Ухвала суду № 85772845, 19.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

19 листопада 2019 року м. Київ № 640/22562/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Амельохін В.В., розглянувши позовну заяву та клопотання про забезпечення адміністративного позову у справі

за позовомОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів провизнання незаконним та скасування наказу від 28.10.2019р. №504,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 28.10.2019р. №504 «Про порушення дисциплінарного провадження та відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків».

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії з моменту підписання (з 28.10.2019р.) пункту 2 наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 28.10.2019р. №504 «Про порушення дисциплінарного провадження та відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків», згідно з яким наказано відсторонити від виконання посадових обов`язків начальника Юридичного управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_1 на час дисциплінарного провадження.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, судом встановлено, що оскаржуваний наказ був прийнятий 29 жовтня 2019 року.

Заява мотивована тим, що перебуваючи на посаді начальника Юридичного управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, проти ОСОБА_1 оскаржуваним наказом порушено дисциплінарне провадження з 29 жовтня 2019 року та відсторонено останнього від виконання посадових обов`язків начальника Юридичного управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на час дисциплінарного провадження.

Як зазначає позивач, ні він, ні будь-які інші працівники Юридичного управління не несуть жодних обов`язків чи відповідальності стосовно стану (якості) ведення та зберігання усіх матеріалів номенклатурних справ №11-02 «Накази Національного агентства з основної діяльності» на 2018 рік та на 2019 рік та наявності службових записок за 2018 рік, які складалися Управлінням менеджменту активів (Управління з питань управління активами).

Таким чином, на переконання позивача, оскаржуваний наказ в частині пункту 2, прийнятий незаконно, а тому є всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Закону України «Про державну службу» у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.

Позивач зазначає, що оскільки наказом Національного агентства від 29.10.2019 №504 «Про порушення дисциплінарного провадження та відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків» застосовано відсторонення ОСОБА_1 , йому не виплачується заробітна плата. Поряд із цим, позивач зазначає, що відсторонення ОСОБА_1 є безпідставним, незаконним і протиправним. Так само, як і порушення стосовно нього дисциплінарного провадження.

У зв`язку з цим, як зазначає позивач, починаючи з 29.10.2019р. дією наказу № 504 в частині відсторонення (пункт 2) безпідставно, незаконно і протиправно порушується конституційне право ОСОБА_1 на оплату праці.

Відповідно до приписів статті 43 Конституції України:

- кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша);

- право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома).

Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3). Складовою цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України). Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу законів про працю України і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Позивач зазначає, що безпідставно, незаконно і протиправно застосоване наказом №504 до нього відсторонення грубо порушує конституційні права і гарантії останнього на працю і своєчасне одержання винагороди за нею.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

При вирішенні даного клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

На підставі наведених вимог КАС України розгляд поданої заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно зі статтею 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною шостою статті 154 КАС України визначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків як заявнику, так і іншим учасникам підприємства, для виправлення яких буде необхідно докласти значних зусиль. Отже, заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При цьому, суд вважає достатнім та співмірним для захисту прав заявника від можливих порушень задовольнити заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 2 наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 29.10.2019р. №504 «Про порушення дисциплінарного провадження та відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків», згідно з яким наказано відсторонити від виконання посадових обов`язків начальника Юридичного управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_1 на час дисциплінарного провадження.

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, суд погоджується та вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, поновлення порушених, оспорюваних прав, інтересів позивача, у зв`язку з чим приходить до висновку про задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 150-154, 156, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію пункту 2 наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 29.10.2019р. №504 «Про порушення дисциплінарного провадження та відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків», згідно з яким наказано відсторонити від виконання посадових обов`язків начальника Юридичного управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_1 на час дисциплінарного провадження.

Ухвала набирає чинності з 19.11.2019р. і підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання до 19.11.2022р.

Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Боржником: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, 01001, код ЄДРПОУ 41037901).

Відповідно до частини статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Амельохін