Рішення № 85754992, 18.11.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 18.11.2019

ЄУ № 420/1385/19

Провадження №2/420/674/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новопсковська селищна рада Новопсковського району Луганської області,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідачів, в якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Крім неї, в зазначеному будинку зареєстровані, але не проживають її сини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Їхніх речей в будинку немає, вони не проживають в будинку з 2007 року, лише інколи вони спілкуються телефоном. В добровільному порядку відповідачі не бажають знятися з місця реєстрації, оскільки виїхали з села та не збираються повертатися. Позивач посилається на те, що у зв`язку з реєстрацією відповідачів в належному їй будинку вона фактично позбавлена права отримати субсидію на оплату комунальних послуг, у зв`язку з чим змушена звернутися до суду.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 12.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 16.10.2019, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

16 жовтня 2019 року підготовче засідання відкладено до 30.10.2019 у зв`язку з неявкою відповідачів, щодо яких відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

30 жовтня 2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.11.2019.

Позивач до судового засідання не з`явилася, в позовній заяві просила справу розглянути без її участі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, з позовними вимогами згоден.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, з позовними вимогами згоден.

Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи заяви учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, зважаючи на те, що визнання відповідачами позову ґрунтується на законних підставах, не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 09.12.2002, посвідченого державним нотаріусом Новопсковської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за №1528, витягом про державну реєстрацію прав № 31847307 від 31.10.2011.

З довідки про склад сім`ї, виданої виконкомом Новопсковської селищної ради Новопсковської територіальної об`єднаної громади Луганської області 25.09.2019 за вих.№917, вбачається, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею за вказаною адресою зареєстровані: чоловік - ОСОБА_4 , 1955 року народження, син ОСОБА_2 , 1988 року народження, та син ОСОБА_3 , 1991 року народження.

Згідно акту, складеного депутатом Новопсковської селищної ради Каруною В.В., інспектором соціальних послуг населення Петровою В.І., ОСОБА_2 , 1988 року народження, та ОСОБА_3 , 1991 року народження, фактично за вищевказаною адресою не проживають з 2007, про що також засвідчили сусіди ОСОБА_5 , ОСОБА_6 Вказаний акт зареєстрований у Новопсковській селищній раді Новопсковського району Луганської області.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 391 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно зі ст. ст. 379, 382 ЦК України об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло у вигляді житлового будинку, садиби, квартири.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В п. 34 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 роз`яснено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі 6-709цс16 за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Отже, вирішуючи дану справу, за встановлених фактичних обставин справи, слід дійти висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами необхідно застосувати положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частиною 4 ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частиною 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього кодексу, а саме дружина (чоловік), їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Аналіз зазначених положень законів дозволяє зробити висновок, що член сім`ї власника квартири втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідачі - сини позивача з 2007 року, тобто понад 12 років, без поважних причин не проживають в житловому будинку, що належить на праві власності позивачу, договірні відносини між позивачем та відповідачами щодо винаймання спірного житла відсутні, а подальша реєстрація відповідачів в належному позивачу будинку створює перешкоди у реалізації позивачем права користування та розпоряджання своїм майном як власником, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон) зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

За таких обставин, приймаючи до уваги вимоги позивача, враховуючи визнання відповідачами позову, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позовні вимоги визнані відповідачами до початку розгляду справи по суті, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків суми сплаченого судового збору у розмірі 384,20 грн. та з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 192,10 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141-142, ч. 4 ст. 206, ст. ст. 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новопсковська селищна рада Новопсковського району Луганської області, задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області 12.06.2004, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області 19.08.1998, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 192,10 грн. (сто дев`яносто дві грн. 10 коп.) в рахунок відшкодування понесеного судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області 17.09.2007, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області 19.08.1998, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 192,10 грн. (сто дев`яносто дві грн. 10 коп.) в рахунок відшкодування понесеного судового збору.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Новопсковському районі Луганської області, код ЄДРПОУ 37942461, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області 19.08.1998, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.), сплаченого нею при зверненні до суду з даним позовом за квитанцією № 29 від 13.08.2019.

Третя особа: Новопсковська селищна рада Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04335594, місце знаходження: вул. Шкільна, 3, смт. Новопсков Новопсковського району Луганської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя: В.В. Пронька