Рішення № 8574166, 26.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" березня 2010 р. Справа № 4/014-10          

Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", с. Гаврилівка

до Закритого акціонерного товариства "Фоззі", м. Вишневе

про стягнення 118800 грн.

за участю представників:

позивач –Яковіцька І.П. –предст., дов. №КАМ-2009/10/28 від 28.10.2009р.

відповідач –Татієнко П.І. –предст., дов. від 19.03.2010р.

оголошувалась перерва

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", с. Гаврилівка (позивач) звернулось до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Фоззі", м. Вишневе (відповідач) про стягнення 118800 грн. заборгованості за неповернуту тару.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2010р. провадження у справі №4/014-10 було порушено, розгляд справи призначено на 01.03.2010р.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка загального відділу канцелярії суду за вихідним номером 129, а також повідомлення про вручення № 0103220829654, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 22.03.2010р.

22.03.2010р. відповідач подав свої пояснення стосовно заявлених позовних вимог, а також письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю, та просить відмовити в їх задоволенні, обґрунтовуючи свої заперечення неналежним виконанням позивачем своїх зобов’язань за договором.

22.03.2010р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 25.03.2010р. для подання сторонами додаткових доказів та пояснень по справі.

25.03.2010р. відповідач подав додаткові письмові пояснення з приводу позову.

Позивач свої вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позові та просив задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні 25.03.2010р., судом було оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

встановив:

01 листопада 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс”(постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Фоззі" (покупець) було укладено договір поставки № 877, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.23 протоколу розбіжностей, укладеного сторонами до договору поставки № 877 від 01.11.2007 р. зазначено, що товар пакується в тару, яка відповідає вимогам стандартів і забезпечує схоронність товару при перевезенні та схову. Вартість тари не входить в ціну товару. Товар поставляється покупцю у тарі постачальника у вигляді поліетиленових ящиків. Тара (поліетиленові ящики) є зворотною і підлягає поверненню покупцем постачальнику в день її поставки товару. Вартість тари, що підлягає поверненню становить 20,00 грн. з ПДВ за один поліетиленовий ящик.

Як зазначає позивач, зобов'язання за договором ним були виконані у повному обсязі.

Однак, відповідачем зобов’язання з повернення постачальникові зворотної тари виконувались неналежно, зокрема, тара поверталася не у повному обсязі, у зв’язку з чим станом на 29.12.2009 р. у ЗАТ «Фоззі»утворилася заборгованість по тарі перед позивачем у кількості 5940 поліетиленових ящиків на суму 118800,00 грн., з позовом про стягнення якої і звернулось до суду ТОВ “Комплекс Агромарс”.

У зв’язку з тим, що відповідач свої зобов’язання за договором виконав не в повному обсязі, позивач на адресу ЗАТ «Фоззі»направив претензію № 16/2-3713 від 28.12.2009 р. з вимогою повернути зворотну тару в кількості 5940 штук або погасити заборгованість в розмірі 118800,00 грн., а також два примірники акту звірки по тарі та упаковці п/е (ТП-1.25).

Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк виконання зобов'язання по поверненню тари регулюється п.п.3,4 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених Наказом Міністерства державних ресурсів України № 15 від 16.06.1992р., відповідно до яких передбачено, що після звільнення від продукції і товарів усі види засобів упаковки багаторазового використання підлягають обов'язковому поверненню, якщо інше не передбачене цими Правилами або договором. Засоби упаковки багаторазового використання підлягають поверненню у 30 - денний строк, якщо інший строк не передбачений спеціальними нормами цих Правил.

Відповідач в своїх запереченнях на позов зазначає, що, виходячи з положень ст. 532 ЦК України відповідач свої зобов’язання виконав належним чином, оскільки у відповідності до вищезазначеної статті встановлено, що якщо зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;

Враховуючи вищезазначені норми, дане зобов’язання відповідачем було виконане, оскільки після відвантаження продукції тара була готова для вивезення позивачем, а тому саме позивач мав вчинити дії по виконанню зустрічного обов’язку і забрати тару в місці її поставки згідно ст. 538 ЦК України.

Однак, судом вищевказані заперечення до уваги не приймаються, оскільки у відповідності до п. 2.23 протоколу розбіжностей до договору поставки встановлено, що тара є зворотною і підлягає поверненню покупцем постачальнику в день її поставки, а не навпаки, як зазначає відповідач.

Згідно ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в силу своїх заперечень не надав суду документального підтвердження факту повернення спірної кількості зворотної тари, позов визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Фоззі»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул.. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 25294089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс”(07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) 118800 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот) грн. боргу, 1188 (одну тисячу сто вісімдесят вісім) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін