Рішення № 8574196, 23.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" березня 2010 р. Справа № 13/266-09/7-10

Розглянувши справу за позовом ТОВ "Інвестиційна інжинірингова компанія "Кредо"

До           ТОВ "Альпенхаус ГмбХ"

Про стягнення 50831,37 грн. та про повернення об'єкта оренди

суддя

за участю представників сторін:

від позивача: Олійник І.В. –представник за довіреністю №205 від 07.12.2009року,

від відповідача: Марков Ю.В. –генеральний директор протокол зборів №1 від 18.06.2007року

від третьої особи: не з’явились,

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна інжинірингова компанія «Кредо» (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпенхаус ГмбХ»(далі –відповідач) про стягнення 50831,37грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором оренди №01/04 нежитлового приміщення від 01.04.2008року щодо своєчасної оплати орендної плати, а також неповерненням відповідачем у зв’язку з розірванням договору оренди орендованого приміщення та заподіяння такими діями збитків, а тому просить суд стягнути з відповідача 2400,00грн. основного боргу, 37770,00грн. додаткових витрат, 1833,60грн. пені, 8000,00грн. неустойки, 592,05грн. інфляційних збитків, 150,00грн. 3% річних та 85,00грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2009року (суддя Наріжний С.Ю.) було порушено провадження у справі №13/266-09 та призначено її розгляд на 18.01.2010року.

Розпорядженням Голови господарського суду Київської області від 12.01.2010року справа №13/266-09 передана на розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2010року справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер 13/266-09/7-10 та призначено її розгляд на 18.02.2010 року.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 18.02.2010року представників відповідача та третьої особи розгляд справи відкладався на 04.03.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2010року розгляд справи було відкладено на 18.03.2010року у зв’язку з повторною неявкою представників відповідача та третьої особи.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду Київської області від 04.03.2010 року строк вирішення спору у справі №13/266-09/7-10 було продовжено на один місяць до 12.04.2010року.

У судовому засіданні 18.03.2010року представником позивача було надано суду уточнений розрахунок пені, і відтак позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 980,00грн., а не 1833,60грн. як було заявлено в позовній заяві.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 18.03.2010року представників третьої особи розгляд справи відкладався на 23.03.2010року.

В судовому засіданні 23.03.2010року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними, а тому просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Представники третьої особи в судове засідання не з’явились, третя особа про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

За згодою представників позивача та відповідача в судовому засіданні 23.03.2010року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив

01.04.2008року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна інжинірингова компанія «Кредо» (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпенхауз ГМБХ»(орендар за договором, відповідач у справі) був укладений договір оренди №01/04 нежитлового приміщення (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець зобов’язався передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов’язався прийняти у строкове користування будівлю Митно-ліцензійного складу, що знаходиться за адресою: 07100, Україна, Київська область, м. Славутич, Будбаза, вул. Центральна 10 та має загальну площу 1199,3 м2 та зобов’язався сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Як визначено п. 2.2. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання даного договору та акту прийому-передачі.

Згідно п. 3.3.4. договору майно вважається переданим орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі.

Строк оренди складає 2 роки 11 місяців з дати прийняття об’єкта, що орендується, за актом передання-приймання (п.4.1. договору).

Пунктом 5.1. договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати за весь об’єкт, що орендується, у цілому складає 800,00грн., в т.ч. ПДВ 133,33грн. за 1 місяць.

У відповідності до п. 5.2. договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця авансом не пізніше 10 числа кожного місяця.

Орендар зобов’язаний протягом 5 днів з дати прийняття об’єкта, що орендується, перерахувати оренду плату за 2 місяця авансом.

Згідно п. 9.2. договору строк його дії починає свій перебіг у момент підписання даного договору сторонами та закінчується 01 березня 2011року.

Пунктами 9.6., 9.7. договору оренди визначено, що якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваним тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.

Факт прийому - передачі Митно-ліцензійного складу загальною площею 1199,3м2 в оренду підтверджується Актом прийому-передачі від 01.04.2008року, складеним і підписаним представниками сторін у відповідності з умовами Договору.

Як стверджує позивач, та підтверджується рахунками від 03.04.2009року, 30.01.2009року та 17.12.2008року (копії наявні в матеріалах справи) відповідач в строк, визначений п. 5.3. договору, не сплатив орендну плату за два місяці авансом, а також своєчасно не сплачував орендну плату за весь час користування.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи за період з квітня по червень 2009року відповідачем орендна плата взагалі не сплачувалась.

У зв’язку з неоплатою відповідачем орендної плати позивач звертався до нього з листом №97 від 04.06.2009року, в якому було повідомлено про припинення дії договору оренди №01/04 від 01.04.2009року та запропоновано розрахуватись по наявній заборгованості і звільнити за актом орендоване приміщення.

Відповіді на вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпенхаус ГмбХ» не надало, у зв’язку з чим позивач повторно звернувся до відповідача з листом №112/1 від 30.06.2009року про розірвання договору та звільнення орендованого приміщення.

Оскільки відповідач в порушення умов договору своєчасно не сплачував орендну плату та не звільнив орендоване приміщення на вимогу позивача про розірвання договору та звільнення майна, позивач звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що орендна плата, передбачена Договором, складає 800,00грн. за місяць. Враховуючи час користування відповідачем орендованим майном, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 400,00грн.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 ГК України передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2400,00грн. орендної плати за період з квітня по червень 2009року є правомірною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до п.8.2. договору у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми богу за кожен день прострочення.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Частиною 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню, подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача пені в розмірі, виходячи з подвійною облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що становить 99,67грн.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу в розмірі та 3% річних. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних господарським судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 592,05грн. інфляційні збитки та 133, 29грн. 3% річних.

Статтею 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати поверненні речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У відповідності з приписами вищезазначеної статті позивач звертався до відповідача з листом №97 від 04.06.2009року про припинення дії договору оренди №01/04 нежитлового приміщення та вимогою повернути об’єкт оренди, даний лист був отриманий відповідачем 08.07.2009року.

Таким чином договір оренди №01/04 нежитлового приміщення від 01.04.2008року слід вважати розірваним з 08.07.2009року.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи об’єкт оренди у відповідності з умовами договору та вимог чинного законодавства України відповідачем повернуто не було.

Пунктом 3.4.6. договору оренди визначено, що у разі несвоєчасного повернення майна (у випадку припинення або розірвання даного договору), орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі мінімальних неоподатковуваних розмірів доходів громадян.

Саме на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 3.4.6. договору позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8000,00грн. неустойки та 85,00грн. штрафу.

Однак господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто сторони на власний розсуд з урахуванням вимог чинного законодавства України визначають умови договору, в тому числі правові наслідки невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов’язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача одночасно неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК України, та штрафу, передбаченого умовами договору, за несвоєчасне повернення об’єкту оренди є неправомірними. Відтак суд дійшов до висновку, що на користь позивача за несвоєчасне повернення орендованого майна підлягає стягненню лише штраф в розмірі 85,00грн., як такий що передбачений умовами договору.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача понесених додаткових витрат у розмірі 37770,00грн. за надані послуги з охорони приміщення господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

В силу вимог ст. 22 ЦК України під збитками розуміють витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов’язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Загальні підстави цивільно-правовірної відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно якої для настання цивільно-правової відповідальності необхідно наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.

Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення –зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів зазначена цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Окрім цього позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненими в результаті цього додаткових витрат.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 37770,00грн. додаткових витрат.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 3310,01грн. В іншій частині позову, а саме в стягненні 47521,96грн. суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпенхаус ГмбХ»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна інжинірингова компанія «Кредо» будівлю Митно-ліцензійного складу, що знаходиться за адресою: 07100, Україна, Київська область, м. Славутич, Будбаза, вул. Центральна 10 загальною площею 1199,3 м2.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпенхаус ГмбХ»(07100, Київська область, м. Славутич, Бакинський кв-л, 6.14, кв. 2, код ЄДРПОУ 35129905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна інжинірингова компанія «Кредо»(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4а, код ЄДРПОУ 34186213) 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 99 (дев’яносто дев’ять)грн. 67коп. пені, 592 (п’ятсот дев’яносто дві)грн. 05коп. інфляційних збитків та 133 (сто триста три)грн. 29коп. 3% річних, 85 (вісімдесят п’ять)грн. 00коп. штрафу, та судові витрати: 33 (тридцять три) грн. 03 коп. державного мита і 15 (п’ятнадцять) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити.

          5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Дата підписання 26.03.2010року