Рішення № 85752614, 08.11.2019, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2220/18

Номер провадження 2/289/59/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2019 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Луньової Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №ZRXRF912131599 від 12.03.2010 року у розмірі 38008,00 грн. та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.03.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником прав та обов`язків якого є АТ КБ «Приватбанк») та відповідачем був укладений кредитний договір №ZRXRF912131599, згідно умов якого останній отримав строковий кредит у розмірі 5135,89 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі та належним чином, а саме: надав відповідачеві кредит у розмірі, передбаченому договором. Проте, відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання умов зазначеного кредитного договору, зокрема не сплачує банку передбачені кредитним договором платежі, у зв`язку з чим станом на 27.08.2018 року перед Банком виникла заборгованість у розмірі 38008,00 грн., яка складається з 35721,90 грн. – нарахованої пені; 500 грн. штраф (фіксована складова); 1786,10 грн. штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами в сумі 1762,00 грн.

Ухвалою від 26.11.2018 року судді Невмержицького І.М. відкрито провадження у цій справі та з урахуванням ст. 274,279 ЦПК України ухвалено її розглядати у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву.

Однак, Рішенням Вищої ради правосуддя від 27.11.2018 №3613/0/15/18 ухвалено звільнити ОСОБА_2 з посади судді Радомишльського районного суду Житомирської області у зв`язку з поданням заяви у відставку, тому дану справу було передано до канцелярії суду для визначення нового складу суду 07.12.2018 року.

Відповідно до Протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2018, призначення не відбулось, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.05.2019 № 1444/0/15-19 суддю Лисичанського міського суду Луганської області Луньову Дар`ю Юріївну, відряджено для здійснення правосуддя до Радомишльського районного суду Житомирської області строком на шість місяців із 14 червня 2019 року.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019, головуючим суддею у даній справі визначено Луньову Д.Ю., яка ухвалою суду від 29.08.2019 прийняла дану справу до свого провадження.

Згідно інформації від 15.07.2019 про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, ОСОБА_1 зареєстрований і проживає по АДРЕСА_1 .

30.08.2019 на зареєстровану адресу відповідача була направлена ухвала про відкриття провадження у справі із пропозицією направити до суду свій відзив на позов та копія позову з додатком на 13 арк., яку, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вручено особисто ОСОБА_1 19.09.2019.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, клопотань про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

У прохальній частині позовної заяви позивач вказав, що у разі неявки в судове засідання відповідача, він не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом. До позову додав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.23,24).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.81 ч.1 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на вимоги своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за № 22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.18).

Також судом встановлено, що 12.03.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір (заява позичальника) № ZRXRF912131599, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 5135,90 грн. на строк 10 місяців, строк з 12.03.2010 року по 12.01.2011 року включно, на наступні цілі: придбання товару, а також у розмірі 0,00 грн., на сплату страхового платежу, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,01% на місяць. На суму залишку заборгованості за кредитом, єдино разової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 466,90 грн., та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 грн., в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків винагороди, комісії в зазначені в заяві та на умовах надання споживчого кредиту фізичним особам строки. (а.с. 7)

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 27.08.2018 року становить: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), в т.ч. залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом – 0,00 грн., загальний залишок заборгованості за процентами, в т.ч. залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості – 0,00 грн., заборгованість з комісії, в т.ч. заборгованість за простроченою комісією – 0,00 грн., нарахованої пені - 35721,90 грн., штраф (фіксована складова) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1786,10 грн. (а.с. 5-6)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Між тим, судом критично оцінені доводи представника позивача про встановлення штрафних санкцій у вигляді штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у сумі 1786,10 грн., а також пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у сумі 35721,90 грн.

З письмового розрахунку, доданого до позову вбачається, що у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за кредитним договором нарахована пеня в розмірі 35721,90 грн. Водночас, за вказане порушення до ОСОБА_1 також застосований штраф - 500 грн. (фіксована частина) та 1786,10 грн. (процентна складова).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року по справі № 347/1910/15-ц, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв`язку з чим у задоволенні вимог про стягнення штрафів необхідно відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У заяві позичальника від 12.03.2010 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилається на Витяг з Умов та правил надання споживчого кредиту фізичним особам, як невід`ємна частина спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання споживчого кредиту фізичним особам розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника № ZRXRF912131599, а також те, що вказані документи на момент підписання взагалі містили умови, щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання споживчого кредиту фізичним особам, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.03.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19.11.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання споживчого кредиту фізичним особам у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, що стосується заборгованості пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у сумі 35721,90 грн., суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» зазначеної суми, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у заяві позичальника від 12.03.2010 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання споживчого кредиту фізичним особам не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, Суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Д. Ю. Луньова

Згідно з оригіналом

Суддя Д. Ю. Луньова

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)