Рішення № 85756532, 19.11.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3210/19

ЄУН 226/3210/19

Провадження № 2/226/912/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Орлової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах з 23.02.2001 року по 31.05.2017 року, працював прохідником підземним 5 розряду та гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті. 31.05.2017 року він був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України. 30.07.2019 року йому було встановлено профзахворювання, діагноз – хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий і нижньодольовий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст., хронічна правобічна попереково-крижова радикулопатія в стадії затихаючого загострення з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, ОСОБА_2 перебіг. 10.10.2019 року йому було встановлена безстроково втрата професійної працездатності за сукупністю 65 відсотків, в тому числі 35 % - внаслідок хронічної попереково-крижової радикулопатії, 30 % - внаслідок хронічного бронхіту, та встановлена третя група інвалідності. Йому рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування по профзахворюванням, диспансерне спостереження невролога, пульмонолога. Також йому внаслідок професійного захворювання заподіяна моральна шкода, яка полягає в його фізичних і душевних стражданнях через незворотність втрати працездатності, неможливість продовження професійної роботи, необхідність вжиття реабілітаційних заходів та проходження лікування для підтримання здоров`я, неможливість вести активний спосіб життя, що впливає на його звичний життєвий уклад, призводить до психологічного дискомфорту і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Він має достатньо серйозні порушення здоров`я у зв`язку із профзахворюванням, його переслідує тягнучий біль в поперековому відділі хребта, особливо на погоду, він не може нормально виконувати повсякденні дії, йому боляче сидіти, ходити. Внаслідок профзахворювання у нього наявна загальна слабкість, головокружіння. Все це приводить до фізичних та моральних страждань і дискомфорту, відчуття пригніченості. Важливим фактором, що додає йому додаткових психічних страждань, є незворотність змін в пошкоджених органах, які завжди будуть створювати йому больові відчуття та незручності. У зв`язку із професійним захворюванням був істотно змінений його звичний життєвий уклад, значно знизилась активність. Внаслідок стану здоров`я він втратив роботу та заробітну плату, що негативно позначилося на його соціальному статусі і морально його пригнічує. Він не може вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчуває фізичні страждання, обумовлені важкістю професійного захворювання, психологічний дискомфорт і значне порушення душевного спокою. Його життєдіяльність обмежена. У зв`язку із професійним захворюванням, він став обмеженим у русі, оскільки швидко стомлюється при незначних навантаженнях, не може нормально ходити, виконувати звичайні рухи, нахилятись. Просить суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 70000 грн.

Відповідач надав відзив на позов, де зазначив, що позов не визнає у повному обсязі, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених діючим законодавством. Позивач не надав доказів у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до виникнення профзахворювання, а зазначив лише, що актом розслідування хронічного професійного захворювання йому встановлено професійне захворювання за сукупністю втрати працездатності у розмірі 65 відсотків безстроково. При укладенні трудового договору позивачу було роз`яснено під розпис про небезпечні, шкідливі виробничі фактори та можливість їх випливу на здоров`я і при цьому він свідомо приймав запропоновані йому умови праці. Позивачем в якості факту спричинення моральних страждань помилково прийнятий висновок МСЕК про встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 65 % по профзахворюванню. Однак висновок МСЕК про відсоток відшкодування професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, медико-консультаційної або медико-соціальної експертної комісії про стрес, що зазнав позивач в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або ї наслідків, про депресію чи інші негативні прояви стану позивача. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження про витрачання коштів на придбання в період лікування лікарських препаратів. Відповідач розцінює дану поведінку позивача як зловживання правом, оскільки позивач до 2017 року не звертався за медичною допомогою в медичні заклади. Тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» з 23.02.2001 року по 31.05.2017 року, де працював прохідником підземним 5 розряду та гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті (а.с. 9-15).

Згідно з висновком клініки профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» від 30.07.2019 року та актом від 02.09.2019 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, позивачу встановлені професійні захворювання: хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз ЛН І-ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий і нижньодольовий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст., хронічна правобічна попереково-крижова радикулопатія в стадії затихаючого загострення з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецедивуючий перебіг. В умовах впливу шкідливих факторів позивач пропрацював понад 22 років, останнім підприємством, на якому він працював в умовах шкідливих факторів, є ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (а.с.20-22, 23).

10.10.2019 року МСЕК позивачу первинно було встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності (із яких: 35 % - внаслідок хронічної попереково-крижової радикулопатії, 30 % - внаслідок хронічного бронхіту) та 3 група інвалідності безстроково. Йому рекомендовано медикаментозне, санітарно-курортне лікування, диспансерне спостереження у невролога, пульмонолога (а.с. 16-17, 18-19).

Позивач у зв`язку з професійним захворюванням неодноразово знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах (а.с. 23-33).

Відповідно до ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Про наявність права на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок нещасного випадку на виробництві зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б“ підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про страхові виплати), де в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що: «положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця)».

Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що внаслідок професійних захворювань позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з професійними захворюваннями, внаслідок яких його визнано інвалідом 3 групи та встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності безстроково, у душевних стражданнях, пов`язаних з наслідками цих захворювань, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності тривалий час лікуватися, у суттєвому обмеженні його фізичних можливостей, у безповоротності змін у стані здоров`я позивача. Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 70000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 45000 гривень.

Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 493,97 грн. (45000грн. х 768,40грн. : 70000 грн. = 493,97 грн.), оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.

На підставі ст.2371 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 315-317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», місцезнаходження: 85310, м.Родинське Донецької області, вул.Перемоги, 9, код ЄДРПОУ 31599557, про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 45000 (сорок п`ять тисяч) грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір у сумі 493 (чотириста дев`яносто три) грн. 97 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 19.11.2019 року.

Суддя О.А. Рибкін