Ухвала суду № 85744463, 18.11.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.11.2019

Справа № 320/4275/17

Провадження № 1-кп/320/90/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Капліної К.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Стукалова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області об`єднані в одне провадження обвинувальні акти в кримінальних провадження внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 12017080140002441, 12017080140002628, 12018080140000964, 12018080140001593, 12018080140002117, 12018080140002208, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходяться об`єднані в одне провадження обвинувальні акти в кримінальних провадження внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 12017080140002441, 12017080140002628, 12018080140000964, 12018080140001593, 12018080140002117, 12018080140002208, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 липня 2018 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався та спливає – 23 листопада 2019 року.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що судовий розгляд кримінального провадження ще не закінчений, строк тримання ОСОБА_1 під вартою спливає 18 листопада 2019 року, а також на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Стукалов А.В., не заперечували проти продовження обвинуваченому терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів проти власності, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, за які передбачено покарання у вигляді арешту до шести місяців або обмеженням волі до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, а також відповідно – позбавлення волі строком до шести років, та у вчиненні злочину у сфері обігу наркотичних засобів за ч. 1 ст. 309 КК України, за який передбачено покарання у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з урахуванням того, що ОСОБА_1 будучи раніше неодноразово судимим, в тому числі за вчинення умисного корисливого злочину, судимість за які не погашена та не знята у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, не дотримується обраних до нього раніше обмежень та продовжує злочинну діяльність, міцних соціальних зв`язків не має, тому є достатні підстави вважати, що він з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, суд також враховує, що ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 червня 2018 року відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 14 серпня 2018 року, однак, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не забезпечило належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 Вищевикладене свідчить про існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, тому вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 369-372, 392 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 2 (два) місяці, але не більш 60 (шістдесяти) днів, тобто з 18 листопада 2019 року до 17 січня 2020 року, включно.

Копію ухвали надіслати на адресу Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» - для виконання, іншим учасникам справи – для відома.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою – в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ