішення № 85778375, 18.11.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.2019 Справа № 920/1048/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Мудрицької С.Ю.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/1048/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Градієнт-М” (вул. Холодногірська, буд. 45, м. Суми, 40004),

до відповідача Казенного підприємства Шосткинського казенного заводу “Зірка” (вул. Садовий Бульвар, буд. 36, м. Шостка, Сумська область, 41100),

про стягнення 912 795 грн. 30 коп. заборгованості відповідно до договору № 22/10-2018, укладеного між сторонами 23.10.2018,

за участю представників сторін:

Від позивача – Курбатова С.С. (довіреність від 01.10.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4372/10 від 25.11.2010);

Від відповідача – не з`явився;

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 912 795 грн. 30 коп., в тому числі 838 861 грн. 00 коп. попередньої оплати, у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань щодо поставки товару відповідно до договору № 22/10-2018, укладеного між сторонами 23.10.2018, 67 867 грн. 30 коп. процентів за користування грошовими коштами, 6 067 грн. 00 коп. 3% річних, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.10.2019 відкрите провадження у справі № 920/1048/19, призначене підготовче засідання на 18.11.2019, 11:00; наданий відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; наданий позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України.

07.11.2019 відповідач подав заяву (вх. № 9095 від 07.11.2019), в якій визнає позов у повному обсязі.

За приписами ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Позивач подав клопотання (вх. № 9387 від 18.11.2019) про долучення до матеріалів справи копій договору №1/10.19 про надання правової допомоги від 01.10.2019 та акту наданих послуг згідно з договором №1/10.19 про надання правової допомоги від 01.10.2019 на загальну суму 15 000 грн. 00 коп.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 22/10-2018 від 23.10.2018, відповідач зобов`язується передати (поставити) позивачу, а позивач зобов`язується прийняти й оплатити наступний товар: елементи списаного обладнання та матеріали, які втратили експлуатаційну цінність, що утворились в результаті господарської діяльності постачальника.

Відповідно до п. 2.1. договору, товар поставляється окремими партіями. Інформація про номенклатуру та кількість міститься у відповідних специфікаціях. Специфікації на товар, оформлені належним чином і підписані уповноваженими представниками сторін, є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктами 4.1.-4.5. договору, вантажоодержувачем товару є ТОВ «ГРАДІЄНТ-М».

Поставка товару здійснюється на умовах СРТ, або на інших умовах, вказаних у відповідних специфікаціях.

Термін поставки товару вказується у відповідних специфікаціях.

На підтвердження поставки, постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; акт походження товару (акт списання), приймально-здавальний акт.

Датою поставки вважається дата оформлення приймально-здавального акту з вантажоодержувачем. Перехід права власності виникає в момент оформлення приймально-здавального акту.

Згідно з розділом 5 договору, загальна сума договору визначається сумами всіх специфікацій на окремі партії. Зміна загальної суми цього договору здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін специфікацій на додаткові партії товару. Ціна на товар протягом дії договору може змінюватися, всі зміни ціни відображаються у відповідних специфікаціях.

Розрахунки за поставлений за цим договором товар здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Оплата за товар здійснюється за вагою нетто за результатами приймання вантажоодержувачем, якщо інше не передбачено у відповідній специфікації або в додаткових угодах сторін.

Оплата за товар здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту приймання товару вантажоодержувачем.

По взаємній згоді сторін допускається інший порядок розрахунків, не заборонений законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 (п. 8.6. договору).

Відповідно до підписаних сторонами специфікацій № 1 від 12.11.2018, № 2 від 03.12.2018, № 3 від 22.12.2018, відповідач зобов`язався передати позивачу товар загальною вартістю 3 530 219 грн 84 коп.

На підставі виставлених рахунків, позивачем згідно з платіжними дорученнями № 2580 від 15.11.2018, № 2585 від 15.11.2018, № 2789 від 21.12.2018 перераховано відповідачу 1 696 950 грн.

Відповідно до актів приймання металів чорних (вторинних) № 07/12 від 07.12.2018, № 11/12 від 11.12.2018, № 14/12 від 14.12.2018, № 17/12 від 17.12.2018, № 19/12 від 19.12.2018, № 20/12 від 20.12.2018, № 22/12 від 22.12.2018, № 25/12 від 25.12.2018, № 27/12 від 27.12.2018, № 28/12 від 28.12.2018, №24/01 від 24.01.2019, № 04/02 від 04.02.2019, відповідачем позивачу поставлено товар на загальну суму 858 089 грн. 00 коп.

Листом від 09.04.2019 № 09/04-19 позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити поставку товару на суму 838861 грн 00 коп.

Відповідач листом від 11.04.2019 № 309-юр повідомив позивача, що поставку товару в найкоротший термін буде поновлено.

Листом від 09.07.2019 № 09/07-19 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти в сумі 838861 грн 00 коп.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків, що підписаний представниками сторін, станом на 03.09.2019 заборгованість відповідача перед позивачем складає 838 861 грн. 00 коп.

03.09.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою № 03/09-19 про повернення грошових коштів в сумі 838 861 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не поставив позивачу товар, на вимогу позивача кошти в сумі 838 861 грн 00 коп. не повернув.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Згідно зі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що факт перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 1 696 950 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 2580 від 15.11.2018, № 2585 від 15.11.2018, № 2789 від 21.12.2018. Разом з цим, доказів поставки відповідачем позивачу товару на всю суму матеріали справи не містять, відповідачем такі докази не подані. Відповідачем поставлений позивачу товар на суму 858 089 грн. 00 коп.

Листом від 09.04.2019 № 09/04-19 позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити поставку товару на суму 838861 грн 00 коп. Відповідач листом від 11.04.2019 № 309-юр повідомив позивача, що поставку товару в найкоротший термін буде поновлено. 09.07.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, що отримана відповідачем 12.07.2019 за вх. № 800.

Відповідач не подав ні доказів поставки товару, ні доказів повернення грошових коштів на вимогу позивача, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Враховуючи викладені встановлені судом обставини, оскільки відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язань щодо поставки товару, грошові кошти в сумі 838 861 грн. 00 коп. на вимогу позивача не повернув, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 838861 грн. 00 коп. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У силу положень статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Тобто порушенням грошового зобов`язання є невиконання боржником обов`язку сплатити грошові кошти.

Судом встановлено, що вимога позивача про повернення грошових коштів, викладена у листі від 09.07.2019, отримана відповідачем 12.07.2019, відповідно – відповідач, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, був зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти у строк до 19.07.2019.

Доказів повернення грошових коштів на вимогу позивача у строк до 19.07.2019 відповідач не подав.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем відповідачу нараховані 3% річних за період з 19.07.2019 по 15.10.2019 в сумі 6067 грн. 00 коп.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення попередньої оплати на вимогу позивача, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6067 грн. 00 коп. 3% річних.

Крім цього, на підставі ст.ст. 536, 693, 1048 Цивільного кодексу України за користування чужими коштами позивачем відповідачу нараховані проценти в сумі 67 867 грн 30 коп. за період з 19.07.2019 по 15.10.2019.

Відповідно до частини третьої статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно із статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Разом з цим, спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли на підставі договору поставки, в якому сторонами не узгоджено у визначений законом спосіб нарахування певного розміру відсотків в порядку статті 536 Цивільного кодексу України, в тому числі у п. 6.5. договору, на який вказує позивач.

Правовідносини сторін не є правовідносинами позики в розумінні ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим правові підстави для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків - відсутні.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договорів позики, ренти, банківського вкладу та правовідносин, які склалися між сторонами за договором поставки, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 1 вересня 2018 року у справі № 902/753/17.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 67 867 грн 30 коп. процентів за користування чужими коштами на підставі ст.ст. 536, 693, 1048 Цивільного кодексу України, за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судові витрати позивача складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 13692 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 3382 від 15.10.2019) та витрат на професійну правову допомогу в сумі 15 000 грн. Факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката підтверджується договором про надання правової допомоги № 1/10.19 від 01.10.2019, додатком № 1 до договору, довіреністю від 01.10.2019, актом наданих послуг від 15.10.2019, платіжним дорученням № 97 від 04.10.2019. Клопотання від відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до суду не надходило.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в сумі 6336 грн 96 коп. (50 відсотків судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог), сплачений платіжним дорученням № 3382 від 15.10.2019 підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю “Градієнт-М”.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Казенного підприємства Шосткинського казенного заводу “Зірка” (вул. Садовий Бульвар, буд. 36, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 14315351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Градієнт-М” (вул. Холодногірська, буд. 45, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 40138576) 838 861 грн. 00 коп. попередньої оплати, 6 067 грн. 00 коп. 3% річних, 6336 грн 96 коп. витрат по сплаті судового збору, 13884 грн. 73 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Градієнт-М” (вул. Холодногірська, буд. 45, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 40138576) з державного бюджету України (рахунок UA818999980000034311206083032, отримувач – УК у м. Сумах/м. Суми/22030101, ЄДРПОУ 37970593, банк отримувача – Казначейство України (ел.адм.подат)) судовий збір в сумі 6336 грн. 96 коп., сплачений платіжним дорученням № 3382 від 15.10.2019.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. ст. 241, 256 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 21.11.2019.

Суддя Є.А. Жерьобкіна