Рішення № 8575438, 10.03.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2010 р.Справа № 6/126-2217 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (вул. Жилянська, 43, м. Київ 33, 01033 в особі Регіонального відділення АТ "ОТП Банк" в м. Тернопіль (вул. Листопадова, 7, м. Тернопіль,46000)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с. Звиняч, Чортківський район, Тернопільська обл.)

про стягнення 105972,21 грн. заборгованості за кредитом, 9566,75 грн. - відсотків, 9317,50 грн. пені.

За участю представників сторін:

Позивача: Кунець І.І.

Відповідача: ОСОБА_4

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" в особі Регіонального відділення АТ "ОТП Банк" в м. Тернопіль звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 105972,21 грн. заборгованості за кредитом, 9566,75 грн. - відсотків, 9317,50 грн. пені.

Позивачем також заявлено клопотання про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на заставне майно та інше майно належне відповідачу, а також заборону виїзду останнього за межі території України.

У відзиві на позов та усних пояснення представника, відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав, разом з тим вказав на неправомірне збільшення ставки нарахування відсотків та пені.

Судове засідання, призначене вперше на 20 січня 2010 року неодноразово відкладалось, востаннє на 10 березня 2010 року.

В порядку ст. 69 ГПК України, термін розгляду справи продовжувався.

В судовому засіданні учасникам процесу розяснено належні їм права та обовязки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіо запис судового засідання не здійснювався.

Часткове визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а від-так, згідно ст.22,78 ГПК України є підставою для задоволення позову.

Обґрунтованість заявлених вимог підтверджується також і зібраними у справі доказами. Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

21 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" в особі Регіонального відділення АТ "ОТП Банк" в м. Тернопіль та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 укладено кредитний договір №EL-SMEE00/033/2008, за змістом якого банк (позивач) зобовязувався надати позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 152000 грн. на придбання обладнання, а позичальник (відповідач) брав на себе зобовязання повертати кредит із щомісячним платежем в сумі 4238,89 грн. починаючи з травня 2008 по квітень 2011 року відповідно до узгодженого графіку з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 21 квітня 2011 року.

Згідно з п.3 частини №1, п.п.1.4.1.1.,.1.4.1.4, 1.5 частини №2 кредитного договору №EL-SMEE00/033/2008, на позичальника покладено обовязок щомісячної сплати процентів за користування кредитом в розмірі 17,5 % від суми неповернутого кредиту.

У разі порушення позичальником умов договору, у т.ч. п. п 2.3.8, в порядку п.п.1.4.1.7, 1.4.1.7.2 договору, банк вправі в односторонньому порядку прийняти рішення про збільшення на 2% процентної ставки за користування кредитними коштами та не пізніше 5 (пяти) днів повідомити про прийняте рішення позичальника.

За змістом п.1.9 договору, серед іншого, в випадку невиконання позичальником у строк своїх зобовязань по поверненню кредиту та / або відсотків за користування ним, порушення графіку погашення, банк вправі вимагати від позичальника (незалежно від строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом з врахуванням відсотків, процентів, неустойки.

В забезпечення виконання позичальником зобовязання по кредитному договору №EL-SMEE00/033/2008, сторонами було укладено договір застави №РЕ- SMEE00/030/2008 від 21 квітня 2008 року, предметом якої є належна суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 на праві власності машинка для ламінування «Stacotec 1500»заставною вартістю 218000 грн. що знаходиться за адресою вул. Протасевича, 1, в с. В.Гаї, Тернопільського району, Тернопільської області.

Як вбачається з матеріалів справи і визнано представником відповідача, 21 квітня 2008 року ПАТ "ОТП Банк" перерахувало на користь СПД ОСОБА_2 152600 грн.

Зауважень щодо відступів від положень угоди від позичальника не надходило. Від одержання кредиту останній не відмовлявся.

Частково відповідач погасив отриманий кредит та нараховані відсотки.

Однак, за період з травня 2009 року по листопад 2009 року допустив прострочення.

Направлені 14 березня та 02 листопада 2009 року на адресу відповідача досудові вимоги про необхідність в 30 денний термін повернути всю суму отриманого кредиту та відсотків, повернулись на адресу позивача з відміткою пошти про неможливість вручення у звязку з відсутністю адресата, від-так залишені без відповіді та виконання

При перевірці утримання і збереження заставного майна, працівником банку встановлено його відсутність за вказаною у договорі адресою.

У звязку з порушенням відповідачем своїх договірних зобовязань, зокрема щодо обовязку повідомляти банк про кредитні обороти позичальника в інших банках чи їх відсутність, ПАТ "ОТП Банк" з 01 червня 2009 року, на підставі п.п1.4.1.7, 2.3.8 договору, збільшило на 2% ставку за користування кредитом, про що направило повідомлення №42-2-2/856 від 02.06.09р.

Невиконання позичальником своїх зобовязань по кредитному договору стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відновлення його порушеного права.

На обґрунтування своїх заперечень щодо нарахованих відсотків та пені, відповідач вказує на скрутне фінансове становище, а також крадіжку заставного майна.

В подальших своїх поясненнях, представник відповідача зазначив про встановлення сторонами за кредитним договором місцезнаходження предмета застави.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписи ч.1 ст. 1054 ЦК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України на позичальника покладено обовязок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зважаючи на невиконання підприємцем своїх договірних зобовязань, визнання позову в частині основного боргу, приписи перелічених норм, Законів України «Про банки та банківську діяльність», вимоги про стягнення 105972,21 грн. боргу по кредиту та 9566,75 грн. відсотків за користування кредитом, обрахованих за період з 23 березня 2009 року по 01 червня 2009 року за ставкою 17,5% та за період з 01 червня 2009 року по 16 вересня 2009 року за ставкою 19,5%, підлягають задоволенню як обґрунтовані, частково визнані а частково належним чином не спростовані відповідачем.

За порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, пунктом 4.1.1 кредитного договору передбачено нарахування пені в розмірі 1 % від суми протермінованого платежу, за кожен день прострочення.

Враховуючи положення п. 4.1.1 договору, приписи ст.ст.546-549 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, суму боргу та період нарахування, стягненню підлягають 617,07 грн. пені.

В задоволенні вимог про стягнення 8700,43 грн. пені слід відмовити.

Щодо клопотання ПАТ "ОТП Банк" про накладення арешту на заставне майно та інше майно підприємця ОСОБА_2, а також заборону виїзду останнього за межі території України, то оцінивши надані матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Так, відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Арешт на майно громадянина-підприємця може бути накладено на загальних підставах за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

У п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається, що по позовах про витребування майна в ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних. Не можна, наприклад, накладати арешт на автомобіль, не зазначивши його видових ознак ("Волга", "Лада", "Москвич" тощо), державного реєстраційного номера, номера двигуна та ін., що відрізняло б саме цей автомобіль від будь-якого автомобіля взагалі.

Також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.08.2003 р. зазначається, що згідно з приписами ст. 67 ГПК арешт може накладатися на майно або грошові суми, що належать тільки відповідачеві, а заборона на вчинення дій може стосуватися лише предмета спору.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.06р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» .

Як зазначалось вище, предмет застави за адресою вказаною у договорі відсутній, інших даних щодо місцезнаходження заставного майна заявником не подано. Доказів наявності у відповідача права власності на інше, згадане в клопотанні майно а також чітких ознак, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних, як то номерний знак, номер двигуна, тощо, не представлено, не вказано і його вартість. Щодо заборони виїзду підприємця ОСОБА_2 за межі території України, то згідно з ст. 67 ГПК України, господарським судам не надано повноважень забезпечувати позов у таких спосіб.

З врахуванням наведеного, заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно з ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2, 4-3,12,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с. Звиняч, Чортківський район, Тернопільська область, код НОМЕР_1)

- на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (вул. Жилянська, 43, м. Київ 33,01033 в особі Регіонального відділення АТ "ОТП Банк" в м. Тернопіль вул. Листопадова, 7, м.Тернопіль, код 21685166) 105972,21 грн. заборгованості по кредиту, 9566,75 грн. відсотків, 617,07 грн. пені, 1161,56 грн. сплаченого держмита, 219,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. В задоволенні вимог про стягнення 8700,43 грн. пені відмовити.

3. В задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 17 березня 2010р., через місцевий господарський суд.

Суддя