Вирок № 85760591, 20.11.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 20.11.2019

ЄУН 320/5953/19

Провадження № 1-кп/320/933/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«20» листопада 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

за участю прокурора (в режимі відеоконференції з Ленінським районним судом м. Кіровограда) – Олефіренка В.В.,

обвинуваченого (в режимі відеоконференції з Народицьким районним судом Житомирської області) – Давиденка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 42019120050000035 від 24 квітня 2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Київської області, Іванківського району, с. Кропивня, громадянина України, з повною загальною середньо освітою, одруженого, колишнього військовослужбовця військової служби призваного під час мобілізації військової частини В2731, який обіймав посаду майстра групи регламенту та ремонту зенітного ракетно-артилерійського дивізіону у військовому званні «солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 14.09.2017 року Народицьким районним судом Житомирської області за ч.1 ст. 164 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 120 годин,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303 від 17 березня 2014 року громадянина ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, 31.03.2014 Овруцьким РВК Житомирської області.

Відповідно до наказу командира військової частини А0409 (польова пошта В2731) № 95 від 31.03.2014 солдата ОСОБА_1 , призначено на посаду майстра групи регламенту та ремонту зенітного ракетно-артилерійського дивізіону зазначеної військової частини.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_1 , відповідно до ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 №5 51-XIV (далі Статутів), ст. 1, ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; додержуватись правил військової поведінки; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки; завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Так, у період з серпня 2014 року по грудень 2014 року базовий табір військової частини - польова пошта В2731 тимчасово передислокований до смт Мирне Мелітопольського району Запорізької області.

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини - польова пошта В2731 та проходячи військову службу на посаді майстра групи регламенту та ремонту зенітного ракетно- артилерійського дивізіону військової частини - польова пошта В2731, на порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №5 51-XIV, ст. 1, ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи придатним для проходження військової служби, 20.08.2014 вирішив самовільно залишити місце служби без поважних причин, а саме базовий табір військової частини - польова пошта В2731, який дислокувався за адресою: смт Мирне, Мелітопольського району, Запорізької області та незаконно перебував поза його межами до моменту доставлення Військовою службою правопорядку 13.03.2017 до військової частини - польова пошта В2731 (м. Новоград-Волинський, Житомирської області), чим припинив вчинення вказаного злочину, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред`явленому обвинуваченні за ст. 407 ч. 3 КК України визнав повністю і пояснив, що дійсно 20.08.2014 самовільно залишив місце служби за адресою: смт Мирне, Мелітопольського району, Запорізької області та перебував поза його межами до моменту доставлення його Військовою службою правопорядку 13.03.2017 до військової частини.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.

ОСОБА_1 за місцем служби характеризується негативно, раніше судимий, але свою вину у скоєнні злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, що суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає доцільним призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, передбачене санкцією ст. 407 ч.3 КК України, у виді позбавлення волі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до нього ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» та просив звільнити його від покарання, оскільки на день набрання чинності цим Законом брав безпосередню участь в АТО і має статус учасника бойових дій.

Прокурор не заперечував проти звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набув чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Відповідно до п. «д» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, зокрема ветерани війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, копія якого міститься у матеріалах кримінального провадження.

Свою вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.407 КК України, який згідно зі ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, визнав повністю, щиро кається у вчиненому.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, передбачених ч.4 ст.86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього раніше не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.

Наслідки застосування амністії обвинуваченому роз`яснено.

Речові докази у справі відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Цивільний позов заявлено не було. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного за цим вироком покарання на підставі п. «д» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Т.В.Юрлагіна