Ухвала суду № 85747301, 20.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

20 листопада 2019 р.Справа №160/9675/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову за №ДН1107/252АВ/ТД-ФС/517 від 21.08.2018 року про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в розмірі 223 380 грн.

Ухвалою суду від 08.10.2019 року Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 поновлено строк звернення до адміністративного суду. Прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04 листопада 2019 року о 12:00 год.

У судовому засіданні 04.11.2019 року оголошено перерву до 18.11.2019 року до 14:00 год.

18 листопада 2019 року у судовому засіданні оголошена перерва до 02.12.2019 року до 16-00 год.

18 листопада 2019 року представником позивача - адвокатом Горбуновою А.О. подано заяву про забезпечення позову, в якій просять:

- зупинити стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1107/252АВ/ТД-ФС/517 від 21.08.2018 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 223 380, 00 грн. до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 160/9675/19.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано тим, що постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1107/252АВ/ТД-ФС/517 від 21.08.2018 року, правомірність якої є предметом спору у справі №160/9675/19, пред`явлена для примусового виконання до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та постановою заступника начальника цього відділу Скороход Т.М. від 23.04.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 57802484 з виконання постанови № ДН1107/252АВ/ТД-ФС/517 від 21.08.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 суми 223 380, 00 грн. Таким чином, на даний момент вчиняються дії щодо примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1107/252АВ/ТД-ФС/517 від 21.08.2018 року, у зв`язку із чим, на думку представника, здійснення стягнення на підставі оскаржуваної постанови призведе до значних збитків, зумовлених примусовою реалізацією майна боржника, зокрема, житлового будинку, в якому проживає позивач та її малолітні діти.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Зміст і форма заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.

Також, до інших відомостей, передбачених статтею 152 КАС України, потрібних для вирішення питання щодо забезпечення позову, належить, зокрема, перевірка судом повноважень представника на подання до суду та підписання заяви про забезпечення позову.

Частиною 1 статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.

Відповідно до частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 4 статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

За приписами частини 6 статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

За змістом частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини 1 статті 1 Закон № 5076-VI).

Згідно з частиною другою статті 26 Закону № 5076-VI, ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Частиною 4 статті 26 Закону № 5076-VI встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36 із змінами (далі - Положення № 36), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з пунктом 13 Положення № 36, ордер, що видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правову допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи.

Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера (пункт 14 Положення № 36).

Ордер містить наступні реквізити: посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа (підпункт 15.3 пункту 15 Положення № 36); назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (підпункт 15.4 пункту 15 Положення № 36).

Зазначена норма узгоджується з імперативною вимогою частини четвертої статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», положеннями статей 55, 57 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 237, 240 Цивільного кодексу України, що спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.

Як встановлено судом, заява про забезпечення позову підписана адвокатом Горбуновою А.О.

На підтвердження повноважень Горбунової А.О. діяти в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до матеріалів справи приєднано ордер серії АЕ №1005991, виданий на підставі договору про надання правової допомоги №24/09 від 24.09.2019 року.

Судом встановлено, що ані що матеріалів справи, ані до заяви про забезпечення позову не додано зазначеного в ордері договору про надання правової допомоги №24/09 від 24.09.2019 року (його завіреної копії) або витягу з нього, засвідченого підписами сторін.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду (ухвала від 12 січня 2018 року у справі № К/800/28757/13), є неприйнятним поданий до суду від імені довірителя документ, який хоча і підписаний довірителем з наданою копією ордера, проте всупереч вимогам статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України до якого не долучено копії витягу з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, засвідченого підписом сторін.

Тобто, у матеріалах адміністративної справи відсутній будь-який документ, який би підтверджував рішення фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 своє право на пред`явлення заяви про забезпечення позову не самостійно, а через представника, та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому представнику.

Суд також зазначає, що повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року № 811/1507/18.

Відповідно до частини 7 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи, що заяви про забезпечення позову не додано документів, які б підтверджували волевиявлення позивача на надання повноважень адвокату Горбуновій І.Ю. щодо його представництва у Дніпропетровському окружному адміністративному суді та права підпису і подання заяви про забезпечення позову, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг наданих повноважень, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Керуючись статтями 59, 152, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови - повернути без розгляду.

Копію ухвали разом із заявою про забезпечення позову невідкладно надіслати заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева