
Справа № 308/4933/16-а
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2019 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бедьо В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Пазяк С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шкорка Ігор Михайлович, до Чопського міського голови Самардак Валерія Володимировича, секретаря Чопської міської ради Чолавин Михайла Васильовича, Чопської міської ради Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Чопської міської ради, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шкорка І.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до Чопського міського голови ОСОБА_5, секретаря Чопської міської ради ОСОБА_4., Чопської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 11.04.2016 року позивач був ознайомлений під розписку із розпорядженням від 08.04.2016 року № 95-ос «Про припинення трудового договору», яке було підписано Чопським міським головою ОСОБА_5 . та секретарем Чопської міської ради ОСОБА_4 . Однак, з даним розпорядженням позивач не згідний та бажає його оскаржити, а також позивач не згідний з іншими розпорядженнями та діями посадових осіб.
Відповідно до відомостей із трудової книжки позивача ОСОБА_1 він з 05.02.2007 року був працівником Чопської міської ради Закарпатської області, оскільки отримував від неї заробітну плату.
Позивач відповідно до розпорядження Чопського міського голови від 31.12.2013 року № 65-ос був призначений в порядку переведення на посаду керівника Центру надання адміністративних послуг з 13.01.2014 року.
Крім того, позивач на чергових виборах депутатів місцевих рад, які відбулися 25.10.2015 року, був обраний депутатом Чопської міської ради VII скликання від політичної партії «Єдиний центр».
Зазначає, що 29.01.2016 року Чопська міська рада на четвертій сесії VII скликання прийняла за поданням Чопського міського голови рішення № 5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради».
Позивач, будучи депутатом Чопської міської ради, голосував проти прийняття даного рішення, оскільки вважав його незаконним. Крім того, позивач на сесіях міської ради, її комісіях і до того не підтримував деякі інші проекти рішень, які готувалися Чопською міською радою, якою керував міський голова ОСОБА_5 . Позивач активно підтримував працівників державного закладу «Вузлова лікарня ст. Чоп» ДТГО «Львівська залізниця», які через бездіяльність Чопської міської ради, де міським головою працював ОСОБА_5 , не отримували протягом декількох місяців заробітну плату. Особисті стосунки між позивачем та міським головою погіршувалися також із інших причин.
Вказує, що серед іншого, позивач оскаржив до суду дії Чопського міського голови ОСОБА_5. щодо внесення на розгляд сесії Чопської міської ради Закарпатської області VII скликання, яка відбулася 29.01.2016 року, пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету - проекту рішення «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради» та скасування рішення Чопської міської ради від 29.01.2016 року № 5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради».
10.02.2016 року до робочого місця позивача прийшла ОСОБА_2 та пред`явила йому копію розпорядження Чопського міського голови від 08.02.2016 року № 72-ос «Про переведення на вакантну посаду», при цьому повідомила, що вона тепер призначена на посаду керівника ЦНАПу (адміністратора) та позивач їй зобов`язаний передати всі справи з документами згідно з актом. При цьому ні у неї, ні у будь-якої іншої особи, яка була переведена до нового структурного підрозділу (крім позивача) не було власної іменної печатки (вимога ч. 3 ст. 13 Закону України «Про адміністративні послуги»), жодного досвіду та навиків роботи у сфері надання адміністративних послуг, а тому вона сиділа з боку та спостерігала за роботою позивача протягом тривалого часу.
11.02.2016 року Чопський міський голова видав розпорядження № 75-ос «Про покладення обов`язків на ОСОБА_1 ». Дане розпорядження охоплювало період з 11.02.2016 року по 29.02.2016 року включно. Після цього у позивача жодних посадових обов`язків не було, так само як і посади, яку він займав до призначення ОСОБА_2
Зауважує, що 12.02.2016 року позивачу було під розписку надано копію розпорядження Чопського міського голови № 82-ос «Про попередження працівника щодо наступного вивільнення», згідно з яким його попереджали про наступне звільнення з 12.04.2016 року. Також йому було запропоновано вакантну посаду прибиральника апарату Чопської міської ради, що ще раз підтверджує недружні відносини між позивачем та міським головою, оскільки всі вакантні посади були заздалегідь заповнені, і йому запропоновано таку посаду, на яку він не міг погодитися.
11.04.2016 року було видано розпорядження від 08.04.2016 року № 95-ос «Про припинення трудового договору», яке підписано спільно Чопським міським головою ОСОБА_5. та секретарем Чопської міської ради ОСОБА_4. , про звільнення позивача у зв`язку із зміною структури та штату.
Позивач вважає розпорядження від 08.02.2016 року № 72-ос «Про переведення на вакантну посаду», від 12.02.2016 року № 82-ос «Про попередження працівника щодо наступного вивільнення» та від 08.04.2016 року № 95-ос «Про припинення трудового договору», яке було підписано спільно Чопським міським головою ОСОБА_5. та секретарем Чопської міської ради ОСОБА_4 , незаконними та такими, що порушують його права та інтереси.
Мотивуючи позов положеннями статтями 42, 49-2 КЗпП України зауважує, що позивач має переважне право на залишення на роботі перед ОСОБА_2 , оскільки у нього більш висока кваліфікація і продуктивність праці.
Наголошує на тому, що жодної догани або іншого дисциплінарного стягнення до позивача за час роботи на посаді керівника ЦНАПу і до моменту призначення 08.02.2016 року ОСОБА_2 не застосовувалося. Його трудовий стаж на різних посадах в міській раді становив дев`ять років, а загальний ще більший. Позивач з 13.01.2014 року працював керівником ЦНАПу і знав всю специфіку роботи, а ОСОБА_2 до того не мала досвіду роботи у сфері надання адміністративних послуг. Крім того, позивач навчається у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та постійно підвищує свою кваліфікацію. За будь-яких умов, у разі навіть якщо б відповідачі рахували, що позивач та ОСОБА_2 мають рівні права на переведення на посаду керівника ЦНАПу, то тоді визначається особа, яка має визначені законом переваги. Позивач має переваги, визначені пунктами 1 - 4 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, тощо, і тому він мав бути призначений на посаду. Вважає, що саме проведення реорганізації структури Чопської міської ради було незаконним.
Звертає увагу на те, що саме розпорядження від 08.04.2016 року № 95-ос не відповідає вимогам наказу Держкомстату України від 05.12.2008 року № 489, оскільки в ньому крім керівника Чопської міської ради стоїть підпис секретаря Чопської міської ради ОСОБА_4. , який підписує розпорядження у визначених законом випадках у разі відсутності міського голови, в тому числі висловлені недовіри меру. Тобто, секретар Чопської міської ради перевищив свої повноваження та підписав розпорядження разом із Чопським міським головою, чим порушив ч. 2 ст. 19 Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Стверджує, що оскаржувані розпорядження прийняті з порушенням норм права, які регулюють відповідні галузі законодавства та не відповідають ч. 3 ст. 2 КАС України.
Крім того, зазначає, що позивача звільнено у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. Однак, Чопська міська рада не приймала рішення про скорочення посад та штату, де працював позивач. Також при прийняті оскаржуваних розпоряджень не враховані гарантії, визначені чинним законодавством позивачу.
Вважає, що причиною звільнення позивача є особисті мотиви Чопського міського голови.
Посилаючись на ч. 4 ст. 24, ст. 44 КЗпП України, ст. 19 Конституції України та п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що відповідачі на все це уваги не звернули та всупереч законодавству України винесено незаконні розпорядження.
Враховуючи наведене та те, що з вини відповідачів позивач був незаконно звільнений від роботи на підставі ст. 235 КЗпП України йому гарантується виплата середнього заробітку за вимушений прогул з вини роботодавця.
Вказує, що у зв`язку з незаконним звільненням із займаної посади позивач поніс моральні страждання. Позивач тимчасово втратив нормальні життєві зв`язки і їх відновлення потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З таких незаконних дій відповідача вбачається неоднозначне ставлення до нього. Позивач дуже сильно хвилюється відносно безпідставного звільнення з посади, його авторитет серед колег, депутатів, мешканців міста, виборців знайомих був заплямований. Зловтішаючись йому була запропонована посада прибиральника, що додатково принизило його в очах всіх колег та мешканців міста. Позивач та його сім`я залишилися без засобів для проживання. Позивач також навчається безкоштовно за кошти державного бюджету у зв`язку з тим, що був працівником Чопської міської ради, а тепер напевно буде змушений переводитися на платну форму навчання. Тому, відповідачем завдана позивачу моральна шкода через порушення законних прав. Позивач оцінює завдану моральну шкоду відповідачем у розмірі не менше 25000 грн., хоча реально вона є значно більшою.
Ураховуючи наведене, представник позивача просить суд:
визнати неправомірними дії секретаря Чопської міської ради ОСОБА_4. щодо підписання розпорядження від 08.04.2016 року № 95-ос «Про припинення трудового договору»;
визнати незаконним та скасувати розпорядження Чопського міського голови ОСОБА_5. від 08.02.2016 року № 72-ос «Про переведення на вакантну посаду»;
визнати незаконним та скасувати розпорядження Чопського міського голови ОСОБА_5. від 12.02.2016 року № 82-ос «Про попередження працівника щодо наступного вивільнення»;
визнати незаконним та скасувати розпорядження від 08.04.2016 року № 95-ос «Про припинення трудового договору», підписане Чопським міським головою ОСОБА_5. та секретарем Чопської міської ради ОСОБА_4.;
поновити ОСОБА_1 на попередній роботі;
стягнути з Чопської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з вини роботодавця, починаючи з 13.04.2016 року;
стягнути з Чопської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку;
стягнути з Чопської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25000 грн.;
стягнути на користь ОСОБА_1 всі документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Чопської міської ради Закарпатської області.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.05.2016 року вказаний адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.06.2016 року адміністративний позов постановлено вважати неподаним та повернуто позивачу.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016 року ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.06.2016 року про повернення позовної заяви у справі № 308/4933/16-а скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2016 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.06.2016 року.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 року постановлено виправити описку в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016 року.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2016 року постановлено відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.06.2016 року.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.01.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі за даним адміністративним позовом.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2017 року задоволено заяву про відвід судді Світлик О.М. та постановлено передати справу № 308/4933/16-а для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Автоматизованою системою документообігу суду згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2017 року головуючим суддею з розгляду даної справи визначено Бедьо В.І.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2017 року до участі у даній справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Чопської міської ради.
28.02.2018 року представником позивача - адвокатом Шкорка І.М. до суду подано доповнення до адміністративного позову, в яких звертає увагу на те, що позивач працював у Чопській міській раді Закарпатської області, а згідно з розпорядженням від 08.04.2016 року № 95-ос «Про припинення трудового договору» його звільнили з іншої юридичної особи - виконавчого комітету Чопської міської ради. Крім того, після 29.01.2016 року, коли був затверджений новий штатний розпис, позивач протягом лютого 2016 року виконував функції керівника новоутвореного відділу ЦНАП та реєстраційних дій. Відповідно до ч. 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Зазначає, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. Стверджує, що першою особою, яка почала працювати на новоствореній посаді був позивач, а послідуюче призначення ОСОБА_2 було незаконним.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.02.2018 року постановлено передати дану адміністративну справу на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 року адміністративну справу № 308/4933/16-а постановлено передати на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за підсудністю.
Автоматизованою системою документообігу суду згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.04.2018 року головуючим суддею з розгляду даної справи визначено Бедьо В.І.
Позивач та його представник у дане судове засідання не з`явилися, при цьому позивач 12.09.2019 року та 15.11.2019 року подав до суду заяви, згідно з якими просить розглянути справу без його участі, зазначивши, що позов підтримує повністю.
Відповідач Чопський міський голова ОСОБА_5 та представник відповідача Чопської міської ради у судове засідання не з`явилися, при цьому їх представник - адвокат Свида О.Г. 15.11.2019 року подав до суду клопотання, в якому просив перенести розгляд справи на інший термін у зв`язку з тим, що він, як представник двох відповідачів, будучи задіяним у слідчих діях у кримінальному провадженні, вважаючи, що на даному судовому засіданні повинні бути присутні всі відповідачі та надати відповідні пояснення у справі, які допоможуть об`єктивно вирішити дану справу. Також представник відповідачів зауважив, що позивач вводить в оману суд і був законно звільнений, проти позову заперечують в повному обсязі. Враховуючи наведене, представник відповідачів просив визнати їх відсутність поважною та перенести судове засідання на інший термін.
На думку суду, вказане клопотання представника відповідачів є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки нічим не підтверджено. При цьому суд враховує, що представник відповідачів вже неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справу. Відтак, суд вважає за можливе розглянути дану справу у їх відсутності за наявними у справі матеріалами.
Відповідач секретар Чопської міської ради ОСОБА_4., третя особа ОСОБА_2 та представник третьої особи виконавчого комітету Чопської міської ради у судове засідання не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином, заперечення, відзив на позовну заяву або письмові пояснення у справі не надали, клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходило.
Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що згідно з розпорядженням Чопського міського голови Закарпатської області Цар Г. від 31.12.2013 року № 65-ос «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , спеціаліста 1 категорії управління міського господарства призначено в порядку переведення на посаду керівника центру надання адміністративних послуг з 13.01.2014 року як такого, що перебуває у кадровому резерві на зазначену посаду та пройшов стажування з посадовим окладом згідно із штатним розписом.
Розпорядженням Чопського міського голови Закарпатської області Самардака В. від 08.02.2016 року № 72-ос «Про переведення на вакантну посаду», відповідно до статей 32, 49-2 КЗпП України, статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», враховуючи продуктивність праці працівника, переведено з 08.02.2016 року начальника юридичного відділу апарату Чопської міської ради ОСОБА_2 на рівнозначну посаду керівника центру - адміністратора Центру надання адміністративних послуг та реєстраційних дій Чопської міської ради. Вирішено керівнику Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чопської міської ради ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 до 10.02.2016 року за актом приймання-передачі та згідно з інвентарним описом документи, відомості та матеріальні цінності, що стосуються роботи центру. Акт та опис невідкладно подати на затвердження міському голові.
Згідно з розпорядженням Чопського міського голови Закарпатської області Самардака В. від 11.02.2016 року № 75-ос «Про покладення обов`язків на ОСОБА_1 », у відповідності до статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 13 Закону України «Про адміністративні послуги», покладено на ОСОБА_1 обов`язки по прийому вхідних пакетів документів для надання адміністративних послуг, формуванню справ, передачі сформованих справ суб`єктам надання адміністративних послуг відповідно до інформаційних та технологічних карток, отримання у суб`єктів надання адміністративних послуг результатів адміністративних послуг та видачу результатів розгляду адміністративної послуги заявникам в Центрі надання адміністративних послуг та реєстраційних дій Чопської міської ради з 11 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року включно. Також цим розпорядження на ОСОБА_1 покладено обов`язок посвідчувати власним підписом та печаткою копії (фотокопії) документів і виписок з них, витягів з реєстрів та баз даних, які необхідні для надання адміністративних послуг з 11 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року включно.
Із зазначеним розпорядженням ОСОБА_1 ознайомлено 11.02.2016 року, про що свідчить його підпис та відповідна дата на звороті даного розпорядження.
12.02.2016 року Чопським міським головою Закарпатської області ОСОБА_5 винесено розпорядження від 12.02.2016 року № 82-ос «Про попередження працівника щодо наступного вивільнення», згідно з яким відповідно до статті 49-2 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, попереджено керівника Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чопської міської ради ОСОБА_1 про його наступне звільнення з 12.04.2016 року. Запропоновано ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю іншої підходящої роботи, вакантну посаду прибиральника апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету. Вивільнюваному працівнику, до моменту фактичного звільнення, подати роботодавцю відомості та підтверджуючі документи, що унеможливлюють звільнення або забезпечують додаткові гарантії конкретного працівника при звільненні. Розпорядження довести до осіб, яких він стосується.
Відповідно до розпорядження про припинення трудового договору від 08.04.2016 року № 95-ос, підписаного міським головою ОСОБА_5 та секретарем міської ради ОСОБА_4., керівника Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чопської міської ради ОСОБА_1 звільнити 12.04.2016 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України.
Із зазначеним розпорядженням ОСОБА_1 ознайомлено 11.04.2016 року, про що свідчить його підпис та відповідна дата на розпорядженні.
Під час розгляду даної справи представником позивача подавалося клопотання про зупинення провадження у справі, в якому зазначає, що обґрунтовуючи серед іншого підставу задоволення свого позову позивач посилається також на незаконність проведення процедури скорочення в структурі Чопської міської ради, яке відбулося на підставі її рішення від 29.01.2016 року № 5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради». Станом на сьогодні позивач оскаржує дане рішення, яке знаходиться на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області (справа № 308/2066/16-а). Крім того, позивач серед інших позовних вимог просить також стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак, незадовго до звільнення Чопський міський голова ОСОБА_5 у березні 2016 року застосував до ОСОБА_1 відразу дві догани із скасуванням позивачу виплати з 25.03.2016 року надбавки за виконання особливо важливої роботи та припинено позивачу виплату преміювання з 25.03.2016 року. Позивач вважає застосування до нього даних доган незаконними, а тому оскаржив їх до суду, у зв`язку з чим в Ужгородському міськрайонному судді Закарпатської області відкрита адміністративна справа № 308/6515/16-а. Зауважує, що у разі задоволення даного позову та виплати належних сум заробітної плати, яка позивачу була штучно зменшена перед звільненням, то розмір середнього заробітку має бути більшим, ніж без врахування надбавки за виконання особливо важливої роботи та виплати преміювання. Вважає, що продовжувати розгляд у справі № 308/4933/16-а без набрання законної сили рішень судів у адміністративних справах № 308/2066/16-а та № 308/6515/16-а буде порушенням норм процесуального права та прав позивача на судовий захист та отримання належної компенсації. Враховуючи наведене, представник позивача просив зупинити провадження у справі № 308/4933/16-а до вирішення інших справ, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області (справи № 308/2066/16-а, № 308/6515/16-а) - до набрання законної сили даними судовими рішеннями.
У зв`язку з не підтриманням позивачем та його представником під час судового розгляду даної справи зазначеного клопотання про зупинення провадження у справі, останнє судом не вирішувалося.
При цьому судом встановлено, що у червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Чопського міського голови ОСОБА_5. та Чопської міської ради Закарпатської області, в якому просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Чопського міського голови ОСОБА_5. від 25.03.2016 року № 1-с «Про застосування дисциплінарного стягнення» та № 2-с «Про застосування дисциплінарного стягнення»; стягнути на користь ОСОБА_1 з Чопської міської ради Закарпатської області різницю невиплаченої заробітної плати за період з 25.03.2016 року по 12.04.2016 року включно; стягнути з Чопської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.09.2019 року (справа № 308/6515/16-а) вказаний адміністративний позов ОСОБА_1 до Чопського міського голови ОСОБА_5. та Чопської міської ради Закарпатської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, стягнення заробітної плати - залишено без розгляду на підставі пункту четвертого частини першої статті 240 КАС України.
Крім того, у березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Чопського міського голови ОСОБА_5. та Чопської міської ради Закарпатської області, згідно з яким просив: визнати протиправними дії Чопського міського голови ОСОБА_5. щодо внесення на розгляд сесії Чопської міської ради Закарпатської області VII скликання, яка відбулася 29.01.2016 року пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету - проекту рішення «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради»; визнати неправомірним та скасувати рішення Чопської міської ради Закарпатської області від 29.01.2016 року № 5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради».
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2019 року (справа № 308/2066/16-а), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 року, в задоволенні адміністративного позову адвоката Шкорка І.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Чопського міського голови ОСОБА_5 та Чопської міської ради Закарпатської області про визнання дій протиправними та скасування рішення Чопської міської ради Закарпатської області від 29.01.2016 року № 5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради» - відмовлено.
Позивач не погоджуючись із діями секретаря Чопської міської ради ОСОБА_4. щодо підписання розпорядження про припинення трудового договору від 08.04.2016 року № 95-ос, розпорядженнями від 08.02.2016 року № 72-ос «Про переведення на вакантну посаду», від 12.02.2016 року № 82-ос «Про попередження працівника щодо наступного вивільнення» та від 08.04.2016 року № 95-ос про припинення трудового договору, звернувся до суду із даним позовом про визнання неправомірними вказаних дій секретаря міської ради, визнання незаконними та скасування зазначених розпоряджень, поновлення його на роботі, стягнення з Чопської міської ради Закарпатської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень частин третьої-п`ятої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад. Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Пунктами третім та п`ятим частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск, затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.
Згідно з пунктом десятим частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.
У відповідності до частини п`ятої та шостої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень. При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Згідно з пунктом двадцятим частини четвертої статті 42, частиною восьмою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-III регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування,
Статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено службу в органах місцевого самоврядування як професійну на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
За приписами статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадами в органах місцевого самоврядування серед інших є посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Частина 3 статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлює, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Стаття 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначає підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування.
Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.
Отже, відповідно до наведених норм права ОСОБА_1 під час роботи на посаді керівника Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чопської міської ради був посадовою особою місцевого самоврядування.
Дана посада не є виборною і на неї особа призначається розпорядженням міського голови.
Звільнення керівників відділів, управлінь та інших посадових осіб місцевого самоврядування має здійснюватися лише згідно з чинним законодавством України. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами України, а також статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
29.01.2016 року Чопська міська рада на четвертій сесії VII скликання прийняла за поданням Чопського міського голови рішення № 5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради».
Згідно з додатком 1 до вказаного рішення до переліку посад Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради, що скорочуються, потрапила і посада, на якій працював позивач - керівник Центру надання адміністративних послуг.
Крім того, рішення Чопської міської ради від 29.01.2016 року № 5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради» втратило чинність, оскільки рішенням 7 сесії 7 скликання, ІІ засідання Чопської міської ради від 25.03.2016 року № 23 структура, штат та чисельність апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради викладено у новій редакції.
Вказані обставини встановлені рішенням суду у адміністративній справі № 308/2066/16-а.
У зв`язку з наведеним, суд констатує, що встановлені судом фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що рішення Чопської міської ради від 29.01.2016 року № 5 «Про затвердження структури, штату та чисельності апарату Чопської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів ради», яким було скорочено посаду керівника Центру надання адміністративних послуг, яку займав позивач, на даний час не скасовано тапри його прийнятті відповідачем дотримано приписи Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 214/9097/13-ц, провадження № 61-9655св18.
Встановлено, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності та штату працівників апарату міської ради та її виконавчого комітету, позивача ОСОБА_1 було вчасно та належним чином попереджено про наступне звільнення та запропоновано вакантну посаду на момент звільнення.
Суд звертає увагу на те, що право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу. Суд не вправі розглядати питання про доцільність скорочення чисельності чи штату працівників. Власник має право, на свій розсуд, вносити зміни до штатного розпису.
За приписами частини другої статті 49-2 КЗпП України до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять усі працівники, що займають таку ж посаду, яку обіймав працівник, який підлягає звільненню.
Отже, врахування переважного права необхідно, коли працівники виконують однакову роботу чи обіймають таку саму посаду, що скорочується. Якщо в установі є лише одна відповідна посада або ж, навпаки, вони різні, згадане право не застосовується.
Як встановлено матеріалами справи, оскільки скороченню підлягала єдина в апараті виконавчого комітету посада керівника Центру надання адміністративних послуг, то у даному випадку приписи частини другої статті 49-2 КЗпП України щодо переважного права на залишення на посаді не діють.
З огляду на викладене суд вважає, що при винесенні оскаржуваних розпоряджень від 08.02.2016 року № 72-ос «Про переведення на вакантну посаду», від 12.02.2016 року № 82-ос «Про попередження працівника щодо наступного вивільнення» та від 08.04.2016 року № 95-ос про припинення трудового договору, звільненні позивача на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Разом з тим, на думку суду, не може бути підставою для поновлення на посаді позивача підписання розпорядження від 08.04.2016 року № 95-ос про припинення трудового договору також і секретарем Чопської міської ради ОСОБА_4 , оскільки дане розпорядження містить підпис міського голови та наведені доводи не мають юридичного значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а відтак, позовна вимога про визнання неправомірними дій секретаря міської ради у цій частині задоволенню не підлягає.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди є похідними від позовної вимоги про поновлення на роботі, то вони також задоволенню не підлягають.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у частині другій статті 2 КАС України. Відповідно до цієї норми в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).
За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).
З урахуванням вищезазначеного та беручи до уваги вимоги наведених правових норм,суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не знайшли своє обґрунтування та підтвердження, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Ухвалюючи дане судове рішення суд також керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 76, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шкорка Ігор Михайлович, до Чопського міського голови Самардак Валерія Володимировича, секретаря Чопської міської ради Чолавин Михайла Васильовича, Чопської міської ради Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Чопської міської ради, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Чопський міський голова ОСОБА_5, що знаходиться за адресою: вул. Берег, 2, м. Чоп, Ужгородський район, Закарпатська область.
Відповідач: секретар Чопської міської ради ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: вул. Берег, 2, м. Чоп, Ужгородський район, Закарпатська область.
Відповідач: Чопська міська рада Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053737, що знаходиться за адресою: вул. Берег, 2, м. Чоп, Ужгородський район, Закарпатська область.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: вул. Берег, 2, м. Чоп, Ужгородський район, Закарпатська область .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Чопської міської ради Закарпатської області, що знаходиться за адресою: вул. Берег, 2, м. Чоп, Ужгородський район, Закарпатська область.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Дата складення повного судового рішення - 15 листопада 2019 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В.І. Бедьо
Судове рішення № 85759844, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 15.11.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 308/4933/16-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: