Рішення № 8575493, 17.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2010 р. Справа № 37/17-10

вх. № 414/5-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Халілулаєва В.В. за довіреністю № 10-05-61 від 15.01.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Сандора", с. Миколаївське

до ТОВ "Компанія НС Імпорт", м. Харків

про стягнення 503615,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС Імпорт" (відповідач) про стягнення 481691,28 грн. основного боргу, 19125,69 грн. пені та 2798,88 грн. 3% річних, а разом 503615,85 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що між сторонами 01.03.2009 р. було укладено договір поставки № S-11-653 протягом дії котрого позивачем на адресу відповідача була поставлена продукція, за яку в повному обсязі відповідачем не був здійснений остаточний розрахунок.

Відповідачу господарським судом була направлена ухвала про відкладення розгляду справи на 17.03.2010 року о 10:30 та передана телефонограма. Однак, відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Крім того, відповідача було попереджено про те, що неявка його представника у призначене судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Позивач, через канцелярію господарського суду 17.03.2010 р. за вх. № 6095, надав копії документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між сторонами 01.03.2009 р. було укладено договір поставки № S-11-653 (надалі – договір), відповідно до якого позивач (постачальник) був зобов'язаний постачати продукцію, а відповідач (покупець) був зобов'язаний прийняти та оплатити кожну та наступну партію продукції, протягом 45 календарних днів з моменту поставки (пункт 6.1 договору).

Пунктом 8.1. договору було передбачено те, що даний договір вступає в дію з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.03.2010 р.

Протягом дії договору поставки на адресу відповідача була поставлена продукція, за яку в повному обсязі не був здійснений остаточний розрахунок, а саме відповідно до видаткових накладних: № СА-ЦБ\РНв-021012 від 31.08.2009 в сумі 74517,12 грн.; СА-ЦБ\РНв-021015 від 31.08.2009 в сумі 7598,40 грн.; СА-ЦБ\РНв-021842 від 09.09.2009 в сумі 82 694,16 грн.; СА-ЦБ\РНв-022070 від 11.09.2009 в сумі 61859,52 грн.; СА-ЦБ\РНв-022071 від 11.09.2009 в сумі 34632,00 грн.; СА-ЦБ\РНв-022973 від 23.09.2009 в сумі 20321,28 грн.; СА-ЦБ\РНв-022975 від 23.09.2009 в сумі 87876,00 грн.; СА-ХА\РНв-131968 від 10.10.2009 в сумі 28944,00 грн.; СА-ХА\РНв-131969 від 10.10.2009 в сумі 10358,40 грн.; СА-ЦБ\РНв-024370 від 12.10.2009 в сумі 40 741,92 грн.; СА-ЦБ\РНв-024373 від 12.10.2009 в сумі 32148,48 грн.

На адресу відповідача 27.11.2009 р. позивачем було направлено претензію. Позивач вказує, що відповідачем заборгованість не погашена, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав.

Судом встановлено, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу вищевказаної заборгованості у розмірі 481691,28 грн. не міститься.

Відповідно до пункту 7.2. договору, за несвоєчасну оплату продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи положення викладені у пункті 7.2. договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 481691,28 грн. основного боргу, 19125,69 грн. пені та 2798,88 грн. 3% річних, а разом 503615,85 грн. є обґрунтованими, не спростованими відповідачем у зв’язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 5036,15 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 503, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС Імпорт" (61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 11, код ЄДРПОУ 33605043, п/р 26007074211901 в ВАТ "Сведбанк", МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" (юридична адреса: 54028, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Миколаївське; фактична адреса: 61174, м. Харків, пр.. Перемоги, 81; код ЄДРПОУ 22430008, п/р 26005003047400 в АБ "ІНГ Банк Україна", МФО 300539) - основний борг у сумі 481691,28 грн., 19125,69 грн. пені, 2798,88 грн. 3% річних, а разом 503615,85 грн.; витрати по сплаті державного мита у розмірі 5036,15 грн. та витрати по сплаті за інформаційне - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 22.03.2010 р.