Рішення № 85765364, 07.02.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16739/17

провадження № 2/753/2809/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О., секретар судового засідання Кримчук Я.Р.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

представники позивача - Сафір Ф.О., Кіріченко В.М., Гаренко Н.В.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянув в судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У вересні 2017 р. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (зараз - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», далі по тексту - АТ КБ «Приватбанк», банк, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 116 844, 76 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. На підставі договору від 12.01.2009 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що його заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті www.privatbank, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, та надав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками та перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. ОСОБА_1 порушив зобов`язання за договором і станом на 27.08.2017 має заборгованість в загальному розмірі 116 844, 76 грн., що включає заборгованість по кредиту в сумі 5 965,91 грн., заборгованість по відсотках в сумі 101 038,62 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 3 800 грн. та штрафи, нараховані відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов і правил надання банківських послуг, - 500 грн. (фіксована частина) і 5 540,23 грн. (процентна складова).

Відповідач позов не визнав пославшись на недоведеність позовних вимог та заявив про застосування позовної давності. На обґрунтування заперечень по суті позовних вимог вказав, що позивачем не доведено належними доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів, не надано інформацію про рух коштів по рахунку відповідача та підписаної відповідачем довідки про умови кредитування, а розрахунки позивача викликають сумніви у їх правильності, оскільки не зрозуміло, яким чином виникла заборгованість по відсотках в сумі 101 038,62 грн. при тому, що заборгованість по тілу кредиту з 30.04.2014 залишається незмінною і становить 5 965,91 грн. Заява про сплив позовної давності мотивована тим, що відповідач востаннє здійснював оплату за договором 29.03.2014, а відтак позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності, про поновлення якого не просив.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому викладені заперечення проти аргументів відповідача, однак зважаючи на те, що відсутні підтвердження надсилання його копії і копій доданих до нього доказів відповідачу, суд не бере до уваги пояснення, викладені позивачем відповідачем у відповіді на відзив, та додатково надані ним докази, і вирішує справу на підставі наявних у справі пояснень та доказів сторін.

ІІ. Процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою від 12.10.2017 суд (під головуванням судді Кириченко Н.О.) відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 05.12.2017.

27.11.2017 справу передано в провадження судді Трусової Т.О.

05.12.2017 розгляд справи відкладено на 01.02.2018.

30.01.2018 позивач подав заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

01.02.2018 представник відповідача подав клопотання про залишення позовної заяви без руху, заяву про застосування строку позовної давності та відзив на позов.

01.02.2018 суд постановив ухвалу (протокольну) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, замінив засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 04.04.2018.

04.04.2018 представник відповідача подав клопотання про проведення підготовчого засідання за його відсутності та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 04.04.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.07.2018.

17.04.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.07.2018 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості врегулювати спір у позасудовому порядку.

17.07.2018 розгляд справи відкладено на 11.10.2018.

11.10.2018 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості врегулювати спір у позасудовому порядку.

11.10.2018 розгляд справи відкладено на 07.02.2019.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, подали письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

ІІІ. Фактичні обставини, зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.

12.01.2009 між ЗАТ КБ «Приватбанк» (банком), правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 (клієнтом) шляхом акцептування банком пропозиції клієнта було укладено договір, предметом якого є видача банком клієнту кредитної картки у національній валюті України.

Сторони договору погодили, що заява ОСОБА_1 разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Судом встановлено, що банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок, видав кредитну картку та здійснював їх обслуговування.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що починаючи з квітня 2009 р. відповідач користувався кредитними коштами і періодично вносив платежі на погашення заборгованості. Останній платіж на погашення кредиту ОСОБА_1 здійснив у жовтні 2014 р. в сумі 200 грн., після чого будь-які сплати на користь банку припинив.

Доводи відповідача про те, що він припинив виконання зобов`язань по погашенню кредиту у березні 2014 р. суд відхиляє, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надано.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості відповідача станом на 27.08.2017 становить 116 844, 76 грн., що включає заборгованість по кредиту в сумі 5 965,91 грн., заборгованість по відсотках в сумі 101 038,62 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 3 800 грн. та штрафи, нараховані відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов і правил надання банківських послуг, - 500 грн. (фіксована частина) і 5 540,23 грн. (процентна складова).

Як на підставу своїх вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що укладений сторонами договір є договором приєднання, а відтак з підписанням заяви відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

За загальним правилом, встановленим статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас належних і допустимих доказів погодження сторонами умов договору суду не надано.

Так, відповідно до вимог частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 цього Кодексу дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень статті 1069 ЦК України права і обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунку, визначаються положеннями про позику і кредит (параграфи 1, 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 цього Кодексу встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підтвердження умов договору позивач надав суду копію анкети-заяви відповідача, копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», витяги з Умов та правил надання банківських послуг і Правил користування платіжною карткою та розрахунок заборгованості.

Проте вказані документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування.

Так, у підписаній ОСОБА_1 заяві (анкеті-заяві) вказані лише його анкетні дані та контактна інформація, проте у ній не зазначені жодні умови кредитування, зокрема, такі як сума кредиту, розмір процентів, неустойки, строки і порядок погашення кредиту.

Пам`ятку клієнта та Тарифи банку, які є складовими частинами договору, суду не надано, а у Довідці про умови кредитування, Умовах та Правилах надання банківських послуг і Правилах користування платіжною карткою підписи відповідача відсутні.

Зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені положення цивільного законодавства суд дійшов висновку, що позивачем не доведено погодження з відповідачем умов договору, а отже не доведено і право вимагати від відповідача сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій на умовах, які не були погоджені.

Водночас судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав від банку грошові кошти і розпорядився ними на власний розсуд.

Згідно з приписом частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже за змістом вказаної норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає доведеним існування усіх трьох умов, які є підставою для виникнення зобов`язання з безпідставного придбання майна.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 безпідставно збагатився за рахунок позивача, порушені права позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення тіла кредиту в сумі 5 965,91 грн.

Доводи представника відповідача про сплив строків позовної давності суд вважає необґрунтованими.

Так, стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а статтею 257 цього Кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановив суд, останній платіж на погашення кредиту ОСОБА_1 здійснив у жовтні 2014 р., а отже даний позов подано в межах строків позовної давності.

ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.

З огляду на результат розгляду справи, суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 613,43 грн. (5 965,91х100/116 844,76).

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором в сумі 5 965 грн. 91 коп. та судовий збір в сумі 613 грн. 43 коп., а усього 6 579 грн. 34 коп.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДР 14360570, рахунок № НОМЕР_1 , МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: