Рішення № 85756026, 13.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14411/19

Провадження № 2/127/1997/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про визнання договору про постачання електричної енергії універсальних послуг №070040771 укладеним, -

встановив:

ТОВ «Енера Вінниця» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про постачання електричної енергії універсальних послуг №070040771 укладеним. Позов мотивовано тим, що на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» №209 від 13.04.1017р. щодо відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії, створено ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», яке згідно отриманої ліцензії (Постановою НКРЕ КП від 14.06.2018р. № 429) з 01.01.2019 року почало здійснювати діяльність з постачання електричної енергії побутовим споживачам електричної енергії на території Вінницької області, як постачальник універсальних послуг. 19.02.2019р. відповідач звернувся до Товариства з пропозицією надати для ознайомлення підписаний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Товариством на вказане звернення відповідача надіслано два екземпляри договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 070040771. 25.04.2019р. відповідачем підписано запропонований Товариством Договір та повернуто його з протоколом розбіжностей/пропозицій. Однак, позивач вважає дані розбіжності такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, а тому просить визнати договір про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг №070040771 між ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 укладеним на умовах запропонованих ТВО «Енера Вінниця», як типового.

31.05.2019 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.07.2019року справу вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

19.09.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, заперечували щодо його задоволення, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Судом встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» №209 від 13.04.1017р. щодо відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії, створено ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», яке згідно отриманої ліцензії (Постановою НКРЕ КП від 14.06.2018р. № 429) з 01.01.2019 року почало здійснювати діяльність з постачання електричної енергії побутовим споживачам електричної енергії на території Вінницької області, як постачальник універсальних послуг.

19.02.2019р. відповідач звернувся до Товариства з пропозицією надати для ознайомлення підписаний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Товариством на вказане звернення відповідача надіслано два екземпляри договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 070040771.

25.04.2019р. відповідачем надано протоколом розбіжностей/пропозицій до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №070040771, згідно якого останній не погоджується із 23 –ма пунктами істотних умов вказаного договору.

Згідно вказаного протоколу розбіжностей/пропозицій відповідач не погоджується з наступним: зокрема, відповідач вказує на те, що позивачем не узгоджено договірних відносин сторін, а саме вказано в договорі споживач, а не «побутовий споживач», пропозиція Єдиного договору з непобутовими споживачами, як типового, порушує права відповідача на кількісний і якісний облік.

В п.1.1 не видалив «згідно із заявою – приєднання яка є додатком 1 до цього Договору» та не включив до договору істотні умови, які споживач мав і виконував відповідно до договору о/р №070040771 про користування електричною енергією від 23.04.2014р. ПАТ «Вінницяобленерго» (ст.16 Оплата за спожиту енергію здійснювалась споживачем відповідно до показань приладу обліку; ст. 17 Оплата спожитої енергії може здійснюватися за розрахунковими книжками;).

Пункт 1.2 договору не містить посилання на відповідність типовому договору, не вказано коли затверджено договір та не містить посилання на Закон.

Пункт 2.1 відповідач запропонував викласти в такій редакції: « За цим договором Постачальник бере на себе зобов`язання надійно постачати Споживачеві електричну енергію для забезпечення власник побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність в обсягах відповідно до потужності 5 кВт електроустановок Споживача, з гарантованим рівнем надійності, якості і безпеки, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у термін, передбачений цим договором. Категорія надійності струмоприймачів Споживача - третя. Параметри якості електричної енергії повинні відповідати державним стандартам. Встановлені прилади захисту типу автомат на напругу 220 В., струм 16-25 А. Однофазний лічильник: тип СО-197 №, значність 5, пломби ДП 2 шт., рік, квартал, літера, пломби ЕМ ВОЕ, показники, Трифазний лічильник: тип №, значність, пломби ДП шт., рік. Приміщення Споживача обладнані: стаціонарними електроустановками для нагрівання води бойлер, електроустановками для опалення, Межа розподілу експлуатаційної відповідальності встановлюється на: вихідних клемах електролічильника.

ОСОБА_1 заперечував щодо п. 2.2 договору про зобов`язання побутового споживача укласти договір про надання послуг з розподілу, оскільки згідно Додатку 1 до Кодексу систем розподілу «ДОГОВІР про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу» 2. Предмет Договору 2.1. Виконавець послуг забезпечує приєднання електроустановок об`єкта Замовника (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об`єкта Замовника від точки забезпечення потужності до точки приєднання) відповідно до схеми зовнішнього електрозабезпечення і проектної документації та здійснює підключення електроустановок об`єкта Замовника до електричних мереж системи розподілу на умовах цього Договору.

В пункті 3.1 просив виключити «ціни на електроенергію для Споживача повинні ...формуватися Постачальником», оскільки взаємовідносини постачальника і регулятора, не стосуються взаємовідносин постачальника і побутового споживача.

ОСОБА_1 вважає, що в пункті 4.2 договору відсутня норма відповідності за виконання зобов`язань. Постачальник зміст «комерційна якість послуг»: сукупність гарантованих та загальних стандартів якості надання послуг споживачу спрямоване на якісне обслуговування та забезпечення компенсації у випадках надання послуг, що не відповідають стандартам - замінив інформуванням, а тому запропонував викласти п. 42. В такій редакції: «Постачальник зобов`язується забезпечити стандарти якості електропостачання та процедуру надання та розміри компенсацій споживачам за недотримання гарантованих стандартів, відповідно до Постанови НКРЕКП № 375 / 12.06.2018 - "Про затвердження Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання". Згідно ДСТУ:ЕN 50160-2014: 11.4.7. Стандартна номінальна напруга Uп для мереж низької напруги загального призначення має значення 220 В між фазним і нульовим проводом або між фазними проводами: -для трифазних чотирипровідних мереж: Uп = 220 В між фазним та нульовим проводом; -для трифазних трипровідних мереж: Uп = 220 В між фазними проводами. -Зміна напруги не повинна перевищувати ± 10% від величини номінальної напруги».

Пункт 5.1 Ціна, порядок обліку і оплата, просив викласти в редакції споживача, а саме вказавши «Тарифи на електроенергію на місяць на час укладення договору:_0.9 грн./до 100кВт., 1,68 грн/понад 100кВт. (затверджені пост. НКРЕКП №220/26.02.2015); 1.3 населенню, яке проживає у багатоквартирних будинках... і у яких відсутні, або не функціонують системи централізованого теплопостачання 1.3.2 у період з 01 жовтня по 30 квітня (включно):за обсяг спожитий до 3000 кВт. год. електроенергії на місяць 90», оскільки вказана позивачем редакція даної статті надає право Постачальнику самочинно визначати спосіб визначення ціни на електричну енергію у комерційній пропозиції, чим порушує права споживача.

В зв`язку з чим просив видалити пункт 5.2 та пункт 5.3, як такі, що не передбачені ліцензійними умовами.

Пункт 5.4 просив виключити, як не передбачену ліцензійними умовами та такий, що Законом передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифом), що встановлений регулятором.

Пункт 5.10 Оплата рахунка ОСОБА_1 запропонував викласти в такій редакції: «Оплата за електричну енергію здійснюється Споживачем відповідно до показань електролічильника: - на протязі розрахункового періоду, але е пізніше 20 числа, наступного місяця, за календарний місяць. Погоджено», оскільки споживач та/або постачальник підтвердити строк отримання Рахунок постачальника - фактично не можуть (- рекомендованим листом під підпис про отримання - рахунки не надсилають; - переважна більшість Споживачів не мають комп`ютерів, не користувачі інтернет, тому електронні кабінети - недоступні; -Центри обслуговування, де за допомогою операторів можна сформувати рахунок за своїми показами і отримати відповідний рахунок - споживачам невідомі).

ОСОБА_1 запропонував пункт 5.11 щодо самочинного припинення постачання електроенергії викласти в такій редакції: «Закон України «Про ринок електричної енергії» в частині ст. 61 Порядок захисту вразливих споживачів визначає: 4) спеціальні заходи захисту вразливих споживачів від відключення у певні періоди, спрямовані на задоволення потреб таких споживачів в електричній енергії. Закон не дозволяє вразливим споживачам вибирати собі постачальника - тільки постачальник універсальної послуги може її здійснювати», оскільки припинення постачання електроенергії у порядку визначеному ПРРЕЕ, в останньому не визначено.

Пункт 5.11 щодо нарахування пені, ОСОБА_1 запропонував викласти в такій редакції: «Постачальники та споживачі зобов`язані виконувати свої зобов`язання, в тому числі щодо своєчасної оплати послуг відповідно вимог чинного законодавства», оскільки вказаний в п. 5.11 розмір пені суперечить ЗУ «Про житлово – комунальні послуги», яким визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Пункт 5.12 договору ОСОБА_1 запропонував видалити та викласти його в узгодженій редакції визначення графіка погашення заборгованості.

В пункті 5.13 договору не уточнено оплату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції.

В редакція п. 5.16 договору вбачається, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» має намір самостійно встановлювати та змінювати ціну, як і строки оплати за електроенергію, що може призвести до маніпулювання строками оплат різних споживачів під загрозою припинення електропостачання та нарахування додаткових коштів у вигляді пені за кожен день прострочення оплати, що є недопустимим при вільних ринкових договірних умовах, а тому ОСОБА_1 запропонував видалити п. 5.16 договору, як такий, що містить посилання на систему відносин і зобов`язань «комерційна пропозиція» між ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» (далі постачальник універсальної послуги) та ОСОБА_1 (далі - Побутовий не комерційний споживач), вважати, що істотні умови включено до тексту договору.

Пункт 6.2 договору ОСОБА_1 запропонував видалити та викласти його в узгоджені редакції, оскільки зі змісту даного пункту вбачається, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» має намір самовільно піднімати ціну Споживачу на свій власний розсуд за невизначені Договором послуги з розподілу.

Розділ 8 Мазур О ОСОБА_2 Г. запропонував викласти в узгоджені редакції відповідно до Постанови НКРЕКП № 375/ 12.06.2018 р. 5. відновлення електророзподільним підприємством електропостачання споживача після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків (крім відключення через заборгованість), завданих енергопостачальнику, з дня надання споживачем документів, що підтверджують усунення ним порушень або оплату заборгованості (для населення): -у містах - у строк 3 робочих днів; -у сільській місцевості - у строк 5 робочих днів.

Пункт 9.4 викласти в такій редакції: «Відповідно до Постанови і НКРЕКП № 375/ 12.06.2018 р.: Оформлення акта-претензії щодо порушення умов договору (для населення): прибуття представника електропостачальника для складання акта-претензії щодо порушення умов договору, у т. ч.: у містах - 3 дні. у сільській місцевості -7 днів, усунення недоліків, зазначених в акті-претензії, або надання обґрунтованої відмови -10 днів. Оскільки, зміст п. 9.4 не містить застереження проти усунення постачальника від відповідальності. Постачальник не відповідає за будь – які перебої у передачі або розподілу електричної енергії, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку системи передачі та/або системи розподілу електричної енергії, що сталася з вини відповідального оператора системи.

Пунктом 13.2 договору не уточнено порядок змін до змісту типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а тому ОСОБА_1 запропонував викласти даний пункт в такій редакції: «Відповідно до ст.634 ЦК зміни до договору погоджуються у письмовій формі».

Пункт 13.5 створює загрозу припинення постачання електроенергії, як наслідок припинення договірних зобов`язань. Вказаним пунктом не визначений правонаступник договірних зобов`язань Постачальника електроенергії; Ознаки зловживання монопольним становищем вбачаються у порушенні ст.13 ч.1 Закону України « Про захист економічної конкуренції» № 2210-ІІІ/11.01.2001 полягають у тому, що дії ТОВ «Енера Вінниця», яке займає монопольне становище призвели до ущемленим інтересів споживачів комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. 1 ст.646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є "домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків".

Договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі погодили між собою його істотні умови. Погодження цих умов відбувається у процесі переговорів, які передують укладанню договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Договір про постачання електричної енергії за змістом є господарським договором з побутовими і не побутовими споживачами.

Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть ...у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до ч. 4 п.3 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Також, відповідно до ч. 2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів ...вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. - ч. 6. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей...).

Згідно частини 8 статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо законом або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. ст. 10-13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1 та 2 ст. 77 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Нормами ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Таким чином, суд приходить до висновку, що при укладенні договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №070040771, сторонами не було досягнуто усіх істотних мов, а саме не узгоджено договірні відносини сторін, не визначено ціну, спосіб оплати, термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його плати, розмір пені за порушення строку оплати, правові підстави для припинення електропостачання, відповідальність постачальника за неякісне електропостачання.

За таких обставин, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №070040771 є неукладеним, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 638, 640, 641, 642, 646, 626, 630 ЦК України, ст. ст. 179,180,181 ГК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 278-279, 294, 319, 354 ЦПК країни, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову товариству з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про визнання договору про постачання електричної енергії універсальних послуг №070040771 укладеним – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.11.2019року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця», м. Вінниця, вул. Пирогова, 131, код ЄДРПОУ 41835359.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ж, ІПН НОМЕР_2 .

Суддя: