Ухвала суду № 85763264, 18.11.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6618/19

Провадження № 4-с/461/39/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Радченко В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Сидорак М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) на дії державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області (адреса: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Покровська, 5), -

ВСТАНОВИВ :

Представник АТ «Ідея Банк» звернувся до Галицького районного суду міста Львова із скаргою на дії державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області. Зазначена скарга обґрунтована тим, що АТ «Ідея Банк» пред`явив до примусового виконання до Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області виконавчий лист виданий Галицьким районним судом м. Львова 30.05.2016 року по справі №461/5665/15. На адресу АТ «Ідея Банк» надійшло повідомлення державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 08.07.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». АТ «Ідея Банк» вважає, що зазначене повідомлення державним виконавцем складено з порушенням законодавства, у зв`язку з чим, скаржник змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Представник скаржника у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Державний виконавець Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Божник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем свого проживання. Однак, до суду повернувся конверт за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Встановлено, що 30 травня 2016 року Галицьким районним судом міста Львова, видано виконавчий лист у справі № 461/5665/15.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

АТ «Ідея Банк» звернувся до Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області з заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 461/5665/15.

Головним державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області на адресу Акціонерного Товариства «Ідея Банк» надіслано повідомлення від 08 липня 2019 року про повернення виконавчого документа по справі №461/5665/15, виданого Галицьким районним судом міста Львова 30.05.2016 стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Акціонерне Товариство «Ідея Банк» вважає, що зазначене повідомлення державним виконавцем складено з порушенням законодавства, у зв`язку з чим скаржник змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Пунктом 6 ч. 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Частиною 1ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Отже, державний виконавець, отримавши виконавчий документ та вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження, перевіряє, зокрема, його відповідність вимогам статті 4 Закону і у разі відсутності будь-якої із цих вимог може повернути виконавчий лист стягувачу.

Проте в даному випадку дії державного виконавця не відповідали вимогам закону і він не мав підстав винести постанову про повернення виконавчого листа стягувачу.

Пунктом 9 частини 2статті 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя.

У силу статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до приписів частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що стадія примусового виконання судового рішення є невід`ємною частиною відновлення прав особи із застосуванням судової процедури, відповідно до якої стягувач має сподіватись на фактичну реалізацію своїх прав згідно із юридично закріпленим змістом впродовж чітко регламентованого строку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання на всій території України (ч.5ст.124 Конституції України,ст.18 ЦПК України). Примусове виконання судового рішення покладено на державну виконавчу службу і здійснюється відповідно до ЗУ«Про виконавче провадження».

Питання, пов`язані із недостатністю відомостей у виконавчому документі, які можуть бути доповнені в заяві стягувана про відкриття виконавчого провадження вирішене у правовій позиції Верховного суду України у його постанові від 21.05.2014 року, у якій вказано, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Державний виконавець в судове засідання не прибув, письмових пояснень чи заперечень до суду не надав та не представив суду жодних доказів на спростування вимог скарги.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що повідомлення державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Гриченюк А.А. від 08.07.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання не відповідає нормам чинного законодавства, а тому скаргу слід задовольнити.

Частиною 2 ст.451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» - виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 8 ЗУ «Про державну виконавчу службу» - державний службовець зобов`язаний сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що скарга на дії державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області підставні та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.449, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) на дії державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області (адреса: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Покровська, 5) - задовольнити.

Зобов`язати Васильківський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Київській області прийняти до примусового виконання виконавчий лист по справі №461/5665/15, виданий Галицьким районним судом м.Львова від 30.05.2016 р.

Ухвала може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2019 р.

Суддя: Радченко В.Є.