Рішення № 85769941, 20.11.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року справа № 580/2633/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (далі-відповідач) в якій просить:

- визнати протиправною відмову управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області у виплаті заборгованості по щомісячних страхових виплатах за період з 01 травня 2016 р. по березень 2018 р. та стягнути на користь позивача фактичну, наявну заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 01 травня 2016 р. по березень 2018 р. та збитки від інфляції на суму фактичної заборгованості по день остаточного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, зазначено що позивачу 30.11.2006р. встановлено третю групу інвалідності із втратою 40 % працездатності. З 10.12.2014р. позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території в Донецькій області, проте до 2 квітня 2018 року - дати взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи в м. Канів Черкаської області регресу та пенсії не отримував, в зв`язку з чим звернувся із відповідною заявою до відповідача про нарахування та виплату передбачених законодавством виплат. Позивач звертає увагу, що відповідачем визнається заборгованість зі сплати страхових виплат позивачу, однак у виплаті коштів відмовлено з огляду на відсутність окремого порядку визначеного КМУ для виплати сум страхових виплат, які не виплачено за минулий період. З огляду на зазначені обставини, позивач вважає відмову відповідача у виплаті страхових виплат протиправною, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

11.10.2019р., в межах строку встановленого судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не обгрунтовані та зазначено про доцільність відмови в їх задоволенні. В обгрунтування відзиву (заперечень) проти задоволення позовних вимог представником відповідача зазначено, що 10.05.2018р. на підставі заяви позивача від 02.04.2018р. була винесена постанова про продовження раніше призначеної страхової виплати. Щомісячні виплати призначені з 01.04.2018 року безстроково. Крім того, зазначено, що пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2017р. №335 визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати і виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, Кабінетом Міністрів України не затверджений порядок здійснення страхових виплат, які невиплачені за минулий період, в зв`язку з чим законодавчої підстави, яка б підтверджувала обов`язок відповідача виплатити кошти за період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2018 року включно немає. Це ж стосується і нарахованих позивачем збитків від інфляції. З урахуванням зазначеного, представник відповідача зазначив про необгрунтованість позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом, з довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДОН-04 № 066104 від 30 листопада 2006 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати працездатності 40% з 30 листопада 2006 року - безстроково.

У відповідності до довідки обласної МСЕК №3 м. Донецьк, серії ДОН-05 № 140755 від 30 листопада 2006, позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково, у зв`язку із професійним захворюванням.

Згідно копії довідки від 02 квітня 2018 року № 0000505092 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа. Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

02 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Канівського відділення УВДФСС з заявою про виплату йому раніше призначеної страхової виплати за період, в якому не проведені платежі відділенням виконавчої дирекції Фонду м. Костянтинівка Донецької області.

26 квітня 2018 року Фонд соціального страхування Управління виконавчої дирекції фонду у Черкаській області листом № 03-09-1050 направив запит до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області щодо призначених ОСОБА_1 страхових виплат в тому числі доплати, яка виникла внаслідок проведеного в 2015 році перерахунку з 01 березня 2014 року згідно з постановою правління Фонду від 11 грудня 2014 року (якщо такий був проведений).

04 травня 2018 року Управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області листом № 01-04/18-698 повідомив, що ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2014 року по 30 квітня 2016 року як внутрішньо переміщена особа, знаходився на обліку та отримував страхові виплати у Костянтинівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. У січні 2015 року потерпілому був проведений перерахунок щомісячних страхових виплат та нарахована доплата. З 01 травня 2016 року потерпілий до інших відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України не звертався та страхові виплати не отримував.

Постановою від 10 травня 2018 року № 2305/378/378/1 ОСОБА_1 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 5792 грн. 46 коп. Виплати провадити вирішено з 01 квітня 2018 року безстроково.

18 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Канівського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Черкаській області з заявою про строки та порядок погашення заборгованості по регресу за період неотримання ним призначеної йому виплати у зв`язку з професійною втратою здоров`я.

24 липня 2018 року Канівське відділення фонду соціального страхування України управління виконавчої дирекції фонду у Черкаській області листом № 04-1-16-613 повідомило ОСОБА_1 , що за період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2018 року суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На сьогоднішній день окремий порядок відшкодування суми соціальних виплат не затверджено, тому строки виплати заборгованості повідомити не можуть.

Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону №1105-ХІV, фонд зобов`язаний забезпечити фінансування та виплату матеріального забезпечення, страхові виплати і надати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Згідно частини 1 статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частинами 4, 5 та 7 статті 47 Закону №1105-XIV встановлено, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Статтею 27 Закону України від 14.01.1998 №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Пунктом третім розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII).

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Водночас частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

За правилами статті 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (далі Порядок №365).

Згідно пункту 15 Порядку №365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

При вирішенні спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається судом, підставою для невиплати позивачу щомісячних страхових виплат за період з 01.05.2016р. по 31.03.2018р. слугує відсутність порядку виплати таких сум, затвердженого Кабінетом Міністрів України у відповідності до пункту 15 Порядку постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335.

Суд зазначає, що у відповідності до листа Управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області від 04.05.2018р. № 01-04/18-698, ОСОБА_1 у період з 01 травня 2016 року до інших відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України не звертався та страхові виплати не отримував.

Суд звертає увагу, що з аналізу приписів ст.ст. 10,47 Закону №1105-ХІV, судом вбачається, що фонд зобов`язаний забезпечити виплату страхових виплат. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність порядку виплати таких сум, затвердженого Кабінетом Міністрів України не може бути підставою для відмови позивачу у виплаті щомісячних страхових виплат за спірний період, оскільки неприйняття нормативно-правового акту Кабінетом Міністрів України, не може впливати на реалізацію права позивача, встановленого частиною 7 статті 47 Закону №1105-XIV на отримання належних сум страхових виплат.

Таким чином, страхові виплати позивачу не були своєчасно, за його зверненням, виплачені з вини Фонду.

При цьому суд звертає увагу, що Порядок №365 не є законом України, тому не може звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлені Конституцією України та законодавчими актами вищої юридичної сили.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Як зазначено у статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Суд, з огляду на приписи частини 3 статті 7 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, доходить висновку, про необхідність застосування до спірних правовідносин Закону №1105-XIV, та не застосовує підзаконні нормативні акти, які йому суперечать.

При цьому законодавством чітко встановлено, що призначення, виплата, припинення виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням усім без виключення особам, в тому числі й особам, які вимушено перемістилися з тимчасово окупованих територій, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо соціального страхування на рівні з іншими громадянами України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, про обгрунтованість позовної вимоги щодо визнання відмови відповідача у виплаті щомісячних страхових виплат позивачу за період з 01.05.2016р. по 31.03.2018р. - протиправною.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 КАС України, суд на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд, зокрема, звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України": перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

На підставі зазначеного, беручи до уваги, встановлену в ході розгляду справи, протиправність відмови відповідача у виплаті належних позивачу щомісячних страхових виплат за період з 01.05.2016р. по 31.03.2018р., суд доходить висновку про доцільність задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу щомісячні страхові виплати за період з 01.05.2016р. по 31.03.2018р.

Крім того, з урахуванням вимог ч.7 ст.47 Закону № 1105-XIV, судом також вбачаються підстави для зобов`язання відповідача виплатити позивачу щомісячні страхові виплати за період з 01.05.2016р. по 31.03.2018р., з коригуванням у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці", з огляду на те, що страхові виплати за вказаний період не було виплачено з вини відповідача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок коригування, у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги, на страхові виплати нараховується відповідачем та виплачується після нарахування відповідачем сум невиплачених позивачу страхових виплат за період з 01.05.2016р. по 31.03.2018р., оскільки обрахунок страхових виплат, відповідно до повноважень визначених законодавством, здійснює територіальний орган Фонду соціального страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов задоволено повністю, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 768,40 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 14.09.2019р. № 194, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області щодо виплати заборгованості по щомісячних страхових виплатах за період з 01.05.2016р. по 31.03.2018 р.

Зобов`язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (вул. Б. Вишневецького, 18, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ - 41321284) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) раніше призначені, але не виплачені щомісячні страхові виплати за період з 01.05.2016р. по 31.03.2018р., із коригуванням у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (вул. Б. Вишневецького, 18, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ - 41321284) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко