Ухвала суду № 85770323, 20.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

20 листопада 2019 року м. Київ№ 826/12012/17Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування Наказу № 2719/5 від 14.09.2015, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 (далі - третя особа, ОСОБА_3 ), у якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №2719/5 від 14.09.2016 року, яким задоволено скаргу ПАТ «Альфа-Банк» від 15.08.2016 року за №65947-10- б/б із доповненням до неї від 07.09.2016 року, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №30553589 від 20.07.2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О.І. щодо проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на нерухоме майно: квартира, загальною площею 81,2 кв. м. й житловою площею 48,9 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 15493537; та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №30601863 від 20.07.2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. щодо проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно: квартира, загальною площею 81,2 кв. м. й житловою площею 48,9 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 15545731;

скасувати запис про скасування запису про право власності № 15493537 за ОСОБА_4 на нерухоме майно: квартира, загальною площею 81,2 кв. м. й житловою площею 48,9 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 та запис про скасування права власності № 15545731 за ОСОБА_1 на нерухоме майно: квартира, загальною площею 81,2 кв. м. й житловою площею 48,9 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснений 14.09.2016 року ОСОБА_5 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, індексний номер рішення: 31389331.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19.06.2018 судом постановлено ухвалу про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши зібрані в ній докази, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі зважаючи на таке.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункти 1, 4 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц надала роз`яснення щодо предметної підсудності спорів, де оскаржуються дії державного реєстратора. Так, Суд вказав на те, що визначальним критерієм здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування. Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 у справі №911/488/18 щодо предметної підсудності спорів, де оскаржуються дії державного реєстратора вказала про те, що державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Якщо ж, на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб`єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи. До того ж навіть у випадку, коли суб`єкт державної реєстрації прав не допустив порушень законодавства при проведенні державної реєстрації права, це не є перешкодою для розгляду спору за цивільним позовом, задоволення якого є підставою для вчинення реєстраційних дій.

Отже, для визначення предметної підсудності спору, що розглядається у даній справі, необхідно з`ясувати наявність або відсутність приватно-правого спору щодо спірного об`єкта нерухомості.

ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України №2719/5 від 14.09.2016 року, яким задоволено скаргу ПАТ «Альфа-Банк» від 15.08.2016 року за №65947-10- б/б із доповненням до неї від 07.09.2016 року, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №30553589 від 20.07.2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О.І. щодо проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на нерухоме майно: квартира, загальною площею 81,2 кв. м. й житловою площею 48,9 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 15493537; та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №30601863 від 20.07.2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. щодо проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно: квартира, загальною площею 81,2 кв. м. й житловою площею 48,9 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 15545731; скасування запису про скасування запису про право власності № 15493537 за ОСОБА_4 на нерухоме майно: квартира, загальною площею 81,2 кв. м. й житловою площею 48,9 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 та запис про скасування права власності № 15545731 за ОСОБА_1 на нерухоме майно: квартира, загальною площею 81,2 кв. м. й житловою площею 48,9 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснений 14.09.2016 року ОСОБА_5 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, індексний номер рішення: 31389331. Позиція позивача ґрунтується на тому, що, на його думку, ОСОБА_6 не має законних прав на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_2 , враховуючи той факт, що попередньо відповідачем скасована реєстрація права власності за ОСОБА_4 , у якого позивач придбав вказаний об`єкт нерухомості, тобто був похідним правонабувачем.

Отже, позивач заперечує речові права третьої особи на об`єкт нерухомості, щодо якого було прийнято оскаржувані у даній справі рішення відповідача. Також позивач обґрунтовує власну правову позицію тим, що саме він є власником вказаної квартири.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даній справі наявний спір про право власності на об`єкт нерухомого майна, а тому такий спір не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі оскільки спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до вищезазначених положень законодавства, позивачу слід звернутися до місцевого загального суду.

На виконання частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, при цьому наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись положеннями статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування Наказу № 2719/5 від 14.09.2015, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Н.М. Клименчук