Рішення № 85746594, 19.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2019Справа № 910/11811/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 82 704,46 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (надалі - ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - АТ «Українська залізниця») про стягнення 82 704,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з перевезення вантажу, а саме незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 82 704,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

11.10.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на не доведення позивачем факту, що втрата вантажу відбулася саме з вини відповідача. Крім того, відповідач вказує, що позивачем невірно здійснений розрахунок збитків з урахуванням того, що вантаж у спірних вагонах відправлявся у вологому стані.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.02.2019 відповідно до залізничної накладної №48145080 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне (вугільний концентрат) насипом у вологому стані від станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Ладижин (вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»; вантажоодержувач - ПАТ «ДТЕК Ладижинська ТЕЦ») у вагоні №62887674, маса вантажу - 69 800 кг.

Відповідно до комерційного акту №450003/22/12 від 07.02.209, складеного на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №62887674, яка значиться у документах, становить 69 800 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні №62887674 при прибутті становила 67 400 кг, що менше на 2 400 кг.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вагоні №62887674 з урахуванням норми недостачі вантажу 1% становить 4 330,33 грн.

04.02.2019 відповідно до залізничної накладної №48186514 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне насипом у вологому стані від станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Ладижин (вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»; вантажоодержувач - ПАТ «ДТЕК Ладижинська ТЕЦ») у вагонах №54039060 (маса вантажу 70 000 кг) та №52536877 (маса вантажу 69 900 кг).

Відповідно до комерційного акту №450003/24/14 від 07.02.209, складеного на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, встановлено, що загальна маса вантажу:

- у вагоні №54039060, яка значиться у документах, становить 70 000 кг, а в дійсності маса вантажу при прибутті становила 61 550 кг, що менше на 8 450 кг;

- у вагоні №52536877, яка значиться у документах, становить 69 900 кг, а в дійсності маса вантажу при прибутті становила 64 250 кг, що менше на 5 050 кг.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вагоні №54039060 з урахуванням норми недостачі вантажу 1% становить 24 877,11 грн., у вагоні №52536877 - 13 966,49 грн.

04.02.2019 відповідно до залізничної накладної №48186571 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне насипом у вологому стані від станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Ладижин (вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»; вантажоодержувач - ПАТ «ДТЕК Ладижинська ТЕЦ») у вагонах №61013504 (маса вантажу 69 800 кг) та №56168115 (маса вантажу 68 700 кг).

Відповідно до комерційного акту №450003/23/13 від 07.02.209, складеного на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, встановлено, що загальна маса вантажу:

- у вагоні №61013504, яка значиться у документах, становить 69 800 кг, а в дійсності маса вантажу при прибутті становила 60 350 кг, що менше на 9 450 кг;

- у вагоні №56168115, яка значиться у документах, становить 68 700 кг, а в дійсності маса вантажу при прибутті становила 64 450 кг, що менше на 4 250 кг.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вагоні №61013504 з урахуванням норми недостачі вантажу 1% становить 28 093,48 грн., у вагоні №56168115 - 11 437,05 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 82 704,46 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі (ч. 3 ст. 307 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи (накладні №48145080, №48186514 та №48186571) підтверджується прийняття вантажу до перевезення АТ «Українська залізниця» (перевізник) від ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як встановлено судом, за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладними №48145080, №48186514 та №48186571, виявлено його часткову втрату у вагонах №62887674, №54039060, №52536877, №61013504 та №56168115, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти №450003/24/14 від 07.02.2019, №450003/22/12 від 07.08.2019 та №450003/23/13 від 07.02.2019.

Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначених у накладних №48145080, №48186514 та №48186571, фактичній масі вантажу.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами, за визначенням ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах №450003/24/14 від 07.02.2019, №450003/22/12 від 07.08.2019 та №450003/23/13 від 07.02.2019, відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

У пункті 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і ст. ст. 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копію довідки, які підписані в.о. генерального директора, начальником відділу з планування та інвестицій, а також начальником дільниці навантаження ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», які в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України, та ст.ст. 114, 115 Статуту є належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу.

Позивачем при розрахунку суми збитків за нестачу вантажу було враховано норми природної втрати під час перевезення - 1% маси, зазначеної в перевізних документах, проте суд здійснює власний перерахунок заявлених збитків з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, якщо вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Тож, суд визнає обґрунтованими посилання відповідача на те, що позивачем при розрахунку суми збитків не враховано норм природної втрати і граничного розходження маси вантажу, що призвело до завищення суми збитків.

Суд зазначає, що відповідно до пункту № 20 накладних №48145080, №48186514 та №48186571 до перевезення був наданий вантаж: вугілля кам`яне марки г - газове; вантаж у вологому стані. З огляду на викладене, збитки мають розраховуватися з врахуванням норми недостачі 2%.

Здійснивши власний перерахунок, суд встановив вартість недостачі:

- у вагоні №62887674 (1 004 кг * 2 544,26 грн.) у розмірі 2 554,43 грн.;

- у вагоні №56168115 (2 876 кг * 3 209,95 грн.) у розмірі 9 231,82 грн.;

- у вагоні №61013504 (8 054 кг * 3 209,95 грн.) у розмірі 25 852,94 грн.;

- у вагоні №54039060 (7 050 кг * 3 209,95 грн.) у розмірі 22 630,15 грн.;

- у вагоні №52536877 (3 652 кг * 3 209,95 грн.) у розмірі 11 722,74 грн.

Таким чином, загальний розмір вартості недостачі вантажу за розрахунком суду складає 71 922,08 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах №62887674, №54039060, №52536877, №61013504 та №56168115 завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 71 922,08 грн. та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах №62887674, №54039060, №52536877, №61013504 та №56168115 сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» задовольняються судом в частині стягнення з АТ «Українська залізниця» збитків на суму 71 922,08 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85003, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, 1; ідентифікаційний код 00176472) суму збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 71 922 (сімдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять дві) грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 1 672 (одна тисяча шістсот сімдесят дві) грн. 18 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий