Рішення № 85738725, 18.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2019 року № 640/7823/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Ініціатор+»доДепартаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипро визнання протиправними дій, скасування постанов, У С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Ініціатор+» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ініціатор+») з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича та скасувати постанову від 06 листопада 2018 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Ініціатор+» виконавчого збору у розмірі 2 556 283,49 грн, винесену в межах виконавчого провадження № 55282214;

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича та скасувати постанову від 15 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 58876758 про стягнення з приватного акціонерного товариства «Ініціатор+» виконавчого збору у розмірі 2 556 283,49 грн;

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича та скасувати постанову від 15 квітня 2019 року про арешт майна боржника, винесену в межах виконавчого провадження № 58876758.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту відкриття виконавчого провадження та до його закінчення державним виконавцем не стягувалися з боржника в примусовому порядку будь-які грошові кошти (тобто відсутнє фактичне стягнення за виконавчим документом), у державного виконавця були відсутні законні підстави для стягнення виконавчого збору у розмірі, визначеному в оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору. А тому, оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору, про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника є такими, що суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню.

Представник Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувані постанови були прийняті державним виконавцем у межах та у спосіб передбачені чинним на той час законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Так, на підставі положень ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Як убачається із матеріалів адміністративної справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 у справі № 910/8508/17 стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Ініціатор+» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газотурбінні технології» основний борг у сумі 14 950 100,00 грн, інфляційні втрати в сумі 9 394 642,84 грн, 3% річних в сумі 1 008 824,07 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 209 268,08 грн.

У зв`язку із набранням законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 та з метою його виконання судом видано виконавчий лист № 910/8508/17 від 10.07.2017, боржником в якому визначено Приватне акціонерне товариство «Ініціатор+».

01 грудня 2017 року старшим державним відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим Валентином Олександровичем відкрито виконавче провадження № 55282214 з примусового виконання вищевказаного наказу Господарського суду міста Києва №910/8508/17 від 10.07.2017.

В подальшому, 26.10.2018 на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява від 19.10.2018 № 13/18 ТОВ «Газотурбінні технології» про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

06 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим Валентином Олександровичем в межах виконавчого провадження №5282214 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 2 556 283,49 грн.

04 квітня 2019 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим Валентином Олександровичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Надалі, 15 квітня 2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком Сергієм Володимировичем відкрито виконавче провадження №58876758 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 06.11.2018 №55282214. А також, на підставі вищевказаного старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком Сергієм Володимировичем винесено постанову про арешт майна боржника від 15.04.2019 у виконавчому провадженні № 58876758.

Вважаючи, зазначені вище дії відповідача та оскаржувані постанови такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

Згідно з частиною четвертою цієї ж статті вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

При цьому, статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

При цьому, згідно вимог пункту 1 частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з, зокрема, виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1302/29432, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Аналіз наведених норм свідчить, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на його письмову заяву про повернення виконавчого документа, на державного виконавця покладається обов`язок щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі, якщо такий виконавчий збір не стягнуто.

Водночас, суд зазначає, що стягненню виконавчого збору передує реальне виконання виконавчого документа шляхом фактичного стягнення, повернення вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2018 року №910/1587/13, в ухвалі від 18 квітня 2018 року (номер провадження № 61-1788св17) підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір обраховується як 10 відсотків з фактично стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми чи майна.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №819/1116/17.

При цьому, як убачається з матеріалів виконавчого провадження № 55282214 постанову про стягнення виконавчого збору з Приватного акціонерного товариства «Ініціатор+» винесено державним виконавцем до закінчення виконавчого провадження та до стягнення будь-яких сум з боржника на користь стягувача, а тому суд дійшов до висновку, що відповідачем безпідставно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 06.11.2018.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Оскільки стягувачем за виконавчим листом про стягнення виконавчого збору є державний орган - Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, строк пред`явлення до виконання вищезазначеного виконавчого листа - три місяці.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2019 на підставі постанови від 06.11.2018 про стягнення виконавчого збору винесена відповідачем протиправно, а позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови від 15.04.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58876758 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Постанова про накладення арешту на майно підлягає визнанню протиправною та скасуванню, як така, що прийнята на підставі неправомірно прийнятих постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчого провадження по стягненню такого виконавчого збору.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 287, 293, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Ініціатор+» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича та скасувати постанову від 06 листопада 2018 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Ініціатор+» виконавчого збору у розмірі 2 556 283,49 грн, винесену в межах виконавчого провадження № 55282214.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича та скасувати постанову від 15 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 58876758 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Ініціатор+» виконавчого збору у розмірі 2 556 283,49 грн.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича та скасувати постанову від 15 квітня 2019 року про арешт майна боржника, винесену в межах виконавчого провадження № 58876758.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Ініціатор+» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 052,00 грн. (двадцять три тисячі п`ятдесят дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Ініціатор+» (вул. Саксаганського, 36-Б, м. Київ, 01033, ЄДРПОУ 24372433).

Відповідач: Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00015622).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко