Рішення № 85739827, 06.11.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/6901/15-ц

Провадження № 2/686/1362/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2019

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Логінової С.М.,

при секретарі судового засідання – Д`яковичу О.О.,

за участю представника позивача – відповідача – ОСОБА_1 С.А.,

за участю представника відповідача – позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за участю третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки,

встановив:

ПАТ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 30.08.200 р. між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту у розмірі 7641,10 дол. США терміном до 30.08.2012 року.

У забезпечення виконання зобов`язання за договором кредиту, між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

Позивач вказував, що ОСОБА_4 умови кредитного договору не виконує. Просить стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 17533 дол. США, що станом на 30.05.2015 року складало 437463 грн. 07 коп.

ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки, посилаючись на те, що фактично помилялась щодо прав та обов`язків, які виникли з підписання документу, зміст якого не було роз`яснено та даний правочин не відповідав її внутрішньому волевиявленню. Дійсний зміст правочину їй не було роз`яснено і підписуючи договір поруки вважала, що засвідчує добросовісність та платоспроможність ОСОБА_4 .

Рішенням Хмельницький міськрайонний суду від 4.05.2016 року позов ПАТ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 17533 дол. США, що станом на 30.05.2015 року складало 437463 грн. 07 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов до ПАТ КБ «Приватбанк» за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки задоволено.

Визнано недійсним договору поруки, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 .

Ухвалою колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 12.07.2016 року рішення Хмельницький міськрайонний суду від 4.05.2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 березня 2017 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 4.05.2016 року та ухвалу колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 12.07.2016 року скасовано, справа направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 10 грудня 2018 року цивільна справа за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за участю третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки прийнята до розгляду.

ОСОБА_2 направила до суду відзив на позовну заяву акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,просила відмовити у задоволенні позову до неї, посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до неї, як до поручителя. Дійсний зміст правочину їй не було роз`яснено і підписуючи договір поруки вважала, що засвідчує добросовісність та платоспроможність ОСОБА_4 Зазначила також про те, що акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» пропустило строк звернення до суду.

ОСОБА_4 направив до суду відзив , просив відмовити у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що банк пропустив строк звернення до суду, окрім цього банком не обґрунтовані позовні вимоги щодо суми заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 1 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала первісні позовні вимоги, з підстав, які викладені у позовній заяві, просила стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 17533 дол. США, що станом на 30.05.2015 року складало 437463 грн. 07 коп. та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 через його безпідставність та у зв`язку з пропуском строку позовної давності звернення до суду.

У судовому засіданні представник відповідача - позивача ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову акціонерну товариству комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та просив задовольнити її зустрічний позов до ПАТ КБ «Приватбанк» участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки. з підстав, викладених у позовній заяві.

Пояснив суду, що ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства другої групи по зору та через свої вади не читала зміст договору, не усвідомлювала, що укладає з банком договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, зміст зазначеного договору їй не роз`яснювався. Вважала, що засвідчує добросовісність і платоспроможність ОСОБА_4 , свого зятя. Не усвідомлювала що підписує договір поруки, наслідків цього договору. Про означений договір їй стало відомо лише коли банк подав позов до суду.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання повторно не прибув, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Суд приходить до висновку слухати справу у відсутність відповідача ОСОБА_4 .

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, зустрічні позовні вимоги про визнання договору поруки недійсним підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 30 серпня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №НМІВАК00050120 та отримано кредит у розмірі 7641,10 дол. США на строк до 30 серпня 20012 року з сплатою процентів за користування кредитом, встановлених у договорі.

Відповідач ОСОБА_2 є поручителем за виконавця Дияка 0.П. зобов?язання за кредитним договором згідно договору поруки №НМІВАК00050120 від 30 серпня 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на вільне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання вказаного положення, а також пп. 2.3.5.6 ст. 203 ЦК України є підставою для недійсності правочину (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, виділяється дві групи підстав визнання поговору не чинним щодо істотних обставин: 1) нікчемність - недійсність, яка прямо передбачена законом: оспорюваність - виникає у випадках, коли недійсність договору прямо не встановлена законом, але одна з його сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. У такому випадку рішення про визнання правочину недійсним виноситься судом.

Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються, якщо вони мають істотне значення. Такими є помилки щодо правової природи правочину. Обставини, щодо яких помилялась сторона правочину, мають існувати, або навпаки, бути відсутніми, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», роз`яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства і зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок і впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, також те, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Виходячи зі змісту статей 203. 717 ЦК України договір поруки вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягти згоди про всі його істотні умови.

Крім цього, у Постанові Верховного суду України від 16 березня 2016 року по справі №6-93цс 16 визначено, що особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі і пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Позивачем за первісним позовом не доведено суду факту вільного волевиявлення ОСОБА_2 при укладенні договору поруки з ПАТ КБ «Приватбанк», а також що воно відповідало внутрішній волі останньої, не знайшов підтвердження і той факт, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 мала повну уяву не лише про предмет договору, а й про досягнення згоди про всі його істотні умови.

ОСОБА_2 надала докази наявності помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи докази, надані сторонами, судом встановлено факт помилки і про обставин, що мають істотне значення при укладені договору поруки.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства другої групи по зору та через свої вади не читала зміст договору, не усвідомлювала, що укладає з банком договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, зміст зазначеного договору їй не роз`яснювався. Підписуючи договір поруки вважала, що засвідчує добросовісність та платоспроможність ОСОБА_4

Наявність чи відсутність помилки – неправильно сприйняття позивачем фактичних обставин правочину , що вплинуло на волевиявлення особи під час підписання документів, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного правочину, а й за такими обставинами, як : вік позивача – відповідача, її стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у сторонній допомозі при укладенні угод, чи підписанні документів.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що сторони встановили строк дії договору – до моменту виконання сторонами зобов`язань у повному обсязі зобов`язань) і строки виконання зобов`язань зі щомісячними погашеннями платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 29.08.2012 року.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Сторони встановили поряд зі строком дії договору і строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання , згідно з ч 3 ст. 254 Цивільного кодексу України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності : загальну і спеціальну.

Позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України).

Позовна давність в один рік застосовується , зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені) .

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила(ч.1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомочною особою.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( ч.5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовується загальні положення про обчислення строків, що обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії ( припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами) , які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Пунктом 7.2 та 7.3 договору поруки встановлено, що погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами. Крім того, позивач на підтвердження прострочення зобов`язань подає розрахунок, з якого випливає момент порушення зобов`язань позичальником. 30.08.2012 р. закінчився термін дії кредитного договору та договору поруки.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов`язання , які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку , то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Суд приходить до висновку, що банком пропущено строк звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 .

Суд також приходить до висновку, що ОСОБА_2 не пропущено строк звернення до суду за захистом свого права , оскільки ОСОБА_2 про наявність договору поруки дізналась з часу отримання позовної заяви АТ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, копія якого отримала разом з позовною заявою.

Судом встановлено, що 30.08.200 р. між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту у розмірі 7641,10 дол. США терміном до 30.08.2012 року.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 .. посилаючись на те, що відповідач порушує зобов`язання за кредитним договором та станом на 09 лютого 2015 року має заборгованість – 17533,59 дол. США, яка складається з: 5296,33 дол. США - заборгованість за кредитом: 5245,97 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом; 385,20 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом: 6606,09 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відповідності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості., якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Звернення до суду з вимогою про повернення всіх сум за договором позики у зв`язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики, позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення згідно статті 625 ЦК України.

Суд приходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_4 за кредитним договором заборгованість, яка станом на 30.08.2012 року становить 8130,82 дол. США , а саме - 5296,33 дол. США - заборгованість за кредитом: 2834,49 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом, враховуючи те, що після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування процентів, передбачених кредитним договором припиняється. Вказана правова позиція визначена у постанові Верховного суду від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18)

Заборгованість по комісії (винагорода за надання фінансового інструменту , передбаченого п. 7.1 кредитного договору) у сумі 385,20 дол. США не підлягає стягненню з ОСОБА_4 оскільки такі вимоги суперечать Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, зазначено, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, як зазначив Верховний Суд України 16 листопада 2016 року за результатами розгляду справи № 6-1746цс16 в правовій позиції: «Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи,договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо)».

Послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі № 6-2071цс16.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, тобто, встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов`язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, а від часу такого виконання.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути з ОСОБА_4 пеню у сумі 6606,09 дол. США розмір якої визначено станом на 9.02.2015 року , що підтверджується розрахунком наявним у матеріалах справи.

Станом на 30.08.2012 року розмір пені становить 581,29 дол. США (2284,55 дол. сума, яка нарахована на день закінчення строку договору – 1703,29 дол. США , сума яка сплачена відповідачем = 581,29 дол. США ), який підлягає стягненню з відповідача. У решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають задоволенню пропорційно до задоволених позовних вимог.

Судовий збір в сумі 1798 грн. 19 коп. сплачений позивачем за первісним позовом, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 .

Так, як відповідач (позивач за зустрічним позовом) звільнений від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що судовий збір у сумі 121,80 грн. підлягає до стягнення з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 264,265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 203, 215, 526,546, 549, 611, 625, 1054 Цивільного кодексу України, суд

вирішив:

позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований – АДРЕСА_1 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, МФО 305299, рах. № НОМЕР_2 КОД ЄДРПОУ № 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 8130,82 дол. США , а саме - 5296,33 дол. США - заборгованість за кредитом: 2834,49 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом, пеню у сумі 14363,67 грн. та судовий збір у сумі 1798, 19 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки №НМ1ВАК00050120 від 30 серпня 2007 року і укладений між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (Дніпро, МФО 305299, рах. № НОМЕР_2 КОД ЄДРПОУ № 14360570) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , Хмельницька АДРЕСА_2 , Ярмолинецький АДРЕСА_3 - АДРЕСА_4 с АДРЕСА_5 ).

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 121,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлено 18.11.2019 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Логінова С.М.