Ухвала суду № 85756037, 20.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3273/16-к

Провадження № 1-кп/127/943/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Медяної Ю.В., Каленяка Р.А.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Панченка В.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених Кашпрук Т.В., Хоміча О.О., Красномовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання прокурора про необхідність продовження запобіжних заходів обвинуваченим у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України, відомості про які внесені 20.11.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010007860, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке призначене до судового розгляду.

Прокурор Панченко В.О. заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжних заходів у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що ризики, передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, запобіжні заходи відносно обвинувачених обрано правильно, підстав для їх зміни скасування немає. Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 прокурор зазначив, що останній є особою неодноразово судимою, має сім не погашених і не знятих судимостей. ОСОБА_1 після звільнення з місць позбавлення волі трохи більш як через три місяці знову вчинив особливо тяжкий злочин. Крім того, останній з місця свого проживання у м. Вінниці зникав, полишив всі соціально стримуючі зв`язки. ОСОБА_1 переховувався від органів досудового розслідування та в разі зміни йому запобіжного заходу може переховуватись від суду. Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 прокурор зазначив, що останній до затримання ніде не навчався та не працював, постійного місця проживання у м. Вінниці не мав. За місцем реєстрації у с. Терешпіль протягом останніх двох років не проживав. ОСОБА_3 хоча є особою раніше не судимою, однак він надав спільникам інформацію, яка стала підставою для вчинення обвинуваченими особливо тяжкого злочину. Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 прокурор Панченко В.О. зазначив, що обвинувачений до затримання не мав постійного місця проживання у м. Вінниці, не мав міцних соціальних зв`язків. ОСОБА_2 відбував реальне покарання у виді позбавлення волі, має не зняті та непогашенні судимості. Додатково прокурор зазначив, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть переховуватись від суду, можуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків, продовжувати вчиняти нові злочини або іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Хоміч О.О. щодо продовження дії запобіжного заходу покладалися на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 щодо продовження дії запобіжного заходу заперечував. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Кашпрук Т.В. щодо задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу заперечувала, мотивуючи тим, що ризики стороною обвинувачення не доведені. Адвокат просила змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_3 щодо продовження дії запобіжного заходу заперечував. Зазначив, що подальше застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є недоцільним. Ризики на, які посилається прокурор жодним чином не доведені. За майже чотири роки від потерпілих та свідків не було жодної заяви про тиск на них. Зазначив, що після вчинення злочину він не переховувався, перебував вдома. Крім того зазначив, що він є особою раніше не судимою, має постійне місце проживання. Просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який.

Адвокат Красномовець Н.П. підтримала думку свого підзахисного ОСОБА_3 та просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою її підзахисному. Адвокат Красномовець Н.П. просила змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на більш м`який, який не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити або скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченим запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строку тримання під вартою суд з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків, які ще не допитані в судому засіданні, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд при вирішенні питання щодо продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , враховує те, що останні обвинувачуються у вчиненні злочинів, в тому числі і особливо тяжкого злочину, а обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненні двох особливо тяжких злочинів, за які, в разі доведення їх винуватості, може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а обвинуваченому ОСОБА_1 - довічне позбавлення волі. Відтак, у суду є підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачені можуть переховуватись від суду. Обвинувачені до затримання не працювали, тому існує ризик, що вони можуть продовжувати вчиняти інші злочини. Також, існує ризик, що, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть чинити тиск на потерпілу та свідків, з метою зміни їх показів. Крім того, у разі зміни їм запобіжних заходів на більш м`які, обвинувачені можуть іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді. Суд враховує також відсутність міцних соціальних зв`язків, наявність судимостей у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також судом враховано ухвали Вінницького апеляційного суду від 03.07.2019, 05.09.2019 та 25.10.2019 якими апеляційні скарги адвоката Красномовець Н.П., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвали Вінницького міського суду Вінницької області про продовження строку тримання під вартою залишено без задоволення.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

Крім того судом враховано рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 по справі №3-208/2018(2402/18) відповідно до якого Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кодексу, щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 331, 371 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовільнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 20.11.2019 до 18.01.2020 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів з 20.11.2019 до 18.01.2020 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою на 60 днів з 20.11.2019 до 18.01.2020 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Судді: