Постанова № 8575741, 25.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2010                                                                                           № 23/351

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача –           Самойленко В.В.          

від відповідача –          Блажкевич С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" ТОВ

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.02.2010

у справі № 23/351 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства "Кластер-Плюс"

до                                                   Підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" ТОВ

про                                                   стягнення 41012,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП „Кластер-Плюс” звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПІІ „Інтертехнологія” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 року позов був задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну суму боргу в розмірі 20455,50 грн., інфляційні втрати в розмірі 4743,85 грн. та 3% річних в сумі 1110,40 грн. В іншій частині позову провадження припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та постановити нове, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

           07.09.2007 року між позивачем ПП „Кластер-Плюс” та ПІІ „Інтертехнологія” був укладений договір № 07/09-4.

          Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе обов’язок по обслуговуванню та технічній підтримці інформаційних та телекомунікаційних систем замовника.

          Пунктом 5.1 договору передбачено, що вартість наданих послуг та виконаних робіт визначається на підставі акту виконаних робіт за місяць.

          Як вбачається з матеріалів справи представниками позивача та відповідача на виконання умов договору були підписані та скріплені печатками наступні акти виконаних робіт: № ОУ-0000245 від 01.12.2007 року, № ОУ-0000003 від 02.01.2008 року, № ОУ-0000008 від 01.02.2008 року, № ОУ-0000251 від 23.05.2008 року, № ОУ-0000173 від 01.05.2008 року.

          Вказані акти підтверджують виконання позивачем робіт на загальну суму 24634,50 грн.

          Колегією суддів не приймається твердження представника відповідача проте, що зазначені акти підписані не вповноваженою особою, а тому не мають юридичної сили, оскільки, крім підпису сторін дані акти містять гриф „Затверджую” як з боку відповідача так і з боку позивача з підписами директорів та печатками товариств, крім того, представником, відповідно до вимог норм господарського процесуального кодексу не надано суду належних доказів того, що акти підписала не вповноважена особа зі сторони відповідача.

          Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 5.2 договору сторони домовилися, що оплата виконаних робіт здійснюється на підставі підписаних сторонами актів щомісячно, але не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не доведений суду той факт, що він не має заборгованості за спірними договором та розрахувався з позивачем за виконані ним роботи та надані послуги в повному обсязі, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 20455,50 грн. підлягають повному задоволенню.

Позивачем, при поданні позову до суду заявлялась вимога про стягнення пені за несвоєчасне виконання умов договору відповідачем.

Проте, протягом розгляду справи, позивач відмовився від заявленої вимоги і судом першої інстанції правомірно було припинено провадження в даній частині.

Крім того, позивач заявляв вимогу про стягнення інфляційних втрати та 3% річних.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданих позивачем, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно задоволені дані вимоги.

Стосовно задоволення вимоги про стягнення 3% річних, апеляційний суд зазначає наступне.

При подані позовної заяви позивачем не був наданий розрахунок 3 % річних, а лише вказана загальна сума до стягнення.

Отже, враховуючи положення та умови договору, а також норми діючого законодавства, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 784,66 грн.

Також, позивачем заявлялася вимога про стягнення з відповідача витрат на допомогу адвоката, проте судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволені даної вимоги, виходячи з вимог ГПК України та Закону України „Про адвокатуру”.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

           За таких обставин, апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями „Інтертехнологія” підлягає частковому задоволенню, але рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 року у справі №23/351 підлягає зміні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями „Інтертехнологія” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 року у справі №23/351 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

” Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями „Інтертехнологія” (юридична адреса 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 24 кв.1, фактична адреса 03680, м. Київ, вул. С. Сосніних,3 р/р 26000012841994 в філії „Укрексімбанку” м. Києва, МФО 380333, р/р 2600133013143 в Київській регіональній філії ВАТ КБ „Хрещатик” м. Київ, МФО 300830, код ЄДРПОУ 14355221) або з будь-якого іншого рахунку, що буду виявлений державними виконавцем на стадії виконання рішення суду на користь Приватного підприємства „Кластер-Плюс” (08150, м. Боярка, вул. Молодіжна,77 кв.1 р/р 26003053104484 в КГРУ „ПриватБанк”, МФО 321649, код ЄДРПОУ 33794837) основний борг в розмірі 20455,50 грн., 4743,85 грн. інфляційних втрат, 784,66 грн. 3% річних, 259,84 грн. державного мита та 149,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В задоволені вимоги про стягнення 3% річних в сумі 325,74 грн. – відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін”

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

          Матеріали справи № 23/351 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді